Постанова 4854 № 521/2981/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 521/2981/20 Головуючий в 1 інстанції: Михайлюк О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е., за участю позивача - ОСОБА_1 розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченка Олександра Юрійовича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року, прийняте у відкритому судовому засіданні о 15:33 год. в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченка Олександра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив скасувати постанову відповідача від 20.02.2020 р. № ЕАК 2134014 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.02.2020 року поліцейським управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченко О.Ю. у відношенні позивача винесено постанову Серія ЕАК № 2134014 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Дії відповідача щодо винесення вказаної постанови позивач вважає протиправними, постанову необґрунтованою та прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, поліцейський управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченко Олександр Юрійович надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачем не було надано жодного доказу, який би підтвердив не вжиття жодних дій інспектором. Щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги а взагалі наявність у нього бажання скористатись правовою допомогою в ході винесення постанови ЕАК № 2134014, однак судом було взято до уваги саме усні твердження позивача, надані в ході розгляду справи в суді, замість беззаперечних доказів у вигляді відеозаписів з нагрудного відео реєстратора поліцейського. Апелянт вказує, що до відзиву на адміністративний позов стороною відповідача було долучено докази вчиненого правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови. Таких доказів було 15 і всі вони у вигляді додатків були направлені разом із відзивом до суду. Виходячи зі змісту постанови суду докази досліджено не було, оцінку ним не надано та факт порушення позивачем Правил дорожнього руху не встановлено. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що висновки суду ґрунтуються на об`єктивному дослідженні всіх наявних у справі доказів. Всі обставини, які мають юридичне значення, при розгляді справи встановлені судом вірно. Позивач вказує, що у рішенні надано належну оцінку наданим доказам, вимоги діючого законодавства суд при вирішенні справи не порушив. З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду відсутні, у зв`язку з чи просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення., Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2020 року поліцейським управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченко О.Ю. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову Серія ЕАК № 2134014 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої водій ОСОБА_1 рухався на автомобілі Ніссан д/н НОМЕР_1 по автодорозі М-14 Одеса-Мелитополь-Новоазовськ 120 км зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкість руху в населенному пункті на 29 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що заявляв відповідачу відповідне клопотання, однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 цього Кодексу. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а. При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 року № 724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор. В даному випадку ані Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ані його структурний підрозділ - Управління патрульної поліції в Миколаївській області до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було. Положення ч3, ч.4 ст. 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення пред`явлений до поліцейського управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченка Олександра Юрійовича, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну другого відповідача матеріали справи не містять. За змістом частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Д`яченка Олександра Юрійовича - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик