Постанова Одеський апеляційний суд № 520/9982/18

Номер провадження: 22-ц/813/2287/20 Номер справи місцевого суду: 520/9982/18 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» про стягнення середньої заробітної плати,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що працював в ТОВ «Гулянецький щебзавод» та був звільнений за власним бажанням, однак дублікат трудової книжки отримав від відповідача лише 10.05.2018р. Також посилався на постанову Апеляційного суду Одеської області від 21.12.2017р., якою, зокрема, зобов`язано ТОВ «Гулянецький Щебзавод» видати йому належно оформлену трудову книжку та стягнуто з ТОВ «Гулянецький Щебзавод» за час затримки видачі трудової книжки середній заробіток 67025 грн., тобто за період з 13.10.2015р. по 15.07.2016р. Просив стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки станом на 30.11.2018р. у сумі 198757,71 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, постановлено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» на користь ОСОБА_1 142850,02 гривні; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» на користь держави 1762 грн. судового збору. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що подали апеляційну скаргу Не погоджуючись із вказаним рішенням, 02 травня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» було подано апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року, відповідно до якої апелянт просить - зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому посилаючись на те, що суд першої інстанції необгрунтовано прийняв рішення щодо розрахунку затримки видачі трудової книжки, який становить 454 дні у сумі 86 450, 68 гривень, оскільки на думку апелянта сума боргу відповідача становить 76 388, 93 гривені. 21 травня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року, відповідно до якої апелянт просить: -залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки у видачі трудової книжки за період з 16.07.2016 року по 10.05.2018 року у розмірі 142850,02 гривні; -скасувати частково рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за період з 11.05.2018 року за час затримки у проведенні розрахунку; -стягнути з ТОВ «Гулянецький щебзавод» на користь ОСОБА_1 : -142850,02 гривні середньої заробітної плати за час затримки у видачі трудової книжки за період з 16.07.2016 року по 10.05.2018 року; -86223,36 гривні середньої заробітної плати за час затримки у проведенні розрахунку за період з 11.05.2018 року по 21.05.2019 року (256 робочіх днів на дату складання скарги * 336,81 гривень) -разом 229073,38 гривень середньої заробітної плати. При цьому посилаючись на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на заяву позивача про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 235 КЗпП. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 23 липня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ТОВ «Гулянецький щебзавод» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відповідно до якого відповідач просить апеляційн скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити у відповідності до поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» апеляційної скарги. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.05.2019 року було залишено без руху апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» про стягнення середньої заробітної плати. 31.05.2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду було вікрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» про стягнення середньої заробітної плати. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» про стягнення середньої заробітної плати. Відповідно до ухвали від 22.07.2019 року цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» про стягнення середньої заробітної плати було призначено до розгляду. Розпорядженням №5199 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О. В. 07 листопада 2019 року справу було прийнято до провадження головуючого судді Князюка О. В. та призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що наказом ТОВ «Гулянецький Щебзавод» від 01.08.2014 року №71-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора з правових питань в ТОВ «Гулянецький Щебзавод». На підставі заяви ОСОБА_1 з 25.08.2015 року позивачу встановлено режим неповного робочого часу з графіком роботи: з понеділка по п`ятницю по дві години з 08.00 по 10.00 (наказ №71-к від 14.08.2015 року). 10.08.2015 року ОСОБА_1 був повідомлений з наказом №67-к від 10.08.2015 року про скорочення численності і штату працівників ТОВ «Гулянецький Щебзавод», в тому числі і заступника директора з правових питань, а також і його звільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 12.10.2015 року. Наказом від 12.10.2015 року №88-К ОСОБА_1 , заступника директора з правових питань, звільнено 12.10.2015 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсацією за 3 календарних дня невикористаної відпустки за період роботи з 01.08.2015р. по 12.10.2015р. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 18.08.2017р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено та встановлено, що наказом ТОВ «Гулянецький Щебзавод» від 01.08.2014 року №71-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду заступника директора з правових питань в ТОВ «Гулянецький Щебзавод». Постановою Апеляційного суду Одеської області від 21.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, зокрема: рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2017 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання видати належно оформлену трудову книжку і постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити; зобов`язано ТОВ «Гулянецький Щебзавод» видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку; стягнуто з ТОВ «Гулянецький Щебзавод» на користь ОСОБА_1 за час затримки видачі трудової книжки (13.10.2015 - 15.07.2016) середній заробіток - 67025 грн., тобто середній заробіток за кожен день склав 336,81 грн. Отже, суд стягнув середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки з 13.10.2015р. по 15.07.2016р. Позивач отримав дублікат трудової книжки від відповідача 10.05.2018р., про що сам зазначив у позові. Період затримки видачі трудової книжки становить 454 дні (16.07.2016р. по 10.05.2018р.). Вказані обставини підтверджуються листом про направлення позивачу копії трудової книжки позивача (а.с.22).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Гулянецький Щебзавод» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. П.п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з доведеності позовних вимог в частині затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця. Колегія погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301, якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про потребу отримати трудову книжку. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Так, рішення суду першої інстанції оскаржується: - ТОВ «Гулянецький щебзавод» в частині обчислення суми середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки; - ОСОБА_1 в частині обчислення періоду та суми розрахунку середнього заробіку за час заатримки видачі копії трудової книжки