Постанова 4817 № 607/1423/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/1423/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 33/817/162/20 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рукавця О.В.., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рукавця О.В. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2020 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Як визнав суд, ОСОБА_1 , 22 січня 2020 року о 01 год. 15 хв., в м. Тернополі по вул. Богуна, керував транспортним засобом марки «Vokswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі КМП «ТОМУСНЗ» ТОР відмовився в категоричній формі в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі представник особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Рукавець О.В. ставить питання про скасування вищевказаної постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2020 року та закриття провадження у справі. Вважає, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням норм процесуального і матеріального права. Посилається на те, що працівники поліції безпідставно зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .. Вказує на порушення вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", оскільки не провели певні дії в присутності понятих, з метою виявлення ознак сп`яніння та не пред`явили їх понятим. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити медичний огляд на стан сп`яніння, і що суд першої інстанції неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_2 , який пояснював, що ОСОБА_1 відмовлявся проходити медичний огляд виключно як водій, але проти медичного обстеження він не заперечував. На думку апелянта, в діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КупАП. Заслухавши особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Рукавця О.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, та навівши аналогічні викладеним у ній мотиви, просять скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських DSJX300033_000033, DSJX300054_000054, DSJX300100_000100, що був предметом дослідження суду першої інстанції. Оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою поліцейських DSJX300033_000033 підтверджується, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 , як особі, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, пройти огляд на стан сп`яніння, від якого останній відмовився. Характер спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, його поведінка, небажання проходити огляд на стан сп`яніння саме як водія, що зафіксовано наявними у матеріалах справи відеоматеріалами, підтверджують висновок суду першої інстанції про відмову ним, як особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджено також показаннями свідка ОСОБА_3 , який був допитаний судом першої інстанції. Твердження ОСОБА_1 , що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння є безпідставними також з огляду на те, що виходячи з його пояснень в суді апеляційної інстанції, він погодився пройти такий огляд лише тоді, коли працівники поліції почали складати протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про іншу особу, яка керувала транспортним засобом. Відсутня така особа і на відеоматеріалах, якими зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, виходячи зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не заперечує факту керування ним транспортним засобом. Також, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтвердив у суді апеляційної інстанції. Тому доводи ОСОБА_1 та його захисника, викладені в апеляційній скарзі про те, що транспортним засобом керувала інша особа, є безпідставними та надуманими. Відповідно до постанови серії ДП18 №650025 від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки 22 січня 2020 року о 01 год. 15 хв. по вулиці Богуна в м. Тернополі він керував транспортним засобом із несправним ближнім світлом фар та без посвідчення водія, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Вказана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалася. Також, згідно матеріалів відеофіксації працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що на транспортному засобі наявні механічні пошкодження, що може свідчити про причетність такого транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Такі дії поліцейських узгоджуються з положеннями статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", якою регламентовано перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Тому, доводи апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є необґрунтованими та надуманими. Твердження апелянта про недотримання працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року N 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, про що зазначається в апеляційній скарзі, вважаю безпідставними, оскільки жодних аргументованих доводів з цього приводу не наведено. Таким чином, місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_4 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності прийнятого судом першої інстанції рішення на підставі вищевказаних матеріалів справи апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для закриття провадження у даній справі, про що ставить питання апелянт, відсутні. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Рукавця О.В. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.