Ухвала КЦС ВС № 695/993/15-ц

Ухвала Іменем України 12 травня 2020 року м. Київ справа № 695/993/15-ц провадження № 61-6275ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 753 271,11 грн. Позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» обґрунтовано тим, що 06 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2301/0508/88-997, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50 000 доларів США. В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 01 березня 2015 року в сумі 2 753 271,11 грн., з яких: 1 296 572,68 грн заборгованість за кредитом; 939 273,83 грн заборгованість за процентам за користування кредитом; 1 421 708,01 грн- пеня за прострочення сплати кредиту. Внаслідок укладення 28 листопада 2012 року договорів факторингу відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 06 травня 2008 року № 2301/0508/88-997 позичальником якого є ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити. Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 17 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд Черкаської області рішенням від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив частково. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2015 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 06 травня 2008 року № 2301/0508/88-997, станом на 01 березня 2015 року в розмірі 1 060 106,69 грн, в тому числі: 542 682,10 грн (19 546,87 доларів США) заборгованість за відсотками; 517 424,59 грн пені. Вирішив питання про розподіл судових витрат. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року. Черкаський апеляційний суд ухвалою від27 грудня 2019 року поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2015 року. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2015 рок у даній справі. Черкаський апеляційний суд ухвалою від 11 лютого 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2015 року закрив. 25 березня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк дня усунення недоліків, а саме - заявнику слід було надати квитанцію (платіжне доручення) про сплату судового збору, і встановлено для виконання вищевказаних недоліків строк десять днів з дня вручення ухвали, та роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, за ідентифікаторами поштового відділення 0306304363691 та 0306304363705, заявник отримав вказану ухвалу 30 квітня 2020 року. На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які заявником здані на пошту 30 квітня 2020 року. Вимоги ухвали заявником виконано. ОСОБА_1 в касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що вона перебуває у шлюбі зі ОСОБА_2 з 08 липня 2007 року. У січні 2019 року вона звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності (в тому числі квартири АДРЕСА_1 ). Борг ОСОБА_2 , визначений рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року у даній справі буде враховуватися при поділі майна подружжя, що вплине на її права, оскільки вона, без її відому, набула статусу солідарного боржника у боргових зобов`язаннях, що виникли з кредитного договору від 06 травня 2008 року № 2301/0508/88-997 на підставі рішення апеляційного суду. Участі у розгляді даної справи вона не брала, так як не була залучена до її розгляду, а тому вважає, що суди, ухвалюючи рішення у справі, вирішили питання про її права та обов`язки. На підставі вказаного судового рішення апеляційного суду відкрито виконавче провадження № 57725120, в межах якого було звернуто стягнення на житло, яке належить на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_2 , в результаті чого вона позбавлена права власності на житло. Апеляційним судом не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків». Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Апеляційний суд встановивши, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2015 року не вирішувалися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки оскаржувана ухвала Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року є законною та обґрунтованою, ухвалена з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко