Постанова 4855 № 826/13833/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13833/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Костенко Д.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 26 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2018 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить зобов`язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк), який має право на відшкодування коштів у розмірі 200 000 грн., які обліко-вуються на рахунку № НОМЕР_1 . Підставою позову зазначено те, що позивач є вкладником Банку і на нього поширюються передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» гарантії відшкодування коштів за вкладом. Зазначає, що на його рахунки у Банку № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 надійшли кошти у сумі 200000 грн. та у сумі 737,69 грн., відповідно, від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ТОВ «ІРЦ») на виконання договору від 13.05.2016 №980-024-000239001, але гарантована сума у розмірі 200 000 грн. не була відшкодована. Вважає, що операція з переказу коштів на банківський рахунок позивача не відносяться до нікчемних правочинів згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 38 вказаного Закону, а також відсутні судові рішення про визнання правочину недійсним. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 95690,51 грн. (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень 51 копійка): відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - зміні з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, що 08 червня 2015 р. між Банком і позивачем укладено договір №980-024-000000765 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», згідно з яким позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 у гривні для зберігання грошей. 13 травня 2016 р. між позивачем і ТОВ «ІРЦ» укладено договір №980-024-000239001, згідно з яким позивач передає у власність ТОВ «ІРЦ» грошові кошти в сумі 200000 грн. на строк не більше 271 день з 13.05.2016 по 08.02.2017, а ТОВ «ІРЦ» зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 , та сплачувати проценти за користування коштами за встановленою договором ставкою на рахунок № НОМЕР_2 . При цьому днем надання суми коштів у власність ТОВ «ІРЦ» вважається день зарахування коштів у сумі 200000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору. Згідно з платіжним дорученням від 13.05.2016 №2588743 кошти у сумі 200 000 грн. перераховані з рахунку позивача № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «ІРЦ» за призначенням: «Перерахування залучених коштів зг. дог. №980-024-000239001 від 13.05.2016». 19 травня 2016р. ТОВ «ІРЦ» перераховано на рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти в сумі 200000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-024-000239001 від 13.05.2016», що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 19.05.2016 по 24.05.2016. Також, 19.05.2016 ТОВ «ІРЦ» перераховано на рахунок позивача № НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти в сумі 737,69 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-024-000239001 від 13.05.2016», що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 з 19.05.2016 по 24.05.2016. Дані виписки міститься у листі Уповноваженої особи від 02.07.2018 №3Г1(К)/2879, в якому також повідомлено позивачу про нікчемність в силу положень ст. 215 ЦК України та п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» право-чинів (транзакцій) із зарахування вказаних сум коштів на рахунки позивача. Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Колегія суддів звертає увагу на те, що як вірно зазначено у позовній заяві, підтверджується доданими до неї доказами і не заперечувалося відповідачем, 19.05.2016 на рахунки позивача у Банку № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 надійшли від ТОВ «ІРЦ» кошти у загальній сумі 200 737, 69 грн. на виконання договору від 13.05.2016 №980-024-000239001. Із зарахованих на рахунок позивача № НОМЕР_1 коштів у сумі 200 000 грн. 20.05.2016 ним було отримано готівкою 61000 грн., решта сума коштів перерахована ним на інші рахунки, а саме: 43309,49 грн. - на рахунок № НОМЕР_3 , 95690,51 грн. - на рахунок № НОМЕР_2 , залишок - 0,00 грн., що підтверджується виписками у листі Уповноваженої особи від 02.07.2018 №3Г1(К)/2879 і доданими відповідачем до відзиву виписками по особовим рахункам № НОМЕР_3 за період з 19.05.2016 по 31.10.2016, № НОМЕР_2 за період 19.05.2016 по 21.11.2018, № НОМЕР_1 за період з 19.05.2016 по 31.10.2016. Отже, як вірно зазначено у відзиві, підтверджується доданими до нього доказами і не заперечувалося позивачем, залишок на рахунку позивача № НОМЕР_1 складає 0,00 грн. Також, з наявних у справі виписок по вказаним особовим рахункам позивача вбачається, що залишок на рахунку позивача № НОМЕР_3 складає 100000 грн. (60105,91 грн. + 231,35 грн. + 43309,49 грн. - 138 грн. - 1002,50 грн. - 2506,25 грн.), а залишок на рахунку позивача № НОМЕР_2 складає 96828,55 грн. (124,59 грн. + 737,69 грн. + 95690,51 грн. + 138,00 грн. - 36,18 грн. + 298,53 грн.). Окрім зазначеного, колегія суддів на посилання відповідача у справі, а саме на витяг від 26.11.2018 з переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відшкодуванню позивачу підлягають кошти в сумі 124,59 грн. (рахунок № НОМЕР_2 ) та в сумі 100000 грн. (рахунок № НОМЕР_3 ). Таким чином, як вбачається із встановлених обставин, позивачем отримано з рахунку № НОМЕР_1 готівкою 61000 грн., перераховані позивачем з рахунку № НОМЕР_1 кошти у сумі 43309,49 грн. на рахунок № НОМЕР_3 увійшли до складу 100000 грн., які позивач має право на відшкодування за рахунок Фонду, а перераховані позивачем з рахунку № НОМЕР_1 кошти у сумі 95690,51 грн. на рахунок № НОМЕР_2 не включені відповідачем до переліку рахунків, за якими позивач має право на їх відшкодування за рахунок Фонду. Із 23.05.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення Націо-нального банку України від 23.05.2016 №4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» і рішення виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П. Із 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі рішення Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» і рішення виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 №1758 продовжено строк лікві-дації Банку на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно. На час розгляду справи Уповноваженою особою є ОСОБА_2 згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2019 №2356. Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ «ІРЦ» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Виходячи із наведеного Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (акт від 01.06.2016 №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності). Згідно з копією додатку 1 до акта №2 в ході перевірки встановлено, що між ТОВ «ІРЦ» і Банком укладено Договір доручення №1 від 11.11.2014, згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «ІРЦ», як Довірителя, на умовах строковості та платності. Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав право укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «ІРЦ» грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою передбаченою відповідним додатком до даного договору. Також, у справі наявна копія аналогічного за змістом Договору доручення №2 від 01.04.2016, укладеного між ТОВ «ІРЦ» (Довіритель) і Банком (Повірений). Згідно з витягом з додатку 2 до акта №2 від 01.06.2016 Комісії позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_4 ТОВ «ІРЦ» у сумі 200737,69 грн. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452: вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3); вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банків-ського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4). Зважаючи на суб`єктний склад сторін у справі, предмет і підстави позову та встанов-лені судом фактичні обставини цієї справи, при її вирішенні необхідно врахувати відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновки Верховного Суду у постанові від 21.12.2019 у справі №823/1674/18 у подібних правовідносинах (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86594122). У пунктах 49-51 цієї постанови Верховний Суд зазначив наступне: «

49. Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі №980-021-000182745, укладеному 28.01.2016 між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, з наступними змінами.

50. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти у сумі 18500,00 грн станом на 19.05.2016, повернуті на рахунок позивача за договором позики з небанківською фінансовою установою від 28.01.2016 (із змінами внесеними 15.03.2016).

51. Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону №4452-VI Законом №1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.». Тобто, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України від 15.11.2016 №1736-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкоду-вання фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким Прикінцеві положення Закону №4452 доповнено п. 15, наступного змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунк-том, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гаран-тування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників». Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 , з якого кошти у сумі 200000 грн. були перераховані на рахунок ТОВ «ІРЦ» та, у подальшому, повернуті цим Товариством позивачу на вказаний рахунок. При цьому, наявні у справі копія додатку 1 до акта Комісії від 01.06.2016 №2, згідно з яким встановлено укладення між Банком і ТОВ «ІРЦ» Договору доручення №1 від 11.11.2014, та копія Договору доручення №2 від 01.04.2016, якими передбачено, що Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «ІРЦ», мав право укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ «ІРЦ» грошових коштів у позику від фізичних осіб, наявний у справі витяг від 26.11.2018 з додатку 2 до вказаного акта, яким підтверджується повернення позивачу залуче-них ТОВ «ІРЦ» коштів, а також висновок Верховного Суду у п. 49 постанови від 21.12.2019 у справі №823/1674/18 про те, що у межах спірних правовідносин Банк виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі, укладеному між позивачем і небанківською установою, дають підстави для висновку про те, що договір, укладений між позивачем і ТОВ «ІРЦ» за участю Банку, як повіреного. Зважаючи на те, що вказаний банківський рахунок відкритий Банком на користь позивача, кошти у безготівковій формі у сумі 200000 грн. зараховані Банком на рахунок позивача на умовах договору банківського рахунку, а також з огляду на відсутність доказів про те, що позивач був повідомлений Банком під підпис про непоширення гарантій на вказану суму коштів, залучених ТОВ «ІРЦ» через Банк, що виступив повіреним, та враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 21.12.2019 у справі №823/1674/18, суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників Банку, на якого поширюється гарантії відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Колегія суддів звертає увагу на те, що внесені Законом України від 15.11.2016 №1736-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гаран-тування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» зміни набрали чинності з 19.11.2016, а відтак з цього часу виникли з`явилися правові підстави для віднесення позивача до вкладників Банку. Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин цієї справи, на дату початку тимчасової адміністрації Банку (23.05.2016), на дату ліквідації Банку (13.07.2016), залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_1 становив 0,00 грн., а відтак у відповідача не було передбачених ст.ст. 26, 27 Закону №4452 підстав для включення відомостей про цей рахунок до Переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, або подання до Фонду додаткової інформації про вказаний рахунок, як просить позивач. На підстав іивще зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника Банку, який має право на відшкодування коштів у розмірі 200000 грн., які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , не підлягає задоволенню, зважаючи на відсутність на вказаному рахунку зазначеної суми коштів. Разом з цим, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо виходу за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, зважаючи на таке. Позивач звернувся до суду з метою захисту свого права на відшкодування гаранто-ваної суми коштів за вкладом у розмірі 200 000 грн. за рахунок Фонду. Між тим, як було встановлено, із зазначеної суми коштів у розмірі 200 000 грн. позивач 20.05.2016 отримав готівкою кошти у сумі 61000 грн., а також кошти у сумі 43309,49 грн. у складі залишку на рахунку № НОМЕР_3 включені до переліку рахунків, за яким позивач має право на їх відшкодування за рахунок Фонду. Вказані обставини дають суду підстави для висновку про необґрунтованість тверджень позивача про порушення його права на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду у сумі 104 309, 49 грн. Водночас, у частині відшкодування позивачу коштів за вкладом у сумі 95 690,51 грн., які були перераховані на рахунок позивач № НОМЕР_2 , відповідач не надав доказів включення їх до Переліку рахунків, за якими позивач має право на відшкодування. Як встановлено, вказана сума коштів заблокована у складі залишку по рахунку № НОМЕР_2 . Оцінюючи правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у сумі 95 690,51 грн., колегія суддів хазначає наступне. Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учасників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено. Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, про що зазначено у повідомленні про нікчемність транзакцій, суд зазначає наступне. Пунктами 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: - банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7); - банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п. 8); - здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9). Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. При вирішенні справи колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемни-ми, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі право-чини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48). У справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком правочину (договір банківського рахунку) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водночас зміст укладеного між Банком і позивачем договору від 08.06.2015 №980-024-000000765 банківського рахунку, дослідженого судом, таких умов не передбачає. Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів того, що позивач є пов`язаною особою банку в розумінні Закону №4452. Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів здійснення Банком після віднесення його 22.12.2015 до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Трансакції з перерахування коштів з рахунків ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому посилання відповідача на нікчемність цього правочину відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Посилання відповідача у своїх запереченнях на встановлені для Банку обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, суд відхиляє як безпідставні, оскільки жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку та зарахування на рахунки позивача коштів від ТОВ «ІРЦ» цією постановою не встановлено. Водночас, як вбачається із встановлених судом обставин справи, укладення договору банківського рахунку і зарахування коштів на рахунки позивача відбулося до запровадження тимчасової адміністрації банку (23.05.2016), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону №4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Посилання відповідача на здійснення Банком кредитних операцій та на обставини повернення ТОВ «ІРЦ» коштів фізичним особам, суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються взаємовідносин між Банком і позивачем та не спростовують факти відкриття позивачу банківського рахунку і зарахування на нього коштів. Посилання відповідача на те, що договір позики, укладений між позивачем і ТОВ «ІРЦ», є двосторонніми без участі Банку, спростовується фактичним обставинами цієї спра-ви, які вказують на те, що Банк діяв на підставі Договору доручення, укладеного з названим Товариством. Таким чином, судом не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів від іншої особи, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність правочину. Про наявність інших правових підстав нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) чи доказів визнання цього правочину недійсним у судовому порядку або застосу-вання рішенням суду наслідків недійсності нікчемного правочину відповідачем не зазначено й до суду таких не надано. Отже, зважаючи на недоведеність відповідачем наявності передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів у сумі 95690,51 грн. за раху-нок Фонду, суд дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу цих коштів. Враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений Уповноваженою особою до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення цим відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування. Проте колегія суддів звертає увагу на положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №

14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків. Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 серпня 2019 року у справі № 818/1747/17, від 18 грудня 209 року у справі №814/151/16. Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 95 690 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн. 51 коп. Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. Враховуючи вищевикладене, з огляду на необґрунтованість доводів правомірності не включення позивача до переліку вкладників , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та для повного забезпечення захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність відповідача протиправною. З огляду на вказане зважаючи на задоволення позовних вимог про зобов`язання подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не подання змін та доповнень до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» номер рахунку № НОМЕР_2 , на загальну суму 95 690 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн. 51 коп., за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню проте помилково під час постановлення рішення невірно виклав абзац другий резолютивної частини рішення зазначивши невірно, що Уповноваженій особі потрібно - подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 95690,51 грн. (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень 51 копійка), а тому абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, але помилкове застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення питання, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 317 КАС України. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року підлягає зміні. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича - задоволити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року - доповнити, змінити та викласти в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не подання змін та доповнень до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» номер рахунку № НОМЕР_2 , на загальну суму 95 690 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн. 51 коп., за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. «Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 95 690 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот дев`яносто) грн. 51 коп.». Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль