Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/2422/16ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4901/20 Справа № 216/2422/16ц Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Євтодій К.С.., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року про забезпечення доказів (позову), яка постановлена суддею Бутенко М.В. у м.Кривому Розі, відомості про дату складання повного тексту судового рішення відсутні, В С Т А Н О В И В: У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною власністю, виділ частки, визнання права власності в порядку спадкування за законом. Відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 26 листопада 2019 року подано заяву щодо забезпечення доказів на підставі положення ст.116 ЦПК України, в якій просили суд: накласти арешт на автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , до набрання чинності рішення у справі, зобов`язати громадянку ОСОБА_1 на протязі 10 днів після прийняття судом рішення, щодо заяви, передати автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , на відповідальне збереження ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 зберігати автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , та не користуватися ним до набрання рішення по справі. Постановити окрему ухвалу суду про звернення до правоохоронних органів за невиконання судового рішення, якщо ОСОБА_1 не виконає судове рішення про передачу автомобіля ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на відповідальне зберігання. Сторона відповідача зобов`язується у десятиденний термін подати до суду зустрічний позов щодо вищезазначеного спірного майна. В обґрунтування поданої заяви відповідач та його представник зазначає, що предметом спору в даній справі є автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, який зареєстрований 25.04.2008 року на ім`я ОСОБА_4 . Автомобіль придбаний сином відповідача ОСОБА_4 за кошти, які взяв в кредит у АТ«Райффайзен банк аваль». Спірний автомобіль з дня смерті ОСОБА_4 знаходиться у позивача ОСОБА_1 , яка не є близькою родичкою сина, але вона весь цей час користується ним. Просить суд забезпечити докази. Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року заяву відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 про забезпечення доказів задоволено частково. Накладено арешт, на рухоме майно: автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, зареєстрований 25.04.2008 року на ім`я ОСОБА_4 , тип легковий седан-В, кузов, шасі, рами № НОМЕР_2 - НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1596, колір чорний, особливі відмітки вантажна декларація № 100000021/8/529305 від 09.04..2008 року, кредит «Райффайзен банк аваль», заборонивши будь-яким особам укладати будь-які угоди стосовно цього майна, здійснювати його відчуження, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, направлену на зміну власника цього майна, до розгляду судом даної справи по суті. Зобов`язано громадянку ОСОБА_1 на протязі 10 днів після прийняття судом рішення, щодо заяви, передати автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , на відповідальне збереження ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 зберігати автомобіль ВАЗ 21154 д.н.з. НОМЕР_1 , та не користуватися ним до набрання рішення по справі. В іншій частині вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог процесуального законодавства ставить питання про її скасування та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №216/2422/16-ц від 26 листопада 2019 року. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд в порушення вимог процесуального законодавства забезпечив позов в порядку передбаченому ст.150 ЦПК України, проте відповідачем позов не було подано. Крім того, відповідно поданої заяви, ставили питання про забезпечення доказів на підставі ст.119 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_4 надав до суду письмові пояснення щодо суті спору. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, з викладених у скарзі підстав, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи частково заяву про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в ній вимоги відповідають виду забезпечення позову, тому постановив ухвалу про забезпечення доказів (позову). Проте, колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як видно з тексту поданої відповідачем та його представником 26 листопада 2019 року заяви, останні просили суд забезпечити докази. Запевняли суд, що впродовж 10 днів відповідач ОСОБА_2 звернеться до суду із зустрічним позовом (а.с.4-5). Відповідно до ч.3 ст.116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо). Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Проте, як видно з тексту оскаржуваної ухвали, суд керувався положенням ст.149-153 ЦКП України та дійшов висновку що подана заява є заявою про забезпечення позову. Згідно зі ст.149 ЦПК України суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. З огляду на те, що суд першої інстанції не визначився з характером поданої заяви відповідача та його представника про забезпечення доказів та правовідносинами, які виникли між сторонами, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову, за відсутності процесуального волевиявлення відповідача. Це слідує зокрема зі змісту поданої заяви, у якій жодним чином не вказано що відповідач бажає забезпечити позов, як і відсутнє процесуальне посилання на положення ст.149-153 ЦПК України. Напроти відповідачем та його представником зазначено, що подана заява на підстав ст. 116 ЦПК України. Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції порушено порядок вирішення даного питання про забезпечення доказів, а отже, ухвалу суду слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду поданої 26 листопада 2019 року заяви про забезпечення доказів до суду першої інстанції. Відповідно до приписів п.4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів не може задовольнити клопотання апелянта про стягнення суми сплаченого за розгляд апеляційної скарги судового збору, оскільки відповідно положення п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати. В даній справі остаточне рішення не ухвалювалось, тому розподіл судових витрат є передчасним. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , задовольнити частково. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року про забезпечення доказів (позову) скасувати та направити справу для продовження розгляду заяви ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 від 26 листопада 2019 року про забезпечення доказів до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Повне судове рішення складено 13 травня 2020 року. Головуючий: Судді: