Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/904/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/904/25 Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та скасувати рішення №213050029775 від 12.12.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1986 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.01.2016 по 30.09.2016 та з 01.01.2017 по 30.09.2017; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до органу пенсійного фонду з питання призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої 12.12.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення №2130500259775, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком. Позивач повідомляє, що: за записом трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 30.05.1987, оскільки відсутній запис про звільнення, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою постановою Держкомпраці СРСРС від 20.06.1974 №162 та позивачу рекомендовано надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи на підставі первинних документів та довідку про перейменування; за період з 01.01.1994 по 31.12.2003 року відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування та сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки позивач перебував на обліку до 05.03.2010 як фізична особа-підприємець в Управлінні ПФУ в м. Ялта Автономної Республіки Крим; за період з 05.03.2010 року по 27.09.2021 року здійснювалась підприємницька діяльність, однак відсутні докази сплати страхових внесків, облік здійснювався в головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області. На переконання позивача, він надав повний перелік документів, що підтверджують період роботи з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), а також здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 по 30.06.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.01.2016 по 30.09.2016 та з 01.01.2017 по 30.09.2017, а відтак зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Вважаючи протиправним рішення Головного Управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, а також протиправними дії щодо незарахування періодів роботи та підприємницької діяльності позивача до його страхового стажу, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 №213050029775 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності із процедурою, передбаченою законодавством, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), що зазначений у трудовій книжці НОМЕР_1 від 13.02.1980, а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт вказує, що за результатами розгляду заяви від 09.12.2024 згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж ОСОБА_1 на дату заяви склав 18 років 00 місяців 13 дні, для визначення права 18 років 03 місяці 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. Зокрема вказує, що у записі щодо роботи Позивача в період з 16.09.1986 до 30.05.1987 відсутній запис про звільнення, що є порушенням Інструкції і, таким чином унеможливлює зарахування такого періоду до страхового стажу. Щодо незарахування періодів роботи з 01.01.2016 по 30.09.2016 та з 01.01.2017 по 30.09.2017, то вказує, що такі періоди не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.12.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, довідка з ДПІ про облік як суб`єкт підприємницької діяльності, довідка про зміну назви організації, документи про місце проживання (реєстрації) особи, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (т.1 а.с.90-91). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.12.2024 № 213050029775 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком (т.1 а.с.15;108). У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до ст.26 Закону №1058: з 1 січня 20214 року після досягнення віку 60 років становить не менше 28 років; після досягнення 63 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 21 року; починаючи з 1 січня 2026 року становить не менше 15 років. Страховий стаж складає 18 років 13 днів. Заявник не працює. До загального стажу зараховано усі періоди роботи згідно наданих документів. ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік. Право на призначення пенсійної виплати з 10.12.2026, за набуття 65-річного віку. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (т.1 а.с.108). Листом від 16.12.2024 № 2100-0304-8/50709 (т.1 а.с.16-17) Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило, що, зокрема за наданими документами страховий стаж склав 18 років 13 днів, для визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту 3.1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону страховий стаж становить 18 років 03 місяці 01 день, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону після досягнення віку 65 років. У зазначеному листі також повідомлено, що за записами трудової книжки до страхового стажу не зараховано період роботи з 30.05.1987, оскільки відсутній запис про звільнення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162. Для зарахування цього періоду роботи необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідку про перейменування (в разі необхідності). У листі зазначено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області як фізична особа підприємець з 05.03.2010 до 27.09.2021. Цей період зараховано за індивідуальними відомостями про застраховану особу. Оскільки до 05.03.2010 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Ялта Автономної Республіки Крим, у Головного управління відсутня інформація щодо обраної системи оподаткування та сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.1994 по 31.12.2003. Для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 необхідно надати документи, що підтверджують сплату страхових внесків, зазначених у пункті 2.1 Порядку №22-1. При наданні додаткових підтверджуючих документів про стаж, питання щодо призначення пенсії буде розглянуто за новою заявою. Також у листі зазначено, що у разі відсутності необхідного страхового стажу, законодавством передбачена можливість збільшення стажу шляхом укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та одноразовою сплатою єдиного внеску за попередні періоди відповідно до статті 10 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання (т. 1 а.с.16-17). Згідно із розрахунком страхового стажу (форма РС-право) (т.1 а.с.20), позивачу не зараховано до страхового стажу такі періоди: з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів) згідно із записом у трудовій книжці, а також здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017. Відповідно до запису №19 трудової книжки позивача НОМЕР_1 , 16.09.1986 позивач звільнений переводом до Байкитського РВВС, ст.29 п.5 КЗпП РРФСР за узгодженням між керівниками (т.1 а.с.22-зворотній бік;95), а згідно з записом №30 трудової книжки позивача НОМЕР_1 пропрацював в органах внутрішніх справ 7 місяців 14 днів на посадах молодшого керівного складу (т.1 а.с.22-зворотній бік; 95). На підтвердження здійснення підприємницької діяльності у періоди з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017 позивач надав копії: свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи від 12.03.2002 (т. 1 а.с.21), повідомлення страхувальнику від 03.08.1995 (т.1 а.с.23), відомості роботодавця від 20.06.2000 (т. 1 а.с.24), акта реєстрації квитанційної книжки від 23.06.2000 (т.1 а.с.26) книги обліку доходів та видатків від 23.06.2000 (т.1 а.с.27-29), свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.03.2001 (т.1 а.с.31), квитанцій про сплату єдиного податку (т.1 а.с.32), повідомлення платнику збору на обов`язкове державне пенсійне страхування від 14.03.2002 (т.1 а.с.33), квитанцій щодо надання послуг з прокату (т.1 а.с.34-40), журналу реєстрації перевірок (т.1 а.с.41-43), свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 04.03.2010 (т. 1 а.с.44), довідки про взяття на облік платника податків від 05.03.2010 №2133 (т.1 а.с.45), листа Управління в Суворовському районі м. Херсона Пенсійного фонду України від 10.03.2011 №3935/01 (т.1 а.с.45), повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 09.03.2010 (т.1 а.с.46), податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за ІІ та ІІІ квартали 2016 року (т.1 а.с.48-49), квитанції про сплату єдиного податку у 2016-2017 роках (т.1 а.с.51-55), декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року (т.1 а.с.57), квитанцій про сплату єдиного податку у 2017 році (т.1 а.с.58-60), витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2016 (т.1 а.с.62), витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.03.2017 (т.1 а.с.63). Згідно з листом ГУ ДПС у Полтавській області від 29.11.2024 № 32793/61 16-31-24-08-08, ОСОБА_1 , як платник податків за основним місцем обліку перебував на податковому обліку як фізична особа підприємець в Головному управлінні ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район) з 05.03.2010 до 11.09.2017, з 01.06.2018 до 27.08.2018, з 03.06.2019 до 23.08.2019, з 01.07.2021 до 27.09.2021. Існуючим в органах ДПС програмним забезпеченням передбачено збереження архівних даних по платнику з 01.01.2013. Тобто інформація в автоматизованій системі за період з січня 1996 року до грудня 2002 року щодо системи оподаткування по ОСОБА_1 відсутня. Крім того, в ГУ ДПС у Полтавській області відсутній доступ до особових справ платників податків ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Херсонська ДПІ (Херсонський район). Виходячи з вищезазначеного, ГУ ДПС у Полтавській області не має можливості надати інформацію щодо системи оподаткування по ОСОБА_1 за період з січня 1996 по грудень 2002 (т. 1 а.с.18). Відповідно до довідки фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 12.12.2024 №7544/05-16 (т.1 а.с.105), інформація щодо сплати збору (внесків) на обов`язкове державне пенсійне страхування та обраної системи оподаткування за період з 03.08.1995 до 31.12.2003 в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області відсутня. Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо незарахування періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що оскільки записи у трудовій книжці позивача внесені послідовно, не містять виправлень, то недоліки допущені посадовими особами кадрових відділів, які були відповідальними за правильність оформлення трудової книжки позивача, не можуть бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів) до його страхового стажу, а тому прийшов до висновку, що відповідач мав зарахувати до страхового стажу позивача вищезазначений період роботи. Також зазначив, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивачем підтверджено сплату єдиного соціального внеску за цей період. При цьому, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.1996 до 30.06.2000 та з 01.01.2001 до 31.03.2001 року, оскільки сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та отримання свідоцтва про сплату єдиного податку без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV). Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). Частина 1 ст. 26 Закону №1058 передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно з ч.2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV). Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Так, зі змісту рішення пенсійного органу вбачається, що страховий стаж позивача становить 18 років 13 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в органах внутрішніх справ з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), а також періодів підприємницької діяльності позивача з 01.01.1996 до 30.06.2000, з 01.01.2001 до 31.03.2001, з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017 року. Колегія суддів з урахуванням норм ст. 308 КАС України надає оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог. Так, щодо не зарахування періоду роботи позивача з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів), колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений період не зараховано, оскільки відсутній запис про звільнення, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162. Для зарахування цього періоду роботи необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану за місцем роботи (правонаступником/архівним відділом) на підставі первинних документів та довідку про перейменування (в разі необхідності). Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відтак, положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162). Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Положеннями абзацу 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Згідно пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58). Отже, законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. Таким чином позивач, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неповноту внесених до її трудової книжки відомостей. Так, дослідивши трудову книжку, колегія суддів встановила, що відповідно до запису №19 трудової книжки позивача НОМЕР_1 , позивач 15.09.1986 звільнений переводом до Байкитського РВВС на підставі п.5 ст.29 КЗпП РРФСР за узгодженням між керівниками, а згідно з записом №20 трудової книжки позивача НОМЕР_1 пропрацював в органах внутрішніх справ 7 місяців 14 днів на посадах молодшого керівного складу. Як слідує із записів в трудовій книжці позивача, останні виконані без перекреслень, а дати наказів не містять виправлень. Водночас, записи про періоди роботи позивача зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено записи і завірені печатками роботодавців та підписом відповідальної особи. Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність запису про звільненні/переведення, за наявності посилання на наказ та записів у трудовій книжці, не може бути підставою для незарахування періоду до страхового стажу позивача. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Крім того, колегія суддів також зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Отже, визначаючись щодо аргументів апелянта, колегія суддів зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Враховуючи проаналізовані норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність аргументів відповідача щодо наявність недоліків у заповненні трудової книжки ОСОБА_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до його страхового стажу періоду трудової діяльності з 16.09.1986 до 30.05.1987 (7 місяців 14 днів). Водночас, як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана оцінка. Щодо не зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділуXVПрикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ізстаттею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру. Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом першої інстанції, на підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем з 01.01.2016 до 30.09.2016 та з 01.01.2017 до 30.09.2017 позивач надав копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 04.03.2010 (т. 1 а.с.44), довідки про взяття на облік платника податків від 05.03.2010 №2133 (т.1 а.с.45), листа Управління в Суворовському районі м. Херсона Пенсійного фонду України від 10.03.2011 №3935/01 (т.1 а.с.45), повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця від 09.03.2010 (т.1 а.с.46), податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за ІІ та ІІІ квартали 2016 року (т.1 а.с.48-49), квитанції про сплату єдиного податку у 2016-2017 роках (т.1 а.с.51-55), декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2017 року (т.1 а.с.57), квитанцій про сплату єдиного податку у 2017 році (т.1 а.с.58-60), витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2016 (т.1 а.с.62), витягу з реєстру платників єдиного податку від 25.03.2017 (т.1 а.с.63). Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2016, позивач з 01.04.2016 перебував на спрощеній системі оподаткування на 2 групі зі ставкою податку 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з копіями квитанцій, позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2016 року. З урахуванням вимог п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 та абз. 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, позивачем підтверджено сплату єдиного соціального внеску за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2016 року, а відтак цей період має бути включений до страхового стажу позивача, що вірно зазначено судом першої інстанції. Також, відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 23.03.2017, позивач з 01.04.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування на 2 групі зі ставкою податку 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з копіями квитанцій, позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за ІІ та ІІІ квартали 2017 року (т.1 а.с.58, 59) З урахуванням вимог п. 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 та абз. 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, позивачем підтверджено єдиного соціального внеску за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2017 року, а відтак цей період має бути включений до страхового стажу позивача, що також вірно встановлено судом першої інстанції Отже, зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 01.04.2016 до 30.09.2016 та з 01.04.2017 до 30.09.2017 є протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що дана справа у відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, належить до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 13 травня 2025 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова