Постанова 4857 № 460/1806/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1806/19 пров. № А/857/2740/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень, - суддя в 1-й інстанції Нор У.М.., час ухвалення рішення 08.01.2020 року, 11:44 год., місце ухвалення рішення м.Рівне, дата складання повного тексту рішення 17.01.2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позов задоволено частково Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за № UА204000/2019/000677/2 від 15.07.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2019/00690. В позові ОСОБА_1 в частині зобов`язання Поліської митниці Держмитслужби визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортувались відповідно до митної декларації за № //UА/204010/2019/224238 в сумі 4500,00 євро відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що при митному оформленні транспортного засобу декларантом не подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме не подано платіжного документу на підтвердження сплати коштів за транспортний засіб згідно заявленої митної вартості. Відтак, при митному оформленні транспортного засобу позивача спрацювала система управління ризиками, яка згенерувала ціну відповідно до АСАУР ДФС. Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. 08.07.2019 між іноземною юридичною особою D. Reinhardt Automobile (Німеччина) та позивачем укладено Договір купівлі-продажу вживаних транспортних засобів та причепів за №б/н (а.с.9-10) легкового автомобіля марки Volkswagen, моделі Passat, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення, на загальну суму 4500,00 євро (без ПДВ). Надалі, 15.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Рівне-ДЕК (надалі декларант), свідоцтво № АЕ521388, подано на адресу відповідача від імені та в інтересах ОСОБА_1 митну декларацію (форми МД-2) №//UA/204010/2019/224238 (а.с.14) на товар легковий автомобіль марки Volkswagen, моделі Passat, бувший у використанні, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , календарний та модельний роки виготовлення 2012, тип двигуна дизельний, робочий об`єм двигуна 1598 см3, призначення для використання на дорогах загального користування, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5, колісна формула 4х2, тип кузова універсал, за заявленою митною вартістю товару в розмірі 4500,00 євро, що в еквіваленті до національної валюти України за курсом Національного банку України (НБУ) станом на день подання декларації склало 130447,73 грн. При цьому, як вбачається зі змісту графи 43 Код МВВ згаданої декларації, при її поданні декларантом застосовано 1-й (основний) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом додатково подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № б/н від 08.07.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/231657 від 12.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.11.2012; Договір про надання послуг митного брокера № 204 від 09.07.2019; декларація про походження товару № б/н від 08.07.2019; лист № 15/07-1 від 15.07.2019; паспортні дані представника декларанта та власника транспортного засобу ( ОСОБА_1 ); касові ордери про сплату митних платежів від 09.07.2019 та 15.07.2019. В результаті здійснення митного контролю щодо митного оформлення легкового автомобіля марки Volkswagen, моделі Passat, бувшого у використанні, ідентифікаційний номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , за митною декларацією №//UA/204010/2019/224238 у відповідача виникли сумніви щодо повноти та достовірності відомостей про заявлену митну вартість товару за наслідками спрацювання ризиків АСАУР щодо митної вартості задекларованого товару, зокрема за індексами: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Окрім того, відповідачем було встановлено, що пробіг оцінюваного колісного транспортного засобу (КТЗ) значно перевищує нормативний пробіг, а продаж КТЗ ОСОБА_1 як фізичній особі не підтверджено будь-якими платіжними документами, які б посвідчували оплату товару (чеки, банківські виписки з рахунку тощо). Митна вартість транспортного засобу, станом на день проведення митного контролю, становить 5800,00 євро. Таким чином, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику, виявленням розбіжностей у товаросупровідних документах та з врахуванням інформації з зовнішніх джерел, відповідач запропонував декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, зокрема: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару спеціалізованих експертних організацій; касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу (а.с.43-44). Листом від 15.07.2019 №15/07-1 декларант додатково надав для органу доходів і зборів митну декларацію країни відправлення КТЗ №MRN19DE460509579595E7 (Німеччина) та повідомив про відмову від подання ним інших документів (а.с.11-13, 45). Відтак, за результатами перевірки правильності визначення митної вартості 15.07.2019 відповідачем прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів за № UA204000/2019/000677/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00690. При цьому, зі змісту граф № 30 та № 31 згаданого рішення вбачається, що нову вартість транспортного засобу відповідачем встановлено на рівні 5800,00 євро зі зміною методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, на 6-й резервний (а.с.16-17). Судом також встановлено, що у графі № 33 рішення про коригування №UA204000/2019/000677/2 підставами для прийняття відповідачем вказаного документа визначено відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а саме: митну вартість товару згідно митної декларації № UA/204010/2019/224238 в розмірі 4500,00 євро; до митного оформлення подано акт митного огляду з кордону від 12.07.2019 № 205010/2019/224238 (а.с.41-42), у якому зазначено комплектацію та пошкодження КТЗ, що не відповідають результатам митного огляду, проведеного відповідачем згідно Акту митного огляду Рівненської митниці ДФС від 15.07.2019 (а.с.39-40); пробіг оцінюваного КТЗ значно перевищує нормативний пробіг; враховуючи продаж КТЗ фізичній особі, до митного оформлення не надано жодного документа, який би посвідчував оплату товару (чеки, банківські виписки з рахунку тощо); копію експортної митної декларації країни відправлення № MRN 19DE460509579595E7 подано в неповному обсязі, вказана декларація не містить вартісних відомостей товару та комерційних умов поставки. Окрім того, в обґрунтування прийнятого рішення митним органом зазначено, що у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів, наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, нову митну вартість оцінюваного КТЗ відповідачем визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів і агрегатів, наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, наказу МФУ від 31.07.2015 №684 Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, статті 31 МК України, за рівнем митної вартості у розмірі 5800,00 євро відповідно до згенерованих форм митного контролю за індексами 105-2 та 106-2. В еквіваленті до курсу НБУ на день прийняття рішення загальна вартість КТЗ склала 168132,63 грн. Відтак, сума додатково нарахованих митних платежів склала 12111,00 грн (а.с.6). Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 цього Кодексу). Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів розділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 цього Кодексу. За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. В той же час, відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно зі статтею 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГATT). Разом з тим, відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). За правилами частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відтак, зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Поряд з цим, зі змісту положень розділу ІІІ МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України. В той же час, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до частин першої та другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наведе узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах суду по справах № 804/7761/15 від 22.10.2019 та № 809/1469/16 від 10.10.2019. