Постанова 4824 № 361/8259/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/8259/18-ц Головуючий у суді першої інстанції:Підпалий В.В. № апеляційного провадження: 22-ц/824/5017/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Волошиної В.М. Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, - в с т а н о в и л а : У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва (а.с. 35-36). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини визнано неподаною та повернуто позивачеві з підстав невиконання вимог закону, визначених ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019року. Не погоджуючись з постановленою ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що на виконання вимог та у межах наданого строку, зазначених в ухвалі суду від 24 жовтня 2019 року, позивачем подано уточнену позовну заяву з вимогами до відповідача, у відповідності до вимог законодавства та судової практики. Судом першої інстанції не враховані викладені у позовній заяві, яка надійшла на виконання ухвали про усунення недоліків, обставини в обґрунтування позовних вимог та безпідставно повернуто заяву позивачеві. Посилання суду в оскаржуваній ухвалі про те, що позивачем надіслано лише лист про усунення недоліків, не відповідає дійсності, оскільки ним було подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено вимоги, з якими він звертається до відповідача в порядку позовного провадження, а також порушені права. За наведених обставин, вважає, що ухвала суду першої інстанції у справі № 361/8259/18-ц має бути скасована. У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення позовної заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у строки вказані в ухвалі про залишення заяви без руху, позивачем не усунуті недоліки, що є підставою для повернення заяви. Однак із вказаним висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з такого. Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК України. Якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то судом застосовуються положення статті 185 ЦПК України, про що постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу позовна заява (скарга) вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві - частина 3 статті 185 ЦПК України . З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 (а.с. 13). За час життя ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті все майно залишив сину ОСОБА_1 (позивачу у справі) - а.с.14. 24 березня 2018 року 29 березня 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Гамзатової A.A. із заявами про прийняття спадщини, однак листом приватний нотаріус Гамзатова A.A. повідомила про відмову у відкритті спадкової справи через закінчення строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини (а.с. 8, 10, 11). Посилаючись на те, що за станом здоров`я він не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, про що свідчить виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 13734 від 06 січня 2018 року та довідка Центрального госпіталю МВС України від 16 березня 2018 року, просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_3 . Долучені позивачем до позовної заяви судові рішення у справі № 361/2012/2018 вказують на те, що 02 квітня 2018 року позивач звертався до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Мокрецької сільської ради Броварського району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, вирішено визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці з дня набрання рішенням законної сили (а.с. 21-24). Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2018 року у справі № 361/2012/2018 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 (а.с. 25-29). Судове рішення Київського апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі № 361/2012/2018, не з`ясував належний суб`єктний склад спірного матеріального правовідношення та ухвалив рішення за позовом до неналежного відповідача - Мокрецької сільської ради Броварського району Київської області. Тоді як рішення у цій справі прямо стосується прав та законних інтересів ОСОБА_2 (онука спадкодавця), який у встановлений законом строк звернувся до Броварської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини до майна померлого ОСОБА_3 та участі у розгляді справи не брав. Судом апеляційної інстанції зазначено, що відмова у задоволенні цього позову не створює перешкод звернутися повторно із аналогічними підставами та предметом позову до належного відповідача. Врахувавши висновки та мотиви постанови Київського апеляційного суду, з яких скасовано рішення у справі № 361/2012/2018, позивач ОСОБА_1 повторно у грудня 2018 року звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, зазначивши відповідачем у спорі ОСОБА_2 (онука спадкодавця). Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва (а.с. 35-36). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невідповідності форми та змісту заяви загальним вимогам, передбаченим положеннями ЦПК України. Як на підставу для залишення позовної заяви без руху, суд в ухвалі посилався на те, що позивач у порушення вимог пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України у позовні заяві не виклав позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 відповідно до її змісту. Запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали від 24 жовтня 2019 року виконати недоліки заяви, уточнивши зміст позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 (а.с. 53). На виконання вимог закону, визначених в ухвалі суду першої інстанції про залишення заяви без руху, позивач подав до суду уточнену позовну заяву (а.с. 63-103). Ухвалою від 03 грудня 2019 року суд першої інстанції визнав позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повернув матеріали позивачу з підстав не усунення недоліків заяви, мотивуючи свій висновок тим, що надісланий від позивача лист на адресу суду не є належним виконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху, оскільки позивачем не зазначено з якими вимогами він звертається до відповідача у порядку позовного провадження та яке право його порушено (а.с. 104). Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про повернення заяви, колегією суддів виходить з такого. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них - пункт 4 частини 3 статті 175 ЦПК України. Під способами захисту прав або інтересів, який обрав позивач, слід вважати зміст вимог (що просить позивач визначити у рішенні), що наведений у заяві. Нормою статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на спадкування. Частиною 2 статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Нормою статті 1272 ЦК України встановлено права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до змісту статті 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви. Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, що на виконання вимог закону, визначених в ухвалі суду першої інстанції про залишення заяви без руху, позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій повторно виклав обставини та зазначив докази в обгрунтування вимог щодо обраного ним способу захисту прав, а саме про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 . Додатково позивач навів обґрунтування щодо визначеного ним відповідача у спорі ОСОБА_2 , зазначивши про те, що 16 березня 2018 року відповідач ОСОБА_2 (онук спадкодавця) подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та не надає письмової згоди позивачу, який пропустив строк для прийняття спадщини за заповітом після смертіОСОБА_3 , на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщина. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає (а.с. 63-103). Отже, зміст позовної заяви ОСОБА_1 , з урахуванням усунутих недоліків, відповідає вимогам, визначених у статті 175 ЦПК України, а відтак позивач дотримався процесуального порядку його пред?явлення. Суд першої інстанції зазначених обставин та положення статті 175 ЦПК України не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про необхідність визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною з підстав не усунення недоліків заяви. При цьому, мотиви оскаржуваної ухвали про надіслання позивачем листа на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху спростовуються уточненою позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана позивачем на виконання недоліків заяви та міститься в матеріалах справи. В частині визначеного недоліку щодо не зазначення позивачем у поданій заяві «яке право його порушено» вимога суду першої інстанції не ґрунтується на нормах процесуального законодавства, оскільки на стадії пред?явлення позову, відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходить з правил глави 2 розділу III ЦПК України та із поданих матеріалів заявником (позивачем) перевіряє лише передумови права на пред?явлення позову конкретної особи та дотримання останньою порядку її подання. Тоді як характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб з`ясовуються судом на стадії розгляду справи по суті. Оцінка ж вимог та доказів з урахуванням вимог статей 77, 78 та 79 ЦПК про їх належність, допустимість і достовірність проводиться судом при ухваленні рішення відповідно до статті 263 ЦПК України. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які за приписами статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: