Постанова 4851 № 520/10872/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 р. Справа № 520/10872/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 02.12.19 року по справі № 520/10872/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24.06.2019 №0081203-5306-2023 та №0081203-5306-2023-17. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 24.06.2019 року №0081203-5306-2023 та №0081203-5306-2023-17. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок). Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Так, позивач не є промисловим підприємством в розумінні положень Господарського кодексу та інших нормативно-правових актів. Отже, в межах спірних правовідносин відсутні умови для застосування пільги, визначеної пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.12.2018 у справі № 819/314/18, від 11.12.2018 року у справі № 822/2614/16, від 26.03.2019 у справі № 808/722/17. Вказана правова позиція сформована пізніше ніж правова позиція, на якій базуються аргументи позивача. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17 наголосила на тому, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція. Не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з`ясування фактичних обставин цієї справи, а судове рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача, без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. ФОП ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 - без змін. Ухвалою колегії суддів від 08.04.2020 задоволено клопотання відповідача та здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем із видами діяльності - код КВЕД 10.11 Виробництво м`яса; код КВЕД 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22, 23). ОСОБА_1 на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 15.02.2017 належить 1/2 частки нежитлової будівлі складського призначення літ. "А-1" загальною площею 1170,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.27-32). У зв`язку із наявністю у позивача зазначеного нежитлового приміщення, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: - № 0081203-5306-2023, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2018 р. на суму 5447,21 грн. (а.с.18); - № 0081203-5306-2023-17, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2017 р. на суму 4291,83 грн. (а.с.20). Позивачем до контролюючого органу подані скарги на вказані податкові повідомлення-рішення, однак рішенням від 25.09.2019 скарги залишені без задоволення, а ППР - без змін (а.с.40, 41). ОСОБА_1 , не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності застосування податкового зобов`язання до позивача, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з такого. Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»). До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики. Відповідач у даній спірній ситуації фактично не заперечує того, що належна позивачу будівля є промисловою, проте, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі наполягає на необхідності нарахування позивачеві спірного податкового зобов`язання виключно з підстав статусу позивача - власника будівлі як фізичної особи. В свою чергу, колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику. Колегія суддів вважає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. З урахуванням наведеного, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, в постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 805/4114/17-а. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 1170,5 кв.м., яка за всіма своїми об`єктивними будівельно-технічними характеристиками є складом, який використовується позивачем у своїй діяльності в якості складського приміщення як ФОП, що підтверджується даними ЄДРПОУ та технічним паспортом, де зазначено, що це нежитлова будівля складського призначення, що відповідає виду економічної діяльності позивача - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 10.11 Виробництво м`яса; 10.13 Виробництво м`ясних продуктів; 46.32 Оптова торгівля м`ясом та м`ясними субпродуктами. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем протиправно застосовано податкові зобов`язання до позивача, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2018 у справі № 819/314/18, від 11.12.2018 року у справі № 822/2614/16, від 26.03.2019 у справі № 808/722/17, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 по справі № 520/10872/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий