Постанова Одеський апеляційний суд № 522/10542/17

Номер провадження: 22-ц/813/1178/20 Номер справи місцевого суду: 522/10542/17 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря Фабіжевської Т.С. розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства «СЕТАМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС», Державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслової Марії В`ячеславівни, третя особа Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу № 211209 від 11.11.2016 року про проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, скасування державної реєстрації право власності на майно, ВСТАНОВИВ: 09 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Київського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державного підприємства «СЕТАМ», товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС», Державного нотаріуса Другої Одеської державної нотаріальної контори Маслової Марії В`ячеславівни, в якому просить визнати недійсними електронні торги щодо реалізації нежитлових приміщень № НОМЕР_1 , загальною площею 220,7 кв.м, розташованих адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним протокол № 211209 проведення електронних від 11.11.2016 року; скасувати свідоцтво від 19.12.2016 р., видане ТОВ «ВЕСТ ТРАНС» державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Масловою М.В. за результатами реалізації предмета іпотеки на електронних торгах; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «ВЕСТ ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 39866110) на нежилі приміщення № 521, загальною площею 220,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач посилається на те, що на примусовому виконанні у Київському відділі ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходився виконавчий лист № 1512/16393/2012, виданий 13.05.2014 р. Київським районним судом м. Одеса по виконанню рішення Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та внесення змін у кредитний договір на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 липня 2016 року було відкрите апеляційне провадження № 22-ц/785/5008/16, копію якої 12.08.2016 року було надано до Відділу ДВС. На підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ, який діяв на той час, 15 серпня 2016 року державним виконавцем Кіптіковим І.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа до суду у зв`язку з прийняттям апеляційної скарги до розгляду. Не зважаючи на ці обставини, державним виконавцем Кіптіковим І.О. винесено постанову про проведення торгів з реалізації предмету іпотеки - нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу № 211209 проведення електронних торгів від 09.11.2016 року зазначений предмет іпотеки був реалізований. 19 грудня 2016 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори видано свідоцтво Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 39866110) на нежилі приміщення № 521, загальною площею 220,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 052 500 грн. Позивач вважає, що під час проведення електронних торгів та реалізації іпотечного майна було допущено ряд інших порушень, які полягають в тому, що згідно положень ч. З ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. Проте, жодні повідомлення про результати оцінки майна державним виконавцем на адресу позивача не були надіслані, що унеможливило реалізацію передбаченого ч. 4 цієї статті права щодо призначення рецензування та/або оскарження оцінки з метою визначення вищої ринкової ціни на належне позивачеві майно, яка надала б змогу реалізувати його за більшою вартістю, та таким чином, здійснити погашення встановлених судовим рішенням боргів у максимальному обсязі, і, крім того, перевірити дотримання вимог закону щодо чинності звіту про оцінку нежитлових приміщень станом на дату проведення прилюдних торгів. Також зазначає, що невиконання зазначених положень ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» призводить до порушення його законних прав та інтересів, неможливості реалізації прав, передбачених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження. Також, згідно з ч. 1 розділу IX Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2831/5, який набрав чинності 05.10.2016 року, одночасно з законом «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється Організатором на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження». Перші електронні торги були призначені на 05 - 07 жовтня 2016 року з стартовою ціною лоту 1 052 500 (один мільйон п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) грн., реєстраційний номер лоту 169760, протокол проведення електронних торгів № 203181, торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів. Повторні торги були призначені на 09 - 11 листопада 2016 року з стартовою ціною майна - 842 000 (вісімсот сорок дві тисячі) грн., реєстраційний номер лоту 177414, протокол проведення електронних торгів №211209, 85 відсотків від початкової суми 1 052 500 грн. становить 894 625 грн., тобто нежитлові приміщення № НОМЕР_2 адресою: АДРЕСА_1 були виставлені організатором ДП «СЕТАМ» на повторні торги за заниженою ціною. Також, відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна. Проте, позивач посилається на те, що він 05.12.2016 року отримав інформацію лише про результати проведених торгів після вручення листа державного підприємства «СЕТАМ», яке проводило зазначені торги. Будь-яких інших повідомлень або листів до позивача не надходило, що в кінцевому підсумку позбавило його права приймати участь в торгах та користуватися усіма наданими законом правами. Також, відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі наявності письмової згоди заставодержателя. Заставодержателем є ПАТ «Ощадбанк», який за № 28/01-03/4816 від 13.10.2016 р. надав письмову згоду на звернення вищевказаного майна боржника. Позивач вказує, що нежитлові приміщення АДРЕСА_2 НОМЕР_3 АДРЕСА_1 були виставлені на торги з 05.10.2016 року, а письмова згода на звернення стягнення підписана посадовою особою ПАТ «Ощадбанк» через 9 діб, а саме: 13.10.2016 року. Позивач вважає, що зазначені ним порушення вимог чинного законодавства у своїй сукупності призвели до порушення прав та законних інтересів боржника, у зв`язку з чим електронні торги підлягають визнанню недійсними, та, як наслідок підлягають скасуванню документи, складені в результаті проведених електронних торгів в силу похідного характеру від основної заявленої вимоги. