Постанова 4857 № 460/792/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/792/20 пров. № А/857/3293/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року про повернення без розгляду у справі № 460/792/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 07.02.2020 року, поштовими засобами зв`язку, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис №204-ПП від 24.01.2020 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданий управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення №05А/01-22 від 29.01.2020 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року позовну заяву повернено без розгляду, з підстав п.6 ч.4 ст.169 КАС України. Позивач не погоджуючись з даною ухвалою з підстав порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків обставинам справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог посилається на те, що підставою звернення до суду стало прийняття відповідачем постанови №05А/01-22 від 29.01.2020 по справі про адміністративне правопорушення та припису від 24.01.2020 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, після проведення відповідачем позапланової перевірки додержання позивачем вимог містобудівного законодавства за місцем проживання АДРЕСА_1 . Вважає, що позовні вимоги не різняться за своїм предметом, оскільки стосуються оскарження рішень, які прийняті одним і тим же суб`єктом владних повноважень на основі виявлення одного правопорушення, за результатом однієї і тієї ж перевірки. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не погоджується з винесеною щодо нього постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, що, в свою чергу, слугувало підставою для його звернення до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою, суть якої зводить до незгоди із діями посадових осіб відповідача під час проведення перевірки та складання щодо останнього припису №204-ПП від 24 січня 2019 року та постанови від 29.01.2020 №05А/01-22 по справі про адміністративне правопорушення. Оскільки вимоги щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 29.01.2020 №05А/01-22 віднесені до виключної підсудності місцевих загальних судів як адміністративних, тому позовну заяву повернено, т.я. порушено правила об"єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (норми якої визначають справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України). Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. В свою чергу, ст. 20 КАС України, якою закріплено правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним, та справ, які підсудні окружним адміністративним судам. Так, ч. 2 ст. 20 КАС України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Апеляційним судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не різняться за своїм предметом, оскільки стосуються оскарження рішень, які прийняті одним і тим же суб`єктом владних повноважень на основі виявлення одного правопорушення, за результатом однієї і тієї ж перевірки. Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами. В свою чергу, припис внесений Управлінням ДАБК не може трактуватись як рішення суб`єкта владних повноважень, що прийняте у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому такий підлягає оскарженню до окружного адміністративного суду. Зважаючи на викладене, позовна заява містить позовні вимоги, одна з яких (оскарження припису) підлягає розгляду в окружному адміністративному суді, а інша (оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення) у місцевому загальному суді, як адміністративному. Водночас, ст. 21 КАС України визначені правила розгляду кількох пов`язаних між собою вимог, згідно ч.ч. 1-3 якої, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. У відповідності до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Таким чином, у разі якщо у позові об`єднані позовні вимоги, що предметно підсудні різним адміністративним судам, справа за таким позов підлягає розгляду окружним адміністративним судом, при дотриманні позивачем правил об`єднання позовних вимог. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 09.10.2019 р. по справі № 540/2229/18 (адміністративне провадження № К/9901/4354/19). Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що позивач звернувся із заявленим позовом до окружного адміністративного суду, в якому ним були об`єднані позовні вимоги, що предметно підсудні різним адміністративним судам, що відповідає наведеним вимогам КАС України. Разом з тим, посилання суду першої інстанції на приписи ч. 5 ст. 172 КАС України, якою передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, колегія суддів зазначає, що категорія справ, щодо яких визначено виключну підсудність визначена у ст. 27 КАС України і предметом спору у даній справі не підпадає під категорію справи, що визначені у ст. 27 КАС України. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. керуючись ст. ст.243, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 460/792/20, - скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула