Постанова 4857 № 460/1588/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1588/21 пров. № А/857/16051/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року про повернення позовної заяви (ухвала постановлена в м. Рівне, суддя Комшелюк Т.О.) у справі № 460/1588/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у нарахуванні та виплаті їй та її дитині ОСОБА_2 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17.07.2018; зобов`язати нарахувати і виплатити вказану допомогу за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати; зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити їй та її дитині щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позовну заяву повернено позивачу, відповідно до ч.4 ст.169 КАС України. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин справи. В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що невиплата пенсії є триваючим порушенням, оскільки відповідач протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань стосовно особи, чим порушує її право на соціальний захист. При цьому покликається на Конституцію України, статтю 13 Конвенції, рішення ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» та від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України». Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи. У відповідності до частини другої статті 312 КАС апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)) 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що у встановлений судом строк позивач не усунув недоліки позовної заяви, що згідно із статтею 169 КАС є підставою для повернення позовної заяви. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Відповідно до частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Згідно частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно пункту 1 частини 4 та частини 5 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Таким чином, позовну заяву може бути повернуто позивачу за умов, якщо позивач своєчасно отримав ухвалу судді про залишення позовної заяви без руху і не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк. Судом встановлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати спірної грошової допомоги за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 03 вересня 2020 року включно. При цьому, позивачам надано протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог щодо нарахування спірної грошової допомоги за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 03 вересня 2020 року включно, а також доказів поважності причин його пропуску (а.с.8 10) Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали зазначив, що ухвала про залишення позовної заяви без руху була вручена позивачу 30 березня 2021 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи. Проте, в матеріалах адміністративної справи відсутнє таке підтвердження про отримання позивачем ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 15 березня 2021 року. Колегія суддів звертає увагу, що в своєму рішенні від 20 червня 2018 року у справі №127/2871/16-ц Верховний Суд підкреслив, що в матеріалах справи повинні бути відомості щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи судом. Суд першої інстанції не був позбавлений можливості, в разі відсутності доказів отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, повторно направити таку ухвалу чи скористатися засобами телефонного зв`язку, що зазначені в адміністративному позові, натомість формальний підхід до можливих способів повідомлення сторін в даному випадку є порушенням прав позивача та неналежне виконання судом своєї функції. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність встановлених ст. 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви позивача. Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, дійшов висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 308, 312, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 460/1588/21 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула