Постанова 4873 № 910/14950/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" травня 2022 р. Справа № 910/14950/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. без повідомлення учасників справи, розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/14950/21 (суддя - Головіна К.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування. ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення заборгованості у розмірі 11291,90 грн, з яких: 9913,09 грн - сума страхового відшкодування, 692,02 грн - пеня, 181,69 грн - 3% річних та 505,10 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася у місті Одесі, застрахований позивачем транспортний засіб був пошкоджений, у зв`язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 9913,09 грн. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" вказувало, що до нього перейшло право вимоги до відповідача на відшкодовану потерпілому матеріальної шкоди, завданої страхувальником відповідача, визнаного винним у скоєнні ДТП, яку відповідач добровільно не сплатив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14950/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/14950/21 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" страхове відшкодування в сумі 5898,71 грн, 411,78 грн пені, 300,55 грн інфляційних втрат та 108,12 грн 3% річних, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права. Доводи Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" вцілому зводяться до того, що ним вже було здійснено виплату страхового відшкодування на користь безпосередньо потерпілої особи, а отже задоволення позовних вимог призведе до стягнення страхового відшкодування у подвійному розмірі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14950/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1092/22 від 15.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14950/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14950/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14950/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали. Позивач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. 21.02.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1668/22 від 02.05.2022 у зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14950/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу у справі №910/14950/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу FO №00726279 від 09.06.2020, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та ОСОБА_1 , застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Форд" державний номерний знак НОМЕР_1 . 18.09.2020 у місті Одесі сталася ДТП за участю застрахованого у позивача автомобіля "Форд" державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , та автомобіля "Богдан" державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Київського районного суду м. Одеси від 23.10.2020 у справі №947/29213/20 за фактом вказаної ДТП водій ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується зі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідно ремонтної калькуляції №20882_13 від 21.09.2020, наявної в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Форд" державний номерний знак НОМЕР_1 склала 9913,09 грн. Позивач 28.09.2020 на підставі заяви потерпілої особи, вказаної ремонтної калькуляції та страхового акту №21547/13/920 від 24.09.2020 відшкодував ОСОБА_1 матеріальний збиток в сумі 9913,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням №127121 від 28.09.2020. Цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "Богдан" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/004298032. Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", як особа, що здійснила відшкодування потерпілому збитків, завданих внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, 26.10.2020 звернулося до страховика винної особи - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" з заявою про компенсацію страхового відшкодування на суму 9913,09 грн. Проте, вказана заява була залишена відповідачем без задоволення. Водночас, місцевим господарським судом встановлено, що 10.10.2020 потерпіла особа ( ОСОБА_1 ) звернулася також до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (страховика винної особи) з заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої відповідач сплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 5898,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3520 від 28.10.2020. На переконання позивача, оскільки відповідач не здійснив сплату страхового відшкодування у добровільному порядку, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося з даним позовом до суду та, окрім страхового відшкодування в сумі 9913,09 грн, просило також стягнути з відповідача 692,02 грн пені, 181,69 грн 3% річних та 505,10 грн інфляційних втрат. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказував на те, що сума страхового відшкодування має бути визначена з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Виходячи з такого критерію, відповідач вже сплатив суму страхового відшкодування на користь потерпілої особи в сумі 5898,71 грн, а тому підстав для повторної сплати позивачу суми страхового відшкодування немає. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 991 ЦК України одержання повного відшкодування шкоди за договором майнового страхування є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Оскільки на момент здійснення відповідачем виплати потерпілій особі страхового відшкодування у сумі 5898,71 грн вже існували обставини, які є підставою для відмови Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" у виплаті суми страхового відшкодування ОСОБА_1 , а саме сплата позивачем страхового відшкодування в сумі 9913,09 грн, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 на суму 5898,71 грн відповідач здійснив на власний ризик, без з`ясування факту наявності обставин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Разом з цим, судом взято до уваги те, що відповідно до наявного у матеріалах справи аварійного сертифікату №00-D/77/0 від 13.10.2020, складеного на замовлення відповідача, аварійним комісаром ОСОБА_3 встановлено розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, у сумі 5898,71 грн без ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу у розмірі 0,558%. За вказаних обставин, місцевий господарський суд частково задовольнив заявлений позов в частині стягнення суми основного боргу. У зв`язку зі встановленням іншої суми основного боргу, суд першої інстанції також частково задовольнив позов щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Як було встановлено вище, постановою Київського районного суду м. Одеси від 23.10.2020 у справі №947/29213/20 за фактом ДТП водій ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Суд зазначає, що у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При цьому, нового зобов`язання з відшкодування збитків у такому випадку не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. З огляду на викладене, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону України "Про страхування". Так як цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "Богдан" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована відповідачем згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/004298032, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу "Богдан" державний номерний знак НОМЕР_2 власнику транспортного засобу "Форд" державний номерний знак НОМЕР_1 покладається на відповідача в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи. Таким чином до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" врегульовані відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. За змістом ст. 14 цього закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Як правомірно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "Богдан" державний номерний знак НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" прийняло на себе обов`язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 у справі №924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Таким чином, положеннями ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу (аналогічна правова позиція, зокрема, викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі №910/6094/17, 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та 02.10.2018 у справі №910/171/17). Отже, застосування коефіцієнту фізичного зносу на складові частини (деталі) пошкодженого автомобіля у даному випадку є обов`язковим. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування без урахування коефіцієнту зносу деталей пошкодженого автомобіля марки "Форд" у сумі 9913,09 грн, що була визначена ремонтною калькуляцією №20882_13 від 21.09.2020. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2018 у справі №924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт. В матеріалах справи наявний аварійний сертифікат №00-D/77/0 від 13.10.2020, складений на замовлення відповідача аварійним комісаром Видутою Д.Ю., яким встановлено розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, у сумі 5898,71 грн без ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу у розмірі 0,558%. Зазначений сертифікат є належним доказом визначення вартості спричиненого збитку потерпілій особі у ДТП з огляду на наступне. Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Згідно зі ст. 25 Закону України "Про страхування" аварійні комісари - це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи Згідно з п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №8 від 05.01.1998 (далі - Типове положення), аварійний комісар - це особа, яка з`ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Національним банком. Згідно з п. 16 Типового положення на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат. Аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. Кваліфікація виконавця аварійного сертифікату №00-D/77/0 від 13.10.2020 підтверджується свідоцтвом аварійного комісара ОСОБА_3 №1631 від 10.12.2010 та кваліфікаційним свідоцтвом від 10.12.2010. Отже, наданий відповідачем аварійний сертифікат №00-D/77/0 від 13.10.2020 є належним та вірогідним доказом у справі, за допомогою якого можна встановити вартість відновлювального ремонту автомобіля "Форд" з урахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Таким чином, судом враховано, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що реальний розмір збитків, спричинених внаслідок ДТП, становить 5898,71 грн без ПДВ. Також судом враховано, що ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи №АР/004298032 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником за шкоду майну становить 130000,00 грн, а франшиза - 0,00 грн. Отже, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу з урахуванням франшизи становить 5898,71 грн. З урахуванням того, що до позивача перейшло право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за полісом у межах фактично здійснених ним витрат (5898,71 грн) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Форд" державний номерний знак НОМЕР_1 , беручи до уваги розмір ліміту відповідальності та франшизи, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у сумі 5898,71 грн. Водночас, як було зазначено вище 10.10.2020 потерпіла особа ОСОБА_1 звернулася також до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої відповідач сплатив страхове відшкодування у сумі 5898,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3520 від 28.10.2020. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 991 ЦК України одержання повного відшкодування шкоди за договором майнового страхування є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Отже, оскільки на момент здійснення відповідачем виплати потерпілій особі страхового відшкодування у сумі 5898,71 грн вже існували обставини, які є підставою для відмови у виплаті суми страхового відшкодування, а саме сплата позивачем платіжним дорученням №127121 від 28.09.2020 страхового відшкодування в сумі 9913,09 грн, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку з приводу того, що виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 на суму 5898,71 грн відповідач здійснив на власний ризик, без з`ясування факту наявності обставин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. При цьому, відповідач не позбавлений права звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про повернення безпідставно сплачених коштів. На підставі викладеного, враховуючи, що виплата відповідачем страхового відшкодування потерпілій особі відбулася не у порядку, визначеному законом, у позивача виникло право вимоги на стягнення страхового відшкодування з відповідача, сплаченого потерпілій особі. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача відхиляються судом за наведених вище підстав. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 692,02 грн пені, 181,69 грн 3% річних та 505,10 грн інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне. Грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Відтак, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, та 16.10.2019 у справі №452/3519/15. Окрім цього, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок з приводу того, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. З огляду на викладене, у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Також, слід зазначити, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з п. 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування, зокрема, пеня, 3% річних, інфляційні втрати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 та 30.01.2018 у справі №910/17993/15. Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Провівши власний розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі наведених приписів закону та з урахуванням дійсної суми страхового відшкодування, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 411,78 грн, а також 300,55 грн інфляційних втрат та 108,12 грн 3% річних, тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем. Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду та вказує на відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в наведеній частині. За вказаних обставин, Господарський суд міста Києва прийшов до обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" 5898,71 грн страхового відшкодування, 411,78 грн пені, 300,55 грн інфляційних втрат та 108,12 грн 3% річних. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/14950/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/14950/21 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов В.В.Андрієнко