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) є безпідставним, оскільки розбіжності між вартістю транспортного засобу згідно з інформацією митниці та документами, доданими до митної декларації позивача на підтвердження митної вартості товару, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта, оскільки тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Тому, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, окрім обґрунтування причин, через які заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана відповідачем, орган доходів і зборів повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні нової митної вартості оцінюваного транспортного засобу із застосуванням резервного методу. Водночас, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, орган доходів і зборів повинен почергово конкретизувати підстави незастосування таких методів. Крім того, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Проте, в спірних рішеннях відсутнє обґрунтування відповідачем того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, відсутність додатково витребуваних митницею документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за 1-м (основним) методом, що підтверджується наданими для митного оформлення документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за вказаним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом процедури коригування митної вартості. Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 809/278/17. Так, у постанові від 04.12.2018 у справі № 2а-17876/12/2670 Верховний Суд зазначив, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (статтею 53), заборонено. Суд зауважує, що згідно з приписами пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Проте, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000677/2 не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів). Крім того, посилання відповідача на наявність розбіжностей між Актами митного огляду КТЗ від 12 та 15 липня 2019 року (а.с.39-42) не заслуговують на увагу суду, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, первинний митний огляд КТЗ (Акт від 12.07.2019 (а.с. 41-42) проводився державним інспектором м/п Ягодин (Волинська митниця ДФС) як уповноваженою особою та за участі позивача як власника товару. В результаті огляду встановлено наявність ознак пошкоджень лако-фарбового покриття автомобіля (сколи, подряпини), що засвідчено підписами учасників огляду. Водночас, Акт від 15.07.2019 про проведення повторного огляду згаданого КТЗ (а.с.39-40) представниками вже Рівненської митниці ДФС не містить усіх обов`язкових реквізитів для забезпечення можливості встановлення судом ознак належності та допустимості вказаного письмового доказу, зокрема відсутній підпис/посада/ПІБ особи, відповідальної за складання документа. Відтак, останній не приймається до уваги судом. Поряд з цим, суд не погоджується з посиланням відповідача на невідповідність фактичного пробігу імпортованого КТЗ нормативному, оскільки за відсутності законодавчого та доказового обґрунтування вказаного доводу, останній можна вважати лише припущенням митного органу, яке не може враховуватись при прийнятті рішення по суті спору. Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, вартість транспортного засобу скориговано на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 № 885 Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів і агрегатів, наказу ДФСУ від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, наказу МФУ від 31.07.2015 № 684 Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, статті 31 МК України. При цьому, нову митну вартість товару визначено на рівні 5800,00 євро у зв`язку зі спрацюванням форм митного контролю за індексами 105-2 та 106-2. Разом з тим, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем збільшеної вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що не дає суду можливості встановити правильність визначеної такої ціни. Суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі № 805/2713/16-а від 19.02.2019, за змістом яких рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України, зокрема, у випадку, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо. Крім того, згідно з Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, код митної формальності 105-2 це контроль правильності визначення митної вартості товарів, а код митної формальності 106-2 це витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Водночас, суд зазначає, що згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури. Враховуючи наведені положення, суд дійшов обґрунтованого висновку, що правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування від декларанта додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами, передусім, є документи, додані до митної декларації. Відтак, у разі встановлення митним органом фактів, при яких рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено митницею, останні не можуть слугувати достатньою підставою для витребування митницею додаткових документів. Зазначені факти є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. Аналогічний підхід закріплено і в Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №

689. Таким чином, при відповідному спрацюванні АСАУР митний орган повинен, насамперед, здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього, у разі виявлення відповідних на те підстав (розбіжностей), може витребувати у декларанта додаткові уточнюючі та/або доповнюючі вже наявну у нього інформацію документи. Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав усі наявні у нього документи для підтвердження визначеної ним митної вартості товару за 1-м основним методом, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості легкового автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за вказаний транспортний засіб, та є недостатніми або такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої декларантом інформації. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості № UA204000/2019/000677/2 не відповідає вимогам закону, оскільки викладені в ньому висновки контролюючого органу не узгоджуються із фактичними обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами, а відтак рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Судом досліджено картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204000/2019/00690 від 15.07.2019 (а.с.18) та з`ясовано, що у графі причини відмови у митному оформленні (випуску) товарів зазначено: митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України. Прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2019 № UA204000/2019/000677/2 відповідно до вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) МК України. Враховуючи визнання протиправним та скасування судом оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, яке слугувало підставою для прийняття спірної картки відмови у митному оформленні товарів, наявні підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні товарів. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000677/2 від 15.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00690 від 15.07.2019 підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 460/1806/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 травня 2020 року