Постанова 4813 № 504/589/18

Номер провадження: 22-ц/813/2741/20 Номер справи місцевого суду: 504/589/18 Головуючий у першій інстанції Добров П. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2018 року про забезпечення позову, постановленупід головуванням судді Доброва П.В., - в с т а н о в и в: У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та поданий до публічного акціонерного товариства «Дельта Бан» (далі ПАТ «Дельта Банк»), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «СВТ-Ко» (далі ТОВ «СВТ-Ко») про припинення дії договору іпотеки. Одночасно, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року заява ОСОБА_3 задоволена. Накладений арешт на земельну ділянку, площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 . Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об`єкта нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 18 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 травня 2018 року залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 . Постановою апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року ухвала суду першої інстанції від 12 березня 2018 року скасована, заява ОСОБА_3 про забезпечення позову залишена без задоволення. 26 жовтня 2018 року ОСОБА_3 знову звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, 20 листопада 2018 року з заявою про залучення третьої особи ОСОБА_2 , з заявою про заміну правонаступника ПАТ «Дельта Банк» на ОСОБА_4 , а також з заявою про зміну підстав позову. Ухвалами Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року та від 23 листопада 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , замінено відповідача ПАТ «Дельта Банк» правонаступником ОСОБА_4, прийнята заява про зміну підстав позову. Також ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2018 року заява про забезпечення позову задоволена. Накладений арешт на земельну ділянку площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615. Заборонено вчинення будь яких реєстраційних дій суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об`єкта нерухомого майна земельної ділянки площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 згідно Державного акту серії ЯЕ №112417, виданого Крижанівською сільською радою Лиманського району Одеської області 24.04.2007 року. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права. У обґрунтування своєї апеляційної скарги, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 зазначає, що суд вдруге за тих самих обставин, з тих самих підстав вжив ті самі заходи забезпечення позову стосовно того самого нерухомого майна, допускаючи такі самі порушення норм процесуального права, через наявність яких аналогічна ухвала суду в даній справі вже скасовувалась судом апеляційної інстанції. Відзиву до суду надано не було. Сторони про розгляд справи на 06 травня 2020 року були сповіщені. Від ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 142-145 т. 2). У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив того, що відсутня пряма законодавча заборона щодо незастосування заходів забезпечення позову, а заявником надані обґрунтовані підстави для забезпечення позову. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений та поданий до публічного акціонерного товариства «Дельта Бан» (далі ПАТ «Дельта Банк»), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «СВТ-Ко» (далі ТОВ «СВТ-Ко») про припинення дії договору іпотеки. В обґрунтування якої зазначив, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі ВАТ «Кредитпромбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», і ТОВ «СВТ-Ко» укладено кредитний договір, за умовами якого останнє отримало кредитні кошти у розмірі 1 500 000 грн зі сплатою 17 % річних строком до 16 вересня 2009 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 17 вересня 2007 року укладено іпотечний договір (майнової поруки), предметом якого є земельна ділянка площею 0,25 га, розташована на АДРЕСА_1 . Додатковою угодою від 17 вересня 2007 року до зазначеного кредитного договору збільшено проценту ставку за користування кредитом з 17 грудня 2008 року до 22 % річних та встановлено дату повернення заборгованості за кредитом - 16 вересня 2009 року. Вказував, що зміна процентної ставки не була узгоджена банком з позивачем як з майновим поручителем, а додаткова угода до іпотечного договору з цього приводу не укладалась, тому правовідносини, що виникли між кредитодавцем та позичальником, зазнали таких змін, що фактично обумовили новацію, тобто зміну первісного зобов`язання новим. На підставі викладеного, ОСОБА_3 , з урахуванням уточнених позовних вимог просив: - визнати припиненим договір іпотеки від 17 вересня 2007 року, укладений між ним і ВАТ «Кредитпромбанк»; - зняти заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_3 , накладену приватним нотаріусом Комінтернівського міського нотаріального округу Орзіх Ю.Г. за № 23, у зв`язку з іпотечним договором від 17 вересня 2007 року, та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Одночасно, ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вище зазначену земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно даної земельної ділянки. Заява ОСОБА_3 про забезпечення позову мотивована тим, що з отриманого листа (вимоги) банку від 14 листопада 2017 року про усунення порушення у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань позичальника за кредитним договором, йому стало відомо про намір банку розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначивши при цьому, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач має намір щодо переоформлення земельної ділянки, яке є предметом іпотеки. Відповідач хоче відчужити цю земельну ділянку на користь третіх осіб. На підставі викладеного ОСОБА_3 просив: - накласти арешт на земельну ділянку площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 ; - заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об`єкта нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 . Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року заява ОСОБА_3 задоволена. Накладений арешт на земельну ділянку, площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 . Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об`єкта нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122783200:02:001:0615, яка належить ОСОБА_3 18 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також з заявою про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалами Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 травня 2018 року залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 , також скасовані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року. Постановою апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року ухвала суду першої інстанції від 12 березня 2018 року скасована, заява ОСОБА_3 про забезпечення позову залишена без задоволення. 26 жовтня 2018 року ОСОБА_3 знову звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, 20 листопада 2018 року з заявою про залучення третьої особи ОСОБА_2 , з заявою про заміну правонаступника ПАТ «Дельта Банк» на ОСОБА_4 , а також з заявою про зміну підстав позову. Ухвалами Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2018 року та від 23 листопада 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , замінено відповідача ПАТ «Дельта Банк» правонаступником ОСОБА_4, прийнята заява про зміну підстав позову. Також з матеріалів справи вбачається, що під час відсутності заходів забезпечення позову у вигляді арешту, ОСОБА_4 , знаючи про наявність судового спору щодо земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, здійснила відчуження предмету іпотеки в позасудовому порядку на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку». 11.10.2018 року ОСОБА_3 , дізнався, що земельна ділянка, площею 0,250 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_3 зазначив про наявність загрози щодо відчуження майна, що є предметом судового спору, про, що було вказано ним під час першого звернення з заявою про забезпечення позову, а саме те, що відповідач має намір щодо переоформлення земельної ділянки, яка є предметом іпотеки та хоче відчужити вказану земельну ділянку на користь третіх осіб. Оскільки, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду, ОСОБА_3 просив про накладення арешту на земельну ділянку та заборону вчиняти будь-які дії щодо неї. Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Частиною 4 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Відповідно до положень ч. 6 ст. 158 ЦПК України відмова у вжитті заходів забезпечення позову або відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність вжиття забезпечення позову або скасування забезпечення позову. Враховуючи те, що відповідач та третя особа на стороні відповідача можуть відчужити земельну ділянку, що є предметом спору, що може реально ускладнити виконання рішення суду для позивача, а також, що забезпечення позову про припинення іпотеки не заборонено законом, суд на законних підставах задовольнив заяву, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,250 га в АДРЕСА_1 , а також заборонив вчинення будь яких реєстраційних дій суб`єктам державної реєстрації прав або нотаріусам відносно об`єкта нерухомого майна зазначеної земельної ділянки, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а види забезпечення позову в межах заявленого позову є співмірними із заявленими позивачем позовними вимогами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року була скасована ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 травня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову, та справа направлена до того ж суду на новий розгляд. Крім того, постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року скасована постанова апеляційного суду Одеської області від 24 липня 2018 року, а ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 березня 2018 року про забезпечення позову залишена в силі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те,що суд вдруге за тих самих обставин, з тих самих підстав вжив ті самі заходи забезпечення позову стосовно того самого нерухомого майна, допускаючи такі самі порушення норм процесуального права, через наявність яких аналогічна ухвала суду в даній справі вже скасовувалась судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постанова суду апеляційної інстанції була скасована Верховним Судом, з підстав того, що вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними з заявленими ОСОБА_3 позовними вимогами, оскільки предметом позову є визнання припиненим договору іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, а під час вирішення питання про забезпечення позову перевіряється наявність підстав для вжиття забезпечення позову і не вирішується матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті. Крім того, забезпечення позову направлено на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу та має тимчасові заходи. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2018 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 13 травня 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Л.А. Гірняк