Постанова 4851 № 552/1264/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 р. Справа № 552/1264/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Любчич Л.В. суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.04.2020 (головуючий суддя 1 інстанції Миронець О.К., повний текст рішення складений 03.04.2020, пров. Хорольський 6, п. Полтава, 36034) по справі № 552/1264/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просила скасувати постанову № 81 від 05.03.2020, винесену заступником начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області Яремченко А.А. про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) на головного бухгалтера ТОВ «Фірма Діамант ЛТД» Гедз Є.В. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01.04.2020 задоволено позовні вимоги. Скасовано постанову №81 від 05.03.2020 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.165-5 КупАП на головного бухгалтера ТОВ фірма «ДІАМАНТ ЛТД Гедз Є.В. та закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов залишити без задоволення. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилаючись на лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.08.2013 № 07-35-2085, зазначив, що порушення порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування за березень 2018 року (дата порушення 26.03.2018) та травень 2018 року (дата порушення 03.05.2018) є триваючими правопорушеннями, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку щодо усунення такого порушення та повернення відповідних коштів. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2020 відкрито провадження по справі, закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не з`явилися про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ч. 2 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується повідомленням про виклик у судове засідання від 23.04.2020. Відповідно до положень ч.3 ст.268 КАС України справа розглянута без участі сторін. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. На підставі акту перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від 27.02.2020 (далі - Акт) відповідачем винесено постанову № 81 від 05.03.2020 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в сумі 136,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП. Як слідує із фабули оскаржуваної постанови, фактичною підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення останньою порядку використання коштів Фонду: середньоденна заробітна плата обчислена з фактично нарахованої заробітної за розрахунковий період (12 календарних місяців) шляхом ділення на невірно визначену кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді застрахованій особі, яка протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мала страховий стаж менше 6 місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності не обмежена розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Сума неправомірних витрат складає 101,42 грн., чим порушено п. 1 ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 30, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105) в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VІІІ із змінами і доповненнями, абз. 1 п. 3, абз. 2 п. 29, п. 32 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266) із змінами та доповненнями. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в зв`язку з пропуском строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується, з огляду на наступне. Згідно ст. 244-10 КУпАП органи Фонду соціального страхування України розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 1 ст. 165-5 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст. 165-5 КУпАП порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів, - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №1105 роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом. Приписами п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону №1105 встановлено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1105 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання ч. 2 ст. 33 Закону №1105 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 1266, яким визначено механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Згідно з абз. 1 п. 3 вищезазначеного порядку середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини). Відповідно до абз.2 п. 29 Порядку № 1266 якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов`язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку. Згідно опису виявлених порушень вимог законодавства, перевіркою встановлено, що середньоденна заробітна плата обчислена посадовими особами страхувальника з фактично нарахованої заробітної за розрахунковий період (12 календарних місяців) шляхом ділення на невірно визначену кількість календарних днів зайнятості - 26.03.2018 АДН 631869 ОСОБА_2 ; застрахованій особі, яка протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку мала страховий стаж менше 6 місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності не обмежена розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку - 03.05.2018 АДН 77436 від 01.03.2018 ОСОБА_3 . Як слідує з Акту перевірки, датами вчинення вищезазначених правопорушень є 26.03.2018 та 03.05.2018. Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Враховуючи, що відповідно до ст. 244-10 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 165-5 КУпАП підвідомчі Фонду соціального страхування України, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також дату винесення оскаржуваної постанови - 05.03.2020, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з порушенням строків, визначених ст. 38 КУпАП. Викладені в апеляційній скарзі посилання на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП є триваючим, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судами встановлено, що позивачем вчинено порушення п. 1 ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 1 ст. 30, ч. 2 ст. 33 Закону № 1105, абз. 1 п. 3, абз. 2 п. 29, п. 32 Порядку № 1266 щодо визначення середньоденної заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, що мали місце у березні, травні 2018 року, при цьому кожна дія була закінченою моментом використання коштів, і це мало місце в строк понад два місяці до часу розгляду адміністративного правопорушення 05.03.2020. Також колегія суддів зазначає, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. З огляду на зазначене, правопорушення, за якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, не відносяться до триваючих, оскільки вичерпали свою дію моментом використання коштів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №227/3844/16-а. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови № 81 від 05.03.2020, винесеної заступником начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області Яремченко А.А., про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 165-5 КУпАП як такої, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2020 року по справі № 552/1264/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 13.05.2020