Постанова 4873 № 910/14419/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" травня 2020 р. Справа№ 910/14419/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Зубець Л.П. суддів: Алданової С.О. Мартюк А.І. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 (повний текст складено 21.01.2020) у справі №910/14419/19 (суддя - Шкурдова Л.М.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення 54 568, 02 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (надалі - відповідач) про стягнення грошового зобов`язання у розмірі 54 568,02 грн, з яких: 45 041, 00 грн - сума матеріального збитку, розрахованого з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, 41, 26 грн - інфляційне збільшення, 8 697, 23 грн - пеня, 788, 53 грн - 3 % річних. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що виплативши страхове відшкодування, відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06-TR/AM-4949521 від 22.07.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди страхувальнику - власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач набув право зворотної вимоги щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки останнім застрахована цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Subary", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 про виправлення описки) у справі №910/14419/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 43 041,00 грн - суму страхового відшкодування, 8 269,77 грн - пені, 749,97 грн - 3% річних, 1832,73 грн - витрат по сплаті судового збору та 4000,00 грн - витрат на послуги адвоката. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції посилаючись на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про стахування" виходив із доведеності матеріалами справи факту настання страхового випадку та набуття позивачем права вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок виплатити позивачеві страхове відшкодування. Ураховуючи невиконання відповідачем зазначеного обов`язку, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14419/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції, всупереч положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 з подальшими змінами та доповненнями та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, визначеного суб`єктом оціночної діяльності, до вартості запасних частин, перелічених в Акті виконаних робіт ФОП Мусійко О.О. № 000322 . Втім, на думку скаржника, місцевий господарський суд при застосуванні коефіцієнту фізичного зносу зобов`язаний був врахувати саме результати проведеного експертного автотоварознавчого дослідження. Також, розрахунок суми виплати страхового відшкодування мав бути здійснений без урахування сум ПДВ, так як послуги ремонту транспортного засобу "ВАЗ 21099", реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбані у суб`єкта господарської діяльності, що не є платником ПДВ. Відповідач вважає, що позивачем подано звіт №13118 від 14.09.2018, необхідний для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, з порушенням строку, встановленого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відтак, строк для прийняття вказаного вище рішення, станом на 14.01.2020 не настав. Окрім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги на рішення суду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14419/19 - залишено без руху. 04.03.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останній долучив платіжне доручення №473 від 28.01.2020 про сплату судового збору у розмірі 2881,50 грн за апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14419/19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/14419/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції. Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зокрема, у своєму відзиві, позивач звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 з аналогічних спорів, в яких зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Якщо для відновлення пошкодженого транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, внесено, зокрема, зміни до Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України, в редакції названого Закону, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Водночас, беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), а також принцип розумності строків, з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність розгляду справи №910/14419/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 22.07.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06-TR/AM-4949521 від 22.07.2018, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 31.08.2018 у м. Дніпрі на перехресті доріг по вул. Виборзька та вул. Нестерова трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: "Subary", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "ВАЗ 21099", д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2018 у справі №201/10169/18, якою ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Subary", д.н.з. НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АK/8762581, франшиза - 2 000, 00 грн, ліміт відповідальності становить 100 000,00 грн. Відповідно до рахунку-фактури №000322 від 12.09.2018 та Акту виконаних робіт №000322, складених СТО ФОП Мусіяко О . О ., вартість ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу "ВАЗ 21099", д.н.з. НОМЕР_1 склала 55 170 , 00 грн. Відповідно до Звіту №13118 від 14.09.2018, складеного ФОП Рубель П.А. , розмір фізичного зносу пошкодженого автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_5 складає 70%. Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на виконання своїх зобов`язань за договором добровільного страхування транспортних засобів №06-TR/AM-4949521 від 22.07.2018 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 55 170, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ID-113864 від 04.01.2019. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №03/605 від 20.02.2019. Вимога отримана представником відповідача 21.02.2019, проте грошове зобов`язання останнім виконано не було. З огляду на те, що позивач здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної особи за заподіяні збитки, а відповідачем не було здійснено виплату, при цьому у досудовому порядку сторонами не було врегульовано спір, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, надано належні та допустимі докази виникнення у відповідача обов`язку оплатити суму страхового відшкодування, у зв`язку з чим частково задовольнив позовні вимоги. Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092). Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу. Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Звіту №13118 від 14.09.2018, складеного ФОП Рубель П.А. , розмір фізичного зносу пошкодженого автомобіля ВАЗ д.н.з. НОМЕР_5 складає 70%. Таким чином, зважаючи на те, що ремонт пошкодженого автомобіля згідно рахунку та акту виконаних робіт складає 55 170, 00 грн, вирахування вартості матеріального збитку здійснюється наступним чином: вартість деталей, що підлягають заміні (згідно рахунку СТО) складає 14 470, 00 грн, вартість деталей за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 4 341, 00 грн. Так, суд першої інстанції правомірного дійшов висновку, що 45 041, 00 грн є сумою матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля. Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Нормами статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Subary", д.н.з. НОМЕР_2 застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АK/8762581, франшиза - 2 000, 00 грн, ліміт відповідальності становить 100 000, 00 грн. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Підпунктом 12.1 ст.12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з витягу з бази даних МТСБУ, наданому позивачем, розмір франшизи згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АK/8762581 складає 2 000, 00 грн, в зв`язку з чим сума страхового відшкодування зменшується на суму франшизи. Доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування з урахуванням витрат на транспортування транспортного засобу з місця ДТП, які підлягають відшкодуванню згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", матеріали справи не містять, в зв`язку з чим місцевим господарським судом позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування частково задоволено в розмірі 43 041, 00 грн (за вирахуванням франшизи 2 000, 00 грн), з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Слід зазначити, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Колегія суддів звертає увагу на те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 25.07.2018 №922/4013/17. Враховуючи викладене, з урахуванням норм статей 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню. Посилання відповідача на те що сума страхового відшкодування мала б бути зменшена на суму ПДВ апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до рахунку-фактури №000322 від 12.09.2018 та Акту виконаних робіт №000322, складених СТО ФОП Мусіяко О.О., вартість ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу "ВАЗ 21099", д.н.з. НОМЕР_1 склала 55 170,00 грн без ПДВ. Також позивачем нараховано відповідачу 788, 53 грн - 3 % річних за період з 22.05.2019 по 20.12.2019, інфляційні втрати в розмірі 41, 26 грн за період з 22.05.2019 по 20.12.2019 та пеню в розмірі 8 697, 23 грн за період з 22.05.2019 по 20.12.2019, у зв`язку з несплатою останнім страхового відшкодування. Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування. Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату). Отже, оскільки зобов`язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим. Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем одержано від позивача заяву на виплату страхового відшкодування 21.02.2019. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі невизнання майнових вимог заявника - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). З огляду на те, що заяву про виплату страхового відшкодування відповідачем було отримано 21.02.2019, суд першої інстанції враховуючи 90 денний строк, правомірно дійшов висновку, що сплатити страхове відшкодування відповідач повинен був не пізніше 22.05.2019, а відтак прострочення має місце з 23.05.19. Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3 % річних за період з 23.05.19 по 20.12.2019 з суми боргу в розмірі 43 041, 00 грн, в зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних частково в розмірі 749, 97 грн. Так як інфляційні втрати розраховано за період з 23.05.19 по 20.12.2019 з суми боргу в розмірі 43 041,00 грн, а в цей період мала місце дефляція, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. З огляду на те, що в даному випадку має місце заміна кредитора у зобов`язанні, та до позивача переходять права страхувальника, який мав би право звернутися до відповідача щодо виплати страхового відшкодування, в тому числі й заявляти вимогу про стягнення пені в разі допущення прострочення сплати страхового відшкодування, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач має право заявляти вимоги про стягнення з відповідача пені, та в цій частині позовні вимоги задовольнив частково, присудивши до стягнення 8 269,77 грн. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14419/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника - відповідач у справі. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14419/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14419/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна". 4 Матеріали справи №910/14419/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено - 12.05.2020. Головуючий суддя Л.П. Зубець Судді С.О. Алданова А.І. Мартюк