Постанова 4855 № 580/203/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/203/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладені у листі № 2/Р-10 від 11.01.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні виплати пенсії без обмежень її граничного розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснювати з 09.01.2020 року виплату ОСОБА_1 пенсії без обмежень її граничного розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 09.01.2020 року до моменту здійснення виплати пенсії без обмежень її граничного розміру. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ч. 3 ст. 85 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» вказано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Апелянт зазначає, що вказана норма Закону №3668-VI стосується виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011 та розмір якої перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір, а тому жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Оскільки позивачу вперше пенсію призначено у вересні 2005 року за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789 ХІІ, відповідач зобов`язаний здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без обмежень її граничного розміру. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 10 ААВ №949313 від 30.03.2015, з 27.03.2015 позивачу безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату. Відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі № 580/3131/19, яке набрало законної сили 24.12.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести з 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та призначити пенсію у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області від 04.09.2019 №18-218 вих.

19. На підставі рішення суду, ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року відповідачем переведений на пенсію по інвалідності, що обчислена із заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Черкаської області від 04.09.2019 № 18/21 вих. 19 і складає 32042,74 грн. (53404,57 грн. х 60%) відповідно Закону України від 13.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.01.2020 за №2/Р-10 на звернення позивача від 09.01.2020, повідомлено про відмову у виплаті пенсії без обмеження її граничного розміру, що стало підставою звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Абзацом 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана редакція абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016. При цьому, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 введено в дію нову норму, якою встановлено, що максимальний розмір пенсії, зокрема, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма набула чинності 01.10.2011. Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. За змістом ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 46 Конституції України, до конституційних прав віднесено право на соціальний захист та пенсійне забезпечення громадян України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. (ч. 1 ст. 58 Конституції України). Відповідно до ст. 64 Основного Закону конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 в справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №3-209/2018Г2413/18, 2807/19 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. При цьому, необхідно врахувати висновки, викладені Конституційним Судом України у рішеннях від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 20.12.2016 № 7-рп/2016, відповідно до яких обмеження пенсії максимальним розміром не може застосовуватись до окремих категорій працівників. Отже, передбачені вищенаведеними нормами законів обмеження пенсій максимальним розміром застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, в той же час, як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу вперше призначена ще у вересні 2005 року, з чого вбачається, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні виплати пенсії без обмежень її граничного розміру є протиправними. Частиною 4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М.