Постанова 4850 № 200/600/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року справа №200/600/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 р. у справі № 200/600/20-а (головуючий І інстанції Олішевська В.В., повний текст складено 25.02.2020р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати суми індексації грошових доходів,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (надалі - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошових доходів та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення у розмірі 3375,17 грн. (а.с. 1-4). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день прийняття наказу про звільнення відповідач не провів з ним розрахунку, а саме не була нарахована та сплачена індексація грошових доходів за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та вказує на те, що проведення індексації прямо передбачено Законом України «Про національну поліцію» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Також, позивач зазначає, що в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органом. Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, отже проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 14.09.2016 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 14.09.2016 року. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 90-94). Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що статтею 6 Закону №1282-ХІІ передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782, що набрала чинності 24.10.2017 року, до п.2 Порядку №1078 включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Тобто, до жовтня 2017 року включно у поліцейських, в тому числі у позивача, не було права на індексацію грошового забезпечення (а.с. 102-105). Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 5-7). Відповідно до Наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.03.2019 року № 119 о/с «По особовому складу» скасовано п. 6 наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12.12.2017 року № 591 о/с у частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції з 15 вересня 2016 року, звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 з 14 вересня 2016 року (а.с. 8). Позивач з заявою від 23 листопада 2019 року звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, відповідно до якої, зокрема, просив повідомити, чи нараховувалась та виплачувалась йому індексація заробітної плати, що передбачена ч. 5 ст. 94 Закону України «Про національну поліцію та ст. 4 Закону України «Про індексацію» за період з 07.11.2015 року по день звільнення щомісячно (а.с. 18). Листом від 03.12.2019 року № 183 зі/26/01-2019 відповідач повідомив позивача про те, що індексація доходів є державною соціальною гарантією і введена з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності в умовах зростання цін. Обов`язковість виплати індексації гарантується Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», а механізм її проведення визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Також, зазначено, що Порядком проведення індексації не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. З метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, постановою КМУ від 18.07.2017 року № 782 внесені зміни до п. 2 Порядку проведення індексації, доповнивши абзац 5 такою категорією осіб як поліцейські. Починаючи з листопада 2017 року, грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи підлягають індексації, які одержані в гривнях на території України і не мають разового характеру (а.с. 15-17). Довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в Мар`їнському відділенні поліції з 07.11.2015 року по 14.09.2016 року свідчать про відсутність нарахування відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення у період з листопада 2015 року по вересень 2016 року (а.с. 66). Відповідно довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в Мар`їнському відділенні поліції з 12.12.2017 року по 31.12.2018 року вбачається, що позивачу у грудні 2017 року та у січні 2018 року було нараховано та виплачено на підставі рішення суду №805/4260/16-а грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.09.2016 року по 11.12.2017 року у розмірі 91381,68 грн. (а.с. 67). Отже, позивач мав право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 14.09.2016 року, тобто з моменту прийняття на службу до Національної поліції України та до моменту звільнення з займаної посади, яке було оскаржено в судовому порядку. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 4 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580 (далі - Закон №580) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Згідно з частинами першою та другою статті 94 Закону №580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. На підставі частини п`ятої статті 94 Закону №580 грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. За період з листопада 2015 року по вересень 2016 року позивачу не була нарахована та сплачена індексація грошового забезпечення. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282) Згідно статті 1 Закону №1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Частиною першою статті 2 Закону №1282 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі і оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до частин першої та третьої статті 4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. На підставі статті 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 103 відсотка) Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Згідно пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. В контексті наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів свідчить, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Таким чином, суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ № 782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону №1282 за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Суд також враховує рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці», такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення допустив протиправну бездіяльність, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 р. у справі №200/600/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 р. у справі № 200/600/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення 12 травня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді І.Д. Компанієць Г.М. Міронова