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанці не прийняті до уваги доводи позивача про невірну оцінку предмета продажу, яка нижче ринкової щонайменше в три рази; на підтвердження своїх доводів позивачем було замовлено експертне дослідження для визначення дійсної ринкової ціни нежитлових приміщень № НОМЕР_1 , загальною площею 220,7 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 на момент проведення спірної оцінки, яке буде надано суду після виготовлення. У судове засідання, призначене на 23 квітня 2020 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. З матеріалів справи вбачається, що судові повістки, які неодноразово направлялись ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 , повертались на адресу суду без вручення із поміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання» (т. 2: а.с. 26-27, 32-33, 59-60, 86-87, 96-97). Згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивач та скаржник ОСОБА_1 належним чином сповіщений про слухання справи у суді апеляційної інстанції, неотримання ним судової кореспонденції є зловживанням наданими правами, враховуючи ті обставини, що сторона повідомлялась належним чином у відповідності до чинного процесуального законодавства. Враховуючи, що ОСОБА_1 , як ініціатор провадження загалом, та ініціатор апеляційного провадження, повинен проявляти процесуальну зацікавленість рухом своєї справи, і крім надісланої судової кореспонденції, має можливість отримати інформацію щодо руху цивільної справи в мережі Інтернет на офіційних ресурсах Одеського апеляційного суду. Більш того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що сторони процесу повинні вживати заходи для того, щоб дізнатися про рух та розгляд їх справ. Так, в пункті 41 рішення Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року по справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) зазначено, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Аналогічна позиція висловлена також в пункті 27 рішення Європейського Суду з прав людини від 26 квітня 2007 року по справі "Шевченко проти України" (Заява N 8371/02). Європейський Суд, де зазначив, що заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки між вереснем 2002 року та груднем 2003 року та після 2 червня 2004 року, щоб довідатись про стан провадження у його справі. Крім того апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно до відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 з 23 листопада 2009 року зареєстрований саме за адресою: АДРЕСА_4 , а.с. 95). Таким чином, є всі правові підстави вважати сповіщеним ОСОБА_1 про слухання справи на 23 квітня 2020 року. Колегія суддів також звертає увагу, що вказана справа довгий час знаходиться на розгляді в апеляційному суді та розгляд справи відкладався саме з причин не отримання ОСОБА_3 судових повісток. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 04 травня 2020 року. Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини. З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Київському відділі ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходився виконавчий лист № 1512/16393/2012, виданий 13.05.2014р. Київським районним судом м. Одеса по виконанню рішення Київського районного суду м. Одеси у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та внесення змін у кредитний договір на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». На підставі винесеної державним виконавцем Кіптіковим І.О. постанови про проведення торгів з реалізації предмету іпотеки - нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до протоколу № 211209 проведення електронних торгів від 09.11.2016 року зазначений предмет іпотеки був реалізований. 19 грудня 2016 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори видано свідоцтво Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС» (Код ЄДРПОУ 39866110) на нежилі приміщення № 521, загальною площею 220,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 052 500 грн. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Судом першої інстанції вірно встановлено, що окрім виконавчого провадження, відкритого на підставі судового рішення у справі №1512/16393/2012, на виконанні в Київському відділі ДВС м. Одеса перебувало зведене виконавче провадження щодо ОСОБА_1 з виконання виконавчих листів: № 1522/28920/12-ц від 08.2013р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" коштів у розмірі - 130 375 грн.74 коп. та - 3 219 грн.; № 1522/28920/13-ц від 13.08.2013р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" коштів у розмірі - 384 178 грн. 04 коп.; № 2/1522/7797/11 від 18.05.2013р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" коштів у розмірі 155 247 грн. 36 коп. та - 1 820 грн.; № 1522/3559/12 від_13.08.2013р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України»" коштів у розмірі - 3 219 грн.; № 2-3290/11 від 17.02.2012р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" коштів у розмірі - 2 451 057 грн. 71 коп. та - 1 820грн.; № 52- 1/15123/13-ц від 18.03,2014р., про стягнення на користь ПАТ "Надра" коштів у розмірі - 3 441 грн.; наказу № 916/3907/14 від 12.12.2014р. про стягнення на користь ПАТ "Одесаобленерго" коштів у розмірі -12 525 грн. 55 коп. та - 96 626 грн. 94 коп.; № 520/17521/13-ц від 23.04.2014 р. про стягнення на користь ПАТ "УкрСиббанк" коштів в розмірі - 1 534 702 грн. 94 коп. та - 3 441 грн.; постанови № 0104/50000/15 Одеської митниці ДФС України від 22.04.2015р. про стягнення коштів у розмірі - 1 737 862 грн. 65 коп.; виконавчих листі № 1522/3598/11 від 18.12.2013р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" коштів у розмірі - 1 820 грн. та № 2/1522/12597/11 від 20.05,2013р. про стягнення на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" коштів у розмірі - 1 180 845 грн. 89 коп. та 910 грн. Відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" дозволяє державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки у процесі примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов?язань за умов відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку". Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України 18.11.2015р. у справі № 6-28цс15. Крім того, наведені позивачем доводи щодо неправомірності дій державного виконавця були підставою дослідження в межах цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої Київським районним судом м. Одеси 27.12.2016 р. було постановлено ухвалу про відмову у задоволенні скарги, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року та надано висновки про правомірність дій державного виконавця. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що подальші дії державного виконавця щодо реалізації майна ОСОБА_1 , в тому числі і вчинені в рамках ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо ознайомлення позивача з оцінкою майна, є правомірними. Крім того, згідно ч. 5 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна. Судом першої інстанції вірно встановлено, що державним підприємством «СЕТАМ» розміщено публікацію про проведення електронних торгів з продажу предмету іпотеки по лоту № НОМЕР_4 у двох засобах масової інформації, а саме: газеті Вечірня Одеса від 27.10.2016 та в газеті Реклама від 28 жовтня 2016 року. Також, з Листа № 5481/18-18-16 від 26 жовтня 2016 року вбачається, що на виконання частини 5 статті 43 Закону України Про іпотеку, державне підприємством «СЕТАМ» письмово повідомило про реєстраційний номер лота, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів, початкову ціну лоту № НОМЕР_4 сторін виконавчого провадження та зокрема позивача. Також судом першої інстанції правильно встановлено, що на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , адреса аналогічна указаній в позові) направлені повідомлення ДП «СЕТАМ» від 08.09.2016р. вих. №4147/18-18-16 та від 26.10.2016р. вих. №5481/18-18-16, якими надавалась інформація про заплановані торги. Таким чином, суд першої інстанції вірно вважав, що ДП «СЕТАМ» вчинило всі від нього залежні дії з метою дотримання вимог п. 3 розділу VII Порядку та статті 43 Закону України Про іпотеку. Суд першої інстанції також правильно взяв до уваги те, що постановою Верховного Суду України від 18.11.2015 № 6-1884цс15 визначено, шо сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Крім того, відповідно до договору іпотеки Р№10333 укладеного 05.11.2007р. між АТ Ощадбанк" та ОСОБА_1 , останній, серед іншого майна, передав банку в іпотеку і нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 220.7 кв.м. Згідно ч. 2 розділу VII "Порядку реалізації арештованого майна" затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку". З копії Протоколу проведення електронних торгів № 211209 вбачається, що лот було реалізовано саме як предмет іпотеки. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про іпотеку" якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продаж предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. З огляду на викладене, стартова ціна повторних торгів в розмірі 842 000,00 грн. і становила 80% від стартової ціни перших електронних торгів (1 052 500,00*0,8=842 000,00), в силу чого, суд першої інстанції вірно вважав, що при проведення оцінки майна під час його виставлення на повторні торги, організатор торгів не допустив жодних порушень вимог чинного законодавства. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо наявна письмова згода заставодержателя. Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ «Ощадбанк» є заставодержателем в силу договору іпотеки від 05.11.2007р. Р№10333, а стягнення відбувалось саме на користь Банку, а тому, на переконання суду першої інстанції, в даному випадку згода заставодержателя не була потрібною взагалі, а відповідно порушення в цій частині дій відповідачі не вбачається. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 та відмовляє у їх задоволенні. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними. Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наданий скаржником висновок експерта №54/2018 за результатами проведення оціночно-будівельного експертного дослідження від 04.01.2019р. не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки є новим доказом. Слід також зазначити, що із заявою про проведення оціночно-будівельного експертного дослідження ОСОБА_4 звернувся лише 27 грудня 2018 року, тобто після винесення судом першої інстанції судового рішення по справі. Скаржник ОСОБА_4 не надав жодного належного та допустимого доказу неможливості подання висновку експерта до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2018 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04 травня 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк