Постанова 4857 № 500/2312/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2312/19 пров. № А/857/3109/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року в справі №500/2312/19 (суддя Баранюк А.З., час ухвалення 12 год. 43 хв., повне судове рішення складено 03.02.2020, м. Тернопіль) за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому просила: а) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Тернопільської митниці ДФС № UA403010/2019/00786 від 17.09.2019; б) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001870/2 від 17.09.2019. Рішенням від 30 січня 2020 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю; вирішив питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України. Так, позивачем ні до митного оформлення, ані на вимогу митного органу не надано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, як це передбачено п.4 ч.2 ст.53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено п.5 ч.2 ст.53 МК України. Належні касові або товарні чеки щодо здійснення оплати позивач після консультацій з митним органо мне надавав. Крім того, апелянт вказує на те, що у лівому підрозділі графи 43 МД №UA403010/2019/013481 від 18.09.2019 вказано метод визначення митної вартості «6», що відповідає резервному методу визначення митної вартості товару, а правий підрозділ графи 43 не заповнений. Тобто, декларантом самостійно обрано резервний метод визначення митної вартості. Водночас, як вбачається із гр. 47 даної МД, декларантом не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування гарантій відповідно до розділу X МК України, а самостійно зроблено обрахунок митних платежів, що свідчить про те, що декларант погодився із скоригованою митницею митною вартістю транспортного засобу. Таким чином, спір між Тернопільською митницею ДФС та ОСОБА_1 є вичерпаним, а тому у задоволенні позову про скасування Рішення про коригування митної вартості товару від 17.09.2019 № UA403000/2019/001870/2 слід відмовити. Зазначив, що вищенаведене кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.10.2018 у справі № 816/2396/17. Відтак, 17.09.2019 при винесенні Тернопільською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості № UA403000/2019/001870/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403010/2019/00786 дотримано усіх законодавчих вимог. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на підставі рахунку від 30.08.2019 №2019/57 (а.с. 11-12) придбала вживаний автомобіль марки AUDI, тип та модель - Q52.0 Дизель, Evro 6, номер кузова - НОМЕР_1 , країна походження - Німеччина, колір - білий, за ціною 17300,00 євро. З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, 10 вересня 2019 року уповноваженою особою позивача було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403010/2019/013052 (надалі - МД), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «легковий автомобіль, що був у користуванні; марка: AUDI; модель: Q5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; колір: білий; тип двигуна: дизельний; номер двигуна: не визначено; об`єм: 1968 куб. см.; потужність: 140 кВт; календарний рік виготовлення: 2016; модельний рік виготовлення: 2016; категорія транспортного засобу: М1; колісна формула: 4x4; загальна кількість місць, включаючи водія:

5. Торговельна марка: AUDI. Виробник: AUDI AG - Німеччина/DE». Одержувач вантажу - ОСОБА_1 (гр. 8 МД). Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, уповноваженій особі декларанта направлено електронний лист, у якому зазначено, що у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності зазначених вище документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати (за наявності) такі документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Листом від 16.09.2019 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме - банківських платіжних документів, інших платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість та містять реквізити, надати протягом 10 днів не може. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митного тарифного регулювання прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2019 №UA403000/2019/001870/2, згідно з яким митним органом визначено митну вартість товару 19600,00 євро (а.с. 9). У графі 33 вказаного рішення зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що за інформацією, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах, вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України, - висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч. 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст.64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, обрахованого згідно АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодами: НОМЕР_1 , валюта- EUR, вартість- 19 600,00." Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванні митної вартості товару, позивач звернувся в суд з позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що Галицькою митницею Держмитслужби не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації № UA403010/2019/013052 від 10.09.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В рішенні про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001870/2 від 17.09.2019 відповідач зазначив, що до митного оформлення транспортного засобу декларант не надав банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; для страхування (якщо здійснювалося) - страхових документів. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються до митного оформлення товару, якщо рахунок сплачено, а інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - за наявності. Отже, банківські платіжні документи подаються при митному оформленні у випадку, якщо рахунок сплачено, а інші платіжні документи - при наявності, що свідчить про відсутність обов`язку декларанта при митному оформленні товару подавати платіжні документи, які підтверджують оплату вартості товару і таким чином засвідчувати митну вартість товару. Платіжні документи, на думку суду, є додатковими документами, які підтверджують митну вартість товару і надаються у разі їх наявності. З приводу страхових документів, то такі також подаються у випадку понесення таких витрат, що повинно підтверджуватися належними доказами. Проте такі в матеріалах справи відсутні. Натомість з аналізу поданих декларантом документів, зокрема, рахунку-фактури № 2019/67 від 30.08.2019; декларації про походження товару EQ 276141 від 05.07.2016; акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/67936 від 03.09.2019; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 05.07.2016; сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.97746-19 від 03.09.2019; копії митної декларації країни відправлення 19DE800112950413E5, суд першої інстанції правильно встановив, що такі містили всі реквізити, необхідні для підтвердження вартості та ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу. На думку апеляційного суду, сумніви митного органу щодо заявленої декларантом митної вартості товару, не обґрунтовані з посиланням на виявлені розбіжності в поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність певних документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, і не дають митному органу права витребовувати додаткові документи у декларанта, тим більше визначати митну вартість транспортного засобу, відмінну від тієї, яку вказав декларант. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001870/2 від 17.09.2019 митний орган вказав, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально. Митна вартість визначена за допомогою системи АСАУР в сумі 19600 євро. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. В свою чергу, відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова

позиція Верховного Суду у справах №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018. Відповідач, на підтвердження складових митної вартості товару, яку він визначив, скористався результатами опрацювання згенерованих профілів ризику та визначив митну вартість за VIN кодом. При цьому, колегія суддів зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а. До того ж, положення Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015, не містять будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, як було зроблено в даному випадку, а також вартості взагалі. Відхиляє колегія суддів також і покликання апелянта на відсутність між сторонами правового спору, через те що позивач, на думку відповідача, погодився із визначеною митним органом митною вартістю товару та відповідно заповнив нову митну декларацію. Так, за змістом частини першої статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Частиною першою статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Наведені положення Митного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України дають підстави для висновку, що право на оскарження декларантом рішення митного органу про коригування митної вартості ввезених товарів та на оцінку судом його доводів щодо протиправності такого рішення не поставлено в залежність від того, яким чином декларант скористався правом на випуск товару у вільний обіг: чи то шляхом сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, чи то шляхом сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись із позовом про скасування рішення про коригування митної вартості, яке ухвалене до заповнення відповідних граф митної декларації та подання її для випуску у вільний обіг товарів, позивач фактично висловив свою незгоду із таким, а відтак, суд зобов`язаний надати оцінку відповідним доводам. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, де зазначено, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №300/379/19. Підсумовуючи наведене вище та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA403000/2019/001870/2 від 17.09.2019 є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому її необхідно скасувати. Скасуванню відповідно підлягає і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2019. Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року в справі №500/2312/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 13.05.2020.