Ухвала КГС ВС № 921/438/19

УХВАЛА 14 травня 2020 року м. Київ Справа № 921/438/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О., розглянувши матеріали касаційної скарги Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2019 у справі за позовом Садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської з. д. до Тернопільської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, 2) Комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради, про визнання недійсними рішень Тернопільської міської ради № 7/28/145 від 05.10.2018, № 7/31/49 від 19.12.2018, № 7/33/91 від 05.04.2019, № 7/33/103 від 05.04.2019, ВСТАНОВИВ: 24.04.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 (повний текст складено 01.04.2020) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2019 у справі № 921/438/19, подана 17.04.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги Тернопільської міської ради, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Проте касаційна скарга хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, який саме висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, не враховано судами при винесені оскаржуваних рішень. У касаційній скарзі Тернопільської міської ради викладено обставини справи № 921/438/19, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржених судових рішень. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі скаржником не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування. З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено передбачених абзацом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Тернопільська міська рада має зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги. У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. Керуючись статтями 234, 287, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Тернопільської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.12.2019 у справі № 921/438/19 залишити без руху до 08.06.2020, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Н. О. Багай