Постанова 4824 № 761/20094/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/20094/19 Апеляційне провадження 22-ц/824/6264/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Мазурик О.Ф., Кравець В.А. сторони позивач ОСОБА_1 відповідачі Вища рада правосуддя член Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Савицького О.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною, в с т а н о в и в : у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої ради правосуддя (надалі ВРП), члена ВРП ОСОБА_2, у якому просив визнати недостовірною, та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, яка була поширена членом ВРП ОСОБА_2. на засіданнях, що транслювалось на веб-сайті ВРП за адресою http://ww.vru.gov.uа, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 «…02.10.2016 року, ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння..»; «…у протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота…»; «…є роздруківка з технічного пристрою - приладу «Драгер» стосовно наявності алкоголю у крові водія на рівні 1,35 промілєй…»; та ІНФОРМАЦІЯ_2 «…цих доказів і додатково отриманих пояснень від інспектора ОСОБА_4 їх достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_5 критерію доброчесності…»; визнати таким, що порушує право позивача, на особисте життя та його таємницю, поширення ІНФОРМАЦІЯ_1 на засіданні Вищою радою правосуддя, членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 . , конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, а саме «…у протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота…». Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вищенаведена інформація, поширена відповідачами відносно нього, є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона викладена неправдиво, тобто містить інформацію про події які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, так як вони викладені спотворено. Крім того, членом ВРП ОСОБА_2. було порушено вимоги ст. 301 ЦК України та ст. 21 Закону України «Про інформацію», які виразились в поширенні конфіденційної інформації щодо стану його здоров`я, на що він не надав своєї згоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не створює правових наслідків. Викладене у протоколі не підтвердилося при судовому розгляді. Постанова суду про закриття провадження набрала законної сили та вже існувала на час поширення відповідачами інформації і мала преюдиційне значення. Відповідачі із постанови достовірно знали про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Пояснення інспектора патрульної служби ОСОБА_7 отримані з порушенням встановленого порядку і не відповідають дійсності. Вважає, що суд неправильно вказав, що поширена інформація є оціночним судженням, оскільки така інформація містить фактичні дані. Суд не з`ясував думку особи, яка поширила інформацію. Крім того, суд не врахував, що він не надавав згоди на поширення інформації про обставини особистого життя та щодо стану свого здоров`я. У відзиві представник ВРП ОСОБА_8 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що на засіданнях ВРП ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 під час розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді член ВРП ОСОБА_2. діяв в межах наданих йому повноважень та дійшов висновку про наявність обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням позивача на посаду. Поширена інформація була викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях інспектора патрульної поліції та інших матеріалах, що не підлягає спростуванню. Представник позивача ОСОБА_9 надав письмові пояснення щодо відзиву відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.03.2019 № 378/вс-19 ОСОБА_1 було рекомендовано до призначення на посаду судді апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час доповіді члена ВРП ОСОБА_2 на співбесіді із кандидатом на посаду судді апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1., яке транслювалось на веб-сайті ВРП за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 була оголошена інформація наступного змісту: «… ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…», «…у протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота…». ІНФОРМАЦІЯ_2 під час доповіді члена ВРП ОСОБА_2 на співбесіді із кандидатом на посаду судді апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1., яка також транслювалось на веб-сайті ВРП за адресою http://ww.vru.gov.ua, серед іншого була зазначена інформація такого змісту:«…цих доказів і додатково отриманих пояснень від інспектора ОСОБА_4 їх достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_5 критерію доброчесності…». Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що вищенаведена інформація, поширена відповідачами, є недостовірною, такою що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона викладена неправдиво, тобто містить інформацію про події які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, так як вони викладені неправдиво. Відповідно до стенограми, яку до позову надав сам позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 під час співбесід ВРП з кандидатом на посаду судді апеляційної палати Вищого антикорупційний суду ОСОБА_1 , член ВРП ОСОБА_2. , виступив з доповіддю, але в ній відсутня зазначена у позові інформація такого змісту: «… ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…», яку позивач просить спростувати. Згідно зі стенограмою співбесіди, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_1 член ВРП ОСОБА_2. зачитав в своїй доповіді, наступну інформацію: «Як було встановлено 2 жовтня 2016 року, працівниками управління патрульної поліції у місті Івано-Франківськ було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно цим протоколом ОСОБА_3 керував автомобілем із еее... У протоколі зазначено, що у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому цей протокол був предметом розгляду у суді і 8 листопада 2016 року суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, було прийнято постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з зв`язку з відсутністю у діянні особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змісту постанови, також повідомляю, що мною було витребувано мм копію відповідної судової справи. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для висновку про необхідність закриття провадження у справі було те що огляд на стан сп`яніння стосовно ОСОБА_5 проведено за наявності одного, а не двох свідків, як саме ця обставина вона була фактично еее основна і навіть єдина обставина, яка обумовила резолютивну частину постанови суду. Водночас у матеріалах провадження, наявний ммм наявний і вказаний протокол складений працівником патрульної поліцією. У протоколі констатовано, ммм наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота. Іншим працівником поліції, було складено акт огляду ее огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відомості, викладені в акті підтвердженні стороннім свідком. Є роздруківка із технічного пристрою - приладу «Драгер» стосовно наявності алкоголю у крові водія на рівні 1,35 промілєй і оці обставини в сукупності, на мій погляд, можуть розглядатися як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності і ці обставини, на мій погляд, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням ОСОБА_5 на посаду.» Відповідно до стенограми співбесіди від ІНФОРМАЦІЯ_2 членом ВРП ОСОБА_2. було повідомлено, що «…цих доказів і додатково отриманих пояснень від інспектора ОСОБА_4 їх достатньо для того, щоб зробити висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_5 критерію доброчесності…». Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів поширення відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації, у тому вигляді як зазначено у позові, а саме: «… ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…», а у своїй доповіді відповідач цитував обставини викладені в протоколі інспектора поліції складеного відносно ОСОБА_1 , що також зазначено у постанові судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016, та висловлював власні міркування щодо викладених обставин і надавав оцінку належності кандидатури позивача на посаду судді, відповідно до своїх повноважень члена ВРП. Відтак вказана інформація не порушила особисті немайнові права позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до с. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній стороні. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Спір між сторонами виник з приводу спростування інформації, яка поширена членом ВРП ОСОБА_2. на засіданнях ВРП під час розгляду питання щодо подання про призначення позивача на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає визначеним Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" вимогам до кандидатів на посаду судді, а також додатковим спеціальним вимогам, встановленим цією статтею. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вносить подання про призначення судді на посаду. Відповідно до ст. 36 та ст. 37 цього Закону призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі. Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності. Рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя. Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо: такі відомості не були предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; Вища кваліфікаційна комісія суддів України не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи від: суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя;органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; юридичних осіб. Право робити запити від імені Вищої ради правосуддя має Голова Вищої ради правосуддя або його заступник. Член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, по якій такий член є доповідачем. За обставинами справи встановлено, що відносно позивача 02.10.2016 складено протокол про адміністративне правопорушення, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія перевірка на стан сп`яніння проводилася із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.11.2016 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите у зв`язку з відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. ІНФОРМАЦІЯ_1 член ВРП ОСОБА_2. у своїй доповіді зазначив саме про те, що 02.10.2016 працівниками управління патрульної поліції у місті Івано-Франківськ було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та згідно з цим протоколом позивач керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Доповідач також вказав, що цей протокол був предметом розгляду у суді і суддею Івано-Франківського міського суду прийнято постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю у діянні особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак поширена членом ВРП ОСОБА_2. інформація відносно позивача відповідає дійсності. Поширюючи інформацію відповідач послався як на протокол про адміністративне правопорушення так і на постанову суду про закриття провадження. Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не поширював інформацію у тому вигляді, у якому її просить спростувати позивач, а саме «….02.10.2016 ОСОБА_3 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння…». Відповідач вказав, що про дану обставину зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, що відповідає дійсності. Член ВРП ОСОБА_2. повідомив, що ним витребувано копію відповідної судової справи та зі змісту постанови вбачається, що єдиною підставою для висновку про необхідність закриття провадження у справі було те що огляд на стан сп`яніння проведено за наявності одного, а не двох свідків. Дана інформація також відповідає змісту постанови суду. Надалі доповідач зазначив, що у постанові про адміністративне правопорушення констатовано наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння у вигляді тремтіння рук, почервоніння шкіри обличчя і різкого запаху з порожнини рота, є акт на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Відомості, викладені в акті підтвердженні стороннім свідком. Є роздруківка із технічного пристрою - приладу «Драгер» стосовно наявності алкоголю у крові водія на рівні 1,35 промілєй та вказав, що дані обставини в сукупності, на його погляд, можуть розглядатися як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності і ці обставини, на його погляд, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням позивача на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Відтак обговорення кандидатури позивача та проведення з ним співбесіди, як один із етапів вирішення питання про можливість внесення подання про призначення судді на посаду, має на меті, окрім іншого, встановити відповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Тобто в цьому випадку встановлено легітимну мету дій членаВРП ОСОБА_2 . Встановлені Законом критерії кваліфікаційного оцінювання суддів спрямовані на забезпечення суддівського корпусу професійними кадрами високого рівня кваліфікації з урахуванням морально-психологічних якостей та загальних здібностей. Відповідно до ч. 19 ст. 79 Закону України «Про судоустрій і статус судів» Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей. Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що оцінювання обставин, пов`язаних із позивачем, як кандидатом на посаду судді, його особистих якостей відноситься до повноважень ВРП, як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, однією з основних функцій якого є забезпечення формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів. Збір інформації та її перевірка відносно позивача як кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду мало на меті перевірку компетентним органом відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, і свідчить про реалізацію ВРП та її членом ОСОБА_2 , як доповідачем, покладених на них законом повноважень та не є поширенням недостовірної інформації. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що інформація, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, не викладалася, як фактичні твердження, а перевірялася на її дійсність шляхом дослідження матеріалів судової справи та ставлення запитань до позивача. У доповіді член ВРП ОСОБА_2. вказував на документи, у яких ця інформація викладена. Зазначення ж членом ВРП ОСОБА_2. на засіданні ВРП ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що обставини, які з`ясовувалися на засіданні можуть розглядатися як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності і ці обставини можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку із призначенням позивача на посаду судді є оціночними судженнями доповідача, на що вказує вислів; «… на мій погляд…» і не є фактичним твердженням. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно -стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав права поширювати інформацію щодо його стану здоров`я та він не давав згоди на поширення інформації про його особисте життя не можна визнати обгрунтованими, оскільки таку інформацію відповідач не поширював та позивач не ставив вимоги про спростування інформації щодо стану свого здоров`я чи особистого життя. Звернення відповідача до медичних закладів було викликано тим, що позивач у співбесіді вказав, що проходив обстеження на стан сп`яніння та мав довідку про відсутність алкоголю в крові, проте не міг пояснити на засіданні ВРП причини відсутності такої довідки у матеріалах судової справи та чому у клопотанні про закриття провадження він також не вказав про такий доказ. Доводи апеляційної скарги про те, що за наявності постанови суду про закриття провадження про адміністративне правопорушення член ВРП ОСОБА_2. не мав права розголошувати інформацію, яка наявна у матеріалах судової справи та у поясненнях інспектора патрульної поліції ОСОБА_7 суперечать положенню Законів України «Про Вищий антикорупційний суд», "Про судоустрій і статус суддів", «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, інформація, про спростування якої заявлено позов, стосувалася особи позивача, як кандидата на посаду судді Вищого антикорупційний суду. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Відтак позивач мав усвідомлювати, що при проходженні процедури призначення на публічну службу він має бути відкритим, а його слова та вчинки будуть висвітлюватися прискіпливо. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та вірно застосував норми матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 13.05.2020. Головуючий Л. Д. Махлай Судді В. А. Кравець О. Ф. Мазурик