Постанова 4856 № 560/3866/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3866/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 12 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.10.2019 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 28.10.2019 з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до вимог частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII та призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 60% від місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 27.09.2019 №18-110зп без обмеження граничного розміру в її виплаті. Підставою звернення позивача з даним позовом до суду слугувала отримана ним відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлена рішенням від 29.10.2019 №968250881866, в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в зв`язку з відсутністю нормативного акту Кабінету Міністрів України, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Так, аргументуючи власну позицію позивач зазначив, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту, який визначає умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови у переведенні на пенсію по інвалідності на підставі поданої ним заяви. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року позов задоволено частково. Суд скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.10.2019 №968250881866 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2019 з урахуванням правої оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні інших вимог відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку. Зокрема, позивач не погодився з рішенням окружного суду в частині відмовлених позовних вимог та, посилаючись на те, що обраний судом спосіб відновлення його порушеного права не є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, просив скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Відповідач, заперечуючи вірність висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, пенсійний орган, посилаючись на приписи частини 20 статті 86 Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, зазначив, що оскільки на даний час відсутні нормативні акти Кабінету Міністрів України, які визначають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Відповідно до приписів ст. 331 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргі не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 14.04.2014 призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ. За змістом довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0979905 ОСОБА_1 з 06.12.2018 встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання. Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 №1142ц ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 18.10.2019 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". 28.10.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.10.2019 №968250881866 ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії за вислугою років на пенсію по інвалідності, оскільки станом на 28.10.2019 відсутні нормативні акти Кабінету Міністрів України, які визначають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII). При цьому, пенсійним органом зазначено, що з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, зокрема, частина 13 статті 50-1 (щодо перерахунку пенсії). Вказано, що з урахуванням пункту 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", працівникам прокуратури пенсії призначаються відповідно до норм статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. При цьому, частиною 20 вказаної статті визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Проте, на час надання відповіді відповідна постанова Кабінету Міністрів України про перерахунок призначених пенсій відсутня. Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.10.2019 №968250881866. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, окружний суд виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не були досліджені ні наявність підстав для переведення (перерахунку) на інший вид пенсії позивача, ні довідка Генеральної прокуратури України від 27.09.2019 №18-110зп та її складові. Відмова відповідача ґрунтувалася виключно на тих підставах, зокрема, відсутності визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що були в подальшому визнані неконституційними, а отже необхідним є зобов`язання відповідача належним чином повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.10.2019 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з вимогами ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Питання призначення пенсії працівникам органів прокуратури за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" неодноразово перебувало на розгляді Верховного Суду. Так, постановою Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №212/6157/16-а вказано, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст.86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 року і вказана норма є діючою. Отже до правовідносин щодо призначення та виплати пенсії працівникам органів прокуратури підлягають застосуванню норми Закону України від 14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру". Таким чином, працівники прокуратури за наявності на день звернення до органів Пенсійного фонду відповідної вислуги років та відповідного стажу роботи на посадах прокурорів мають право на пенсійне забезпечення у відповідності до чинної ст.86 Закону України від 14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру". Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №318/2830/15-а та від 23.07.2018 у справі №607/7403/16-а. Згідно ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2018 по 30.09.2019 - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру"). При цьому, ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором (ч.11 ст.86 Закону). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем обрано вид пенсії по інвалідності у відповідності до норм ст.86 Закону України "Про прокуратуру". Згідно ч.1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перехід з одного виду пенсії призначеної, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на інший, оскільки набув права на обидва види пенсії. Дії відповідача щодо відмови у переведенні особи на пенсію за її вибором істотно знижують рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.46 Конституції України, а отже є незаконними та такими, що порушують принципи справедливості та рівності громадян перед Законом. Стосовно доводів позивача про обрання судом першої інстанції невірного способу захисту його прав, то судова колегія останні відхиляє через їх необгрунтованість. В даному випадку має місце суб`єктивне трактування позивачем норм чинного процесуального законодавства та визначення необхідних дій зі сторони як суду, так і пенсійного органу. Тож, на переконання судової колегії, судом першої інстанції надано вичерпне обгрунтування прийнятого рішення та підстав, за яких суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновків про часткове задоволення позову на основі цих обставин. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.