Постанова 4850 № 200/10780/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року справа №200/10780/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 200/10780/19-а (суддя першої інстанції Ушенко С.В., повний текст складено 13 січня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя від 02.02.2018, оформлене протоколом № 9770, в частині не врахування ОСОБА_1 в кратності 1:2 відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стажу роботи з 02.11.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи у період з 02.11.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 в подвійному розмірі, з врахуванням проведених виплат. В обґрунтування позову зазначив, що 08.12.2017 звернуся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Рішенням від 02.02.2018 відповідачем з 11.09.2017 призначено пенсію позивачеві. При призначенні пенсії періоди роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 на посаді лікаря-психотерапевта та з 17.11.2014 по 13.09.2017 на посаді лікаря-психіатра в кратності 1:2 до стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховано. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки рішення про призначення пенсії прийнято з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до стажу роботи періодів роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи періодів роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення про відмову в призначенні або не зарахуванні до стажу окремих періодів роботи позивача не приймалось. Звертає увагу суду, що положення ст.ст. 55, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як до 01.01.2004 року, так і після, застосовуються лише для визначення права на призначення пенсії за вислугу років, а не визначення страхового стажу на пільгових умовах. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 року зараховуються на загальних підставах, в одинарному розмірі. Періоди роботи позивача з 02.11.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 відносяться до часу, який наступив після 01.01.2004 року та не відноситься до визначення права на призначення пенсії, так як пенсія була вже призначена. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 11.09.2017 року та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 02.02.2018, оформленим протоколом № 9770, позивачеві призначено пенсію за віком без зарахування періодів роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 в кратності 1:2 до стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 9). У червні 2019 року позивач звернувся зі скаргою на вказане рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.(а.с. 22-24). Листом від 11.07.2019 за № 3546-4-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області роз`яснило позивачу про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 02.11.2009 по 25.09.2014 в медико-психологічному центрі клінічної психоневрологічної лікарні та з 17.11.2014 по 30.11.2017 в КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 м. Маріуполя», оскільки набутий після 01 січня 2004 року в подвійному розмірі. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для зарахування стажу в подвійному розмірі. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, матеріали справи свідчать, що пенсія за віком, яку позивач отримує з 11 вересня 2017 року розраховувалася за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 року. Тобто, з моменту призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», між ним та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм указаного Закону. Відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. При цьому, частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Тобто, оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004 року, то в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004 року. Факт роботи позивача у закладі, визначеному ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем не оспорюється. Таким чином, з огляду на викладені положення законодавчих норм, органом пенсійного фонду під час розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком було правомірно враховано стаж після 01.01.2004 року в одинарному розмірі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а, від 11.10.2019 у справі № 329/553/17. Стосовно посилання позивача на судову практику Донецького окружного адміністративного суду, а саме: справа №805/4962/18-а від 26.07.2018р., №200/7452/19-а від 14.08.2019р., №200/14950/18-а від 07.06.2019р., колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи після 01.01.2004 року в подвійному розмірі та задоволення позовних вимог в цій частині. Таким чином, оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи допустив порушення норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 200/10780/19-а скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Повний текст постанови складений 12 травня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді І.Д. Компанієць Г.М. Міронова