Постанова Харківський апеляційний суд № 643/856/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 12 травня 2020 року м. Харків справа № 643/856/15-ц провадження № 22-ц/818/1701/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Коваленко І.П., Яцини В.Б., за участю секретаря: Сізонової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , судді Московського районного суду м. Харкова Харченко Алли Миколаївни, третя особа відділ опіки та піклування служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа відділи опіки та піклування служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року, постановлену під головуванням судді Зуб Г.А., в залі суду в місті Харкові,- в с т а н о в и в : У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , судді Московського районного суду м. Харкова Харченко Алли Миколаївни, третя особа відділ опіки та піклування служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 , третя особа відділи опіки та піклування служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачці право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення її позову без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19 грудня 2019 року та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; ОСОБА_1 зазначає, що ні вона, ні жоден з її представників не були належним чином повідомлені про розгляд справи. Крім того про причину неявки до судового засідання на 19 грудня 2019 року її представник завчасно повідомила суд. Вважає, що безпідставними є посилання суду на зловживання нею процесуальними правами та затягування розгляду справи, оскільки її вини у тривалому розгляді вказаної справи не має. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання, і від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. При цьому судом врахована прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо розумності строків розгляду справи, а також недобросовісність виконання позивачкою та її представником своїх процесуальних обов`язків. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. За правилами, встановленими 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1). Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні, зокрема, з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (ч. 2 п.п. 1, 2); якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення (ч. 2 п. 5); у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5). Судом встановлено, що справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , судді Московського районного суду м. Харкова Харченко Алли Миколаївни, третя особа відділ опіки та піклування служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав перебуває в провадженні суду з січня 2015 року. Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2015 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом (а.с. 31 т.1). Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача до суду з урахуванням його належного повідомлення про розгляд справи за його позовом (а.с.97 т.1). Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25 листопада 2015 року ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 30 вересня 2015 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.140-141 т.1). 28 липня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , судді Московського районного суду м. Харкова Харченко Алли Миколаївни, третя особа відділ опіки та піклування служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав визначена Київському районному суду м. Харкова. 19 серпня 2017 року справа за вищевказаним позовом прийнята до провадження Київського районного суду м.Харкова. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2018 року справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав повторної неявки позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2018 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Матеріали справи свідчать про те, що позивачкою ОСОБА_1 неодноразово заявлялися відводи головуючому у справі судді Зуб Г.А., які визнавалися необгрунтованими та у задоволенні заяв про відвід судді було відмовлено. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно п.п.1, 3 ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. За умовами ч.3 ст.44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Верховний Суд роз`яснив (Постанова Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі №756/5481/15-ц), що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, може підлягати обмеженням, зокрема у разі зловживання процесуальними правами. Вказане підтверджується рішеннями Європейського суду з прав людини. У справі «Ф.Г. проти Сполученого Королівства» від 20.04.1999, ЄСПЛ відмовив у задоволенні скарги заявника щодо порушення його права на справедливий суд, оскільки заявник зловживав своїми процесуальними правами, розпочавши, але не підтримуючи справу про наклеп в англійських судах. Цим заявник спричинив шкоду діловим інтересам відповідачів. За таких умов англійські суди припинили судове провадження, що і було оскаржено заявником на підставі нібито порушення його права на справедливий суд. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Виходячи з практики ЄСПЛ слід брати до уваги те, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992). Згідно рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 та «Наїт - ОСОБА_4 проти Швейцарії» від 15.03.2018 право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, яка має певну свободу розсуду щодо цього. У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.ЕЙ. проти Іспанії» ЄСПЛ наголосив на обов`язку сторін належним чином використовувати свої процесуальні права, зазначивши, що «заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання». Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. З матеріалів справи убачається, що судові засідання у справі неодноразово відкладалися, в тому числі з підстав неявки позивачки у судове засідання. При цьому ОСОБА_1 судові повістки про виклик до суду не отримувала, конверти поверталися до суду як невручені «за закінченням терміну зберігання», а в подальшому з позначкою про відсутність адресата за всіма адресами, про які зазначала позивачка. Відповідно до ч.6 ст. 130 ЦПК України якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи. На виконання зазначених вимог процесуального закону 15 листопада 2019 року на адресу місця роботи позивачки був направлений лист, в якому суд просив Директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №143 вручити ОСОБА_1 судову повістку та забезпечити її явку до суду на 27 листопада 2019 року на 10-00 год.(а.с. 49 т.4). 21 листопада 2019 року вказаний лист із судовою повісткою отриманий адресатом. 25 листопада 2019 року позивачка звернулася до суду з заявою, де зазначила, що до установи, в якій вона працює, надійшла повістка про її виклик до суду. Вказала, що усі документи по справі знаходяться у її представника, яка поїхала до міста Києва. ОСОБА_1 просила суд відкласти розгляд справи на першу половину грудня місяця 2019 року, крім 2,5,10 грудня (а.с.54 т.4). 27 листопада 2019 року повторно на адресу місця роботи позивачки був направлений лист, в якому суд просив Директора Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №143 вручити ОСОБА_1 судову повістку та забезпечити її явку до суду на 19 грудня 2019 року на 10-30 год.(а.с. 57 т.4). Вказаний лист отриманий адресатом 03 грудня 2019 року. 19 грудня 2019 року позивачка до суду не з`явилася. Згідно пояснення секретаря судового засідання, 19 грудня 2019 року до суду зателефонувала представник позивачки та повідомила суд про те, що ОСОБА_3 не з`явиться в судове засідання, яке призначене на 19.12.2019 року, у зв`язку з тим, що вона перебуває на лікарняному, лікарняний лист буде надано суду пізніше (а.с.66 т.4). Згідно статті 128 ЦПК України виклики в судове засідання здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, у випадках встановлених цим кодексом, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Матеріали справи свідчать про те, що судові повістки про час та місце розгляду справи направлялися судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 , яку вона зазначила в своїй заяві (а.с. 216, т.3). Проте рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернуті до суду як невручені «у зв`язку з відсутністю адресата». Одночасно із направленням позивачці судової повістки про призначення розгляду справи на 27 листопада 2019 року та на 19 грудня 2019 року, на адресу місця роботи позивачки були направлені листи про вручення Директором Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №143 ОСОБА_1 судові повістки на 27 листопада 2019 року та на 19 грудня 2019 року. Крім того інформація про дату, час та місце судового засідання розміщена у відкритому доступі на сайті «Судова влада». Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Матеріали справи свідчать про те, що позивачка зловживає своїми процесуальними обов`язками, оскільки вищевказана справа перебуває в провадженні суду з січня 2015 року, ОСОБА_3 не отримує судову кореспонденцію, не з`являється за викликами до суду, затягує судовий розгляд справи. При цьому заяви про розгляд справи за її відсутності до суду першої інстанції позивачка не надає. З огляду на тривалий нерозгляд справи, в тому числі у зв`язку з неявкою позивачки, та неможливість розгляду зустрічного позову, - порушуються права позивача за зустрічним позовом. Зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку зацікавленої сторони цікавитися про рух справи, враховуючи вимоги цивільно-процесуального законодавства щодо розумності строків розгляду справи, а також недобросовісність виконання позивачем та її представниками своїх процесуальних обов`язків, - колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Разом з тим колегія суддів зазначає, що право ОСОБА_3 на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, позивачка має право звернутися до суду повторно відповідно до ч.2 ст. 257 ЦПК України, якою передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.П. Коваленко В.Б. Яцина Повне судове рішення виготовлено 13.05.2020 року.