Постанова 4854 № 400/3369/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3369/19 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 20 грудня 2019 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року, у справі за позовом Приватного підприємства "Стріт-Опт" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : Приватне підприємство "Стріт-Опт" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Миколаївській області та Державній фіскальній службі України, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 1255403/42310006 від 16 серпня 2019 року; зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 321 від 18 червня 2019 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивачем не надано всіх необхідних документів для прийняття рішень про реєстрацію його податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого податковим органом правомірно прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Крім того, апеллянт наголошує на відсутності правових підстав для стягнення з нього на користь товариства понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, так як такі витрати є завищеними та не підтверджуються зібраними доказами у справі. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2019 року ПП "Стріт-Опт" (в особі продавця) укладено договір купівлі-продажу № 30/05-01 з ТОВ "Макси-Пром" (в особі покупця), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукти харчування згідно видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товари та оплатити їх вартість. При цьому, 18 червня 2019 року ПП "Стріт-Опт" складено податкову накладну № 321 про постачання на адресу ТОВ "Макси-Пром" продуктів харчування, яку направлено на реєстрацію у ЄРПН. Проте, 25 червня 2019 року позивачем отримано від податкового органу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, 16 серпня 2019 року підприємством отримано рішення комісії ДФС № 1255403/42310006 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18 червня 2019 року № 321 з підстав ненадання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Не погоджуючись з вказаними рішенням підприємство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно пп. 4 п. 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. При цьому, згідно п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій, що затверджені ДФС України 05 листопада 2018 року, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин податковим органом зупинено реєстрацію складених позивачем податкових накладних за наслідком здійснення своєї господарської діяльності. Між тим, з вищевикладених положень податкового законодавства вбачається, що складені платниками податків податкові накладні підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. При цьому, встановлений ПК України обов`язок з реєстрації податкових накладних носить імперативний характер та безумовно має виконуватись відповідними платниками податків. В свою чергу, зупиняючи реєстрацію податкових накладних товариства податковим органом зазначено, що подані накладні відповідають вимогам п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій. Проте, всупереч вищевикладеним вимогам, податковим органом не конкретизовано, який саме критерій ризиковості платника податків, зазначений у п. 1.6 Критеріїв, ним вбачається у поданих позивачем накладних. Між тим, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податків має право направити податковому органу письмові пояснення та копії документів, що на його думку підтверджують факт здійснення спірної господарської операції. В даному випадку, при зупинці реєстрації податкової накладної товариства, останньому запропоновано надати додаткові пояснення та/або копії документів для прийняття рішення про реєстрацію його податкової накладної. При цьому, податковим органом не зазначено повного переліку документів, які повинен надати позивач для здійснення реєстрації податкової накладної. В свою чергу, товариством у встановлені строки, після зупинення реєстрації його накладних, подано до податкового органу відповідні документи, із зазначенням обставин придбання та продажу спірного товару. Проте, за наслідком отримання відповідних документів, податковим органом прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, так як товариством не надано усіх документів щодо спірної операції. Між тим, надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням податкового органу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. При цьому, податковим органом в оскаржуваних рішеннях не зазначено з яких фактичних підстав ним зроблено висновок про ризиковість проведених операції, а також не зазначено обґрунтованих мотивів неприйняття наданих йому документів. Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень. В даному випадку, вищевикладений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 листопада 2018 року (справа № 811/1669/17). Крім того, варто зазначити, що з метою перевірки обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги товариства, судом зібрано копії документів, надані для реєстрації спірної податкової накладної. В даному випадку, ПП "Стріт-Опт" придбано у ПП "Кондитер-опт", відповідно до умов договору поставки товарів № 281-КО-18 від 08 жовтня 2018 року, товар (морські камінці Кріоліт). На підтвердження придбання товару податковому органу направлено видаткову накладну від 16 квітня 2019 року, товарно-транспортну накладну від 16 квітня 2019 року, рахунок на оплату від 16 квітня 2019 року, платіжне доручення від 16 квітня 2019 року, податкову накладну. В свою чергу, ПП "Стріт-Опт" продано ТОВ "Макси-Пром", відповідно до умов договору купівлі-продажу № 30/05-01 від 30 травня 2019 року, товар (морські камінці Кріоліт). Згідно п. 6.1.Договору, оплата по даному договору здійснюється в строк до 30 днів з дня поставки товару. Оплата може бути перерахована в якості передплати. На підтвердження придбання товару податковому органу направлено видаткову накладну від 18 червня 2019 року, рахунок на оплату, довіреність на отримання товару. Між тим, враховуючи зібрані документи, колегія суддів вважає наявними підстави для здійснення реєстрації спірних податкових накладних. При цьому, в поданій апеляційній скарзі не зазначено будь-яких недоліків у наданих товариством документах, а також не зазначено конкретних документів, які додатково мало подати товариство для реєстрації своїх податкових накладних. В свою чергу, щодо висновку суду першої інстанції про стягнення з податкового органу витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 5000,00 грн., який оскаржено податковим органом, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката. При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат має бути співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами. Крім того, розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі. В свою чергу, на підтвердження понесених витрат, до прийняття судом рішення, позивачем надано договір-доручення № ПН-4 про надання правової допомоги від 10 вересня 2019 року, протокол № 1 узгодження договірної ціни, рахунок-фактуру № ПН-4/321 від 18 вересня 2019 року, платіжне доручення № 133 від 08 жовтня 2019 року. В даному випадку, колегія суддів вважає, що з наданих доказів неможливо встановити відповідність заявлених позивачем витрат на правову допомогу фактично виконаній адвокатом роботі, так як позивачем, до прийняття судом рішення, не надано детальних описів наданих адвокатом послуг, актів виконаних робіт, калькуляції затраченого адвокатом часу, тощо. Внаслідок чого, суд першої інстанції не міг встановити витрачений адвокатом час на надання послуг позивачу, а як наслідок підтвердити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми. Враховуючи вищевикладене, а також допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року - скасувати, в частині висновку про стягнення на користь Приватного підприємства "Стріт-Опт" витрат на професійну правничу допомогу. Прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Стріт-Опт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В решті - залишити рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.