Постанова 4818 № 643/21955/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Харків справа № 643/21955/19 провадження № 22-ц/818/2172/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І., за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумова Алла Валентинівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова, постановлену 14 січня 2020 року у складі судді Єрмак Н.В., УСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Банк), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумової Алли Валентинівни (надалі Приватний нотаріус) щодо проведення 24.10.2016 державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 надалі АДРЕСА_2 ) за Банком незаконними, визнати протиправним і скасувати рішення Приватного нотаріуса індексний номер 32086720 від 27.10.2016, згідно з яким 24.10.2016 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 17134437 про державну реєстрацію права власності на Квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29744963101, за Банком на підставі договору іпотеки від 06.06.2008. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила забезпечити її позов до Банку та Приватного нотаріуса шляхом заборони Банку вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням Квартири . Заява мотивована тим, що не вжиття заявленого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим реальне виконання рішення суду у майбутньому. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів того, що Банк дійсно має намір відчуження Квартири, що може бути підтвердженням реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою заборонити Банку вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням Квартири . Апеляційна скарга мотивована тим, що у своєму позові ОСОБА_1 оспорює набуття Банком права власності на Квартиру. На час подачі позову саме Банк зареєстрований як власник Квартири у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, тому має можливість у будь-який час розпорядитися Квартирою та відчужити її. Тобто існує обґрунтоване припущення про те, що можливе відчуження об`єкта нерухомості на користь третіх осіб призведе до не виконання чи утруднення виконання можливого задоволеного позову ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надано. Шевченко Антон Олександрович, який діє в інтересах Банку, в письмових поясненнях заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Посилається на те, що позивач не зазначила причин забезпечення позову й обґрунтувала необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на Квартиру через заборону її відчуження. Також позивач не довела, що не забезпечення її позову обраним способом призведе до подальшої неможливості чи утруднення можливості виконання рішення суду про задоволення позову. Заслухавши доповідь судді, дослідивши виділені матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено судовим розглядом і вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Банку і Приватного нотаріуса про визнання дій відповідачів щодо реєстрації за Банком права власності на Квартиру незаконними, скасування рішення Приватного нотаріуса індексний номер 32086720 від 27.10.2016, згідно з яким 24.10.2016 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності номер 17134437 про державну реєстрацію права власності на Квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 29744963101, за Банком на підставі договору іпотеки від 06.06.2008 (аркуші 2-5 виділених матеріалів з цивільної справи). Разом із позовом ОСОБА_1 подала й заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити Банку вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням Квартири (аркуші 30-31 виділених матеріалів з цивільної справи). Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Аналіз ст. 149 ЦПК України дає підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду у разі, якщо існують обставини, що можуть ускладнити виконання рішення в майбутньому. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення. Відповідно до принципу пропорційності у цивільному судочинстві суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями (ст. 11 ЦПК України). Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, аналізуючи зміст вищевказаних норм права, дослідивши обставини справи, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову. ОСОБА_1 оспорює законність набуття Банком права власності на Квартиру, інформаційною довідкою № 187689837 від 06.11.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується право власності Банку на Квартиру (аркуші 45-47 виділених матеріалів із цивільної справи), у разі задоволення позову ОСОБА_1 відчуження Банком Квартири утруднить його виконання. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, ухвалу суду від 14.01.2020 - скасувати з ухваленням пової постанови про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Банку вчиняти будь-які дії по відчуженню Квартири . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 січня 2020 року скасувати, ухвалити нову постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 12 травня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді І.П. Коваленко А.І. Овсяннікова