Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2507/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/538/20 Справа № 214/2507/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 440467 від 09.04.2020 року, 09 квітня 2020 року о близько 13-00 години, знаходячись в приміщенні апеляційного суду за адресою: вул. Героїв Підпільників, буд. 31, м. Кривий Ріг, ОСОБА_1 знаходився без засобів індивідуального захисту, а саме без респіратора чи захисної маски, в тому числі власного виготовлення, а саме в громадському місці, чим своїми діями порушив підпункт 1 пункту 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати, та закрити провадження по справі № 214/2507/20 у зв`язку з відсутністю факту адміністративного правопорушення та доведеності вини. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України, питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Однак, відповідно до офіційної відповіді, копія якої додається, від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я від 27 березня 2020 року зазначено, що від головного державного санітарного лікаря України ОСОБА_2 не надходило подання про встановлення карантину на території України до Кабінету міністрів. Не відповідає дійсності та суперечить фактичним обставинам, зазначене в постанові твердження, що нібито ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та не з`явився. Всупереч вимогам зазначеним в статті 277-2, повістка ОСОБА_1 не вручалася, адже вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. ОСОБА_1 зазначає, що прибувши до будинків 13.04.2020 року, в яких розмішений Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу та має проходити засідання, він не зміг фізично попасти в будинок, де знаходиться канцелярія суду, щоб з`ясувати в якому приміщенні буде проходити розгляд справи. Попавши по черзі в суд, ОСОБА_1 не зміг отримати інформацію, в якому приміщенні, і яким суддею розглядалася дана адміністративна справа. В протоколі АПР 18 № 440467 відсутні відомості про те, шо ОСОБА_1 отримавши достовірну інформацію щодо епідемічної ситуації в Україні від свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навмисно відмовився отримати та використати засіб особистого захисту, а саме респіратор чи захисну маску, в тому числі власного виготовлення, які повинні були видати працівники Дніпровського апеляційного суду, зокрема при вході ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не перешкоджали увійти в будинок та в приміщенні суду, так звані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того, відсутні в протоколі фактичні дані про присутність в приміщенні «свідка» ОСОБА_5 та «свідка» ОСОБА_6 , а також фактичні дані та докази про те, що секретарем судового засідання та судовим розпорядником Дніпровського апеляційного суду Петуніна ОСОБА_7 було проінформовано щодо епідемічної ситуації в Україні (стаття 17 ЗУ України «Про захист населення від інфекційних хвороб») та запропоновано отримати та використати засіб особистого захисту, а саме респіратор чи захисну маску, в тому числі власного виготовлення. Відповідно до оскаржуваної постанови були допитані судом «свідок» ОСОБА_5 , яка пояснила, що працює секретарем судового засідання Дніпровського апеляційного суду та «свідок» ОСОБА_6 , який пояснив, що працює судовим розпорядником Дніпровського апеляційного суду, та які під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 440467 від 09.04.2020 року в залі судових засідань ДОП Саксаганського ВПК ВП Нечепуренко Андрієм Миколайовичем, де складався протокол, не перебували як свідки події, що свідчило б про вчинення адміністративного правопорушення. Відсутність в протоколі прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказує на той факт, що ці особи ніяких свідчень ОСОБА_8 не надавали, невідомо, яким чином про розгляд справи судом повідомленні про час та день розгляду, та яким чином в свій робочий день та час перебували не на своєму робочому місці, а перебували в Саксаганському районному суді, в який ОСОБА_1 був обмежений доступ. Судом не встановлено, хто призначив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідками подій, свідками яких вони не були. Крім того, судом не встановлено невиконання службовими особами Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїх обов`язків по забезпеченню учасників судового процесу інформацією про надзвичайну ситуацію або небезпечну подію, що виникла або може виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі, та не забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання відповідно до вимог ст. 21 Кодексу цивільного захисту України. ОСОБА_1 зазначає, що постанова КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на державну реєстрацію не подавалася, проведення правової експертизи на відповідність її Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів не проводилися і відповідно до п. 15 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» в разі порушення зазначених вимог цей нормативно-правовий акт вважається таким, що не набрав чинності, і не може бути застосований. ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явився, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлений належним чином, за допомогою телефонограми, клопотання про перенесення справи та про поважні причини неприбуття до апеляційного суду, до початку апеляційного перегляду не направив, що не перешкоджає апеляційному перегляду без участі апелянта. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону. Так, судом першої інстанції було встановлено, що 09 квітня 2020 року о близько 13-00 години, знаходячись в приміщенні апеляційного суду за адресою: вул. Героїв Підпільників, буд. 31, м. Кривий Ріг, ОСОБА_1 знаходився без засобів індивідуального захисту, а саме без респіратора чи захисної маски, в тому числі власного виготовлення, а саме в громадському місці, чим своїми діями порушив підпункт 1 пункту 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. Стаття 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Згідно з п.п. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", в редакції, чинній на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України установлено карантин та заборонено до 24 квітня 2020 року, зокрема: з 6 квітня 2020 року перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно. Винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, підтверджується даним протоколом серії АПР 18 від 09 квітня 2020 року, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, в протоколі працівником поліції було зазначено про час, місце та день розгляду матеріалів справи стосовно ОСОБА_1 та останній ознайомившись з місцем та часом засвідчив це своїм підписом. Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 також підтвердили, що ОСОБА_1 перебуваючи в громадському місця, а саме в Дніпровському апеляційному суді, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв Підпільників, буд. 31, без засобів індивідуального захисту, а саме без респіратора чи захисної маски в тому числі власного виготовлення. Письмові пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.3-4) є аналогічними наданим під час судового розгляду, які також узгоджуються з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с.5-6). Крім того, підтвердженням того, що ОСОБА_1 був без респіратора чи захисної маски в тому числі власного виготовлення є фототаблиця додана до матеріалів справи (а.с.7). Отже, не дотримавшись передбачених заборон ОСОБА_1 порушив встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211 правила щодо карантину, тобто в його діях наявний склад адміністративного правопорушення. Не виконавши це,ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, яке не є малозначним. В той час, коли урядом здійснюються заходи, спрямовані на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом ОСОБА_11 - ОСОБА_12 -2, ОСОБА_1 , перебував в громадському місці без респіратора чи захисної маски в тому числі власного виготовлення, нехтував встановленими обмеженнями. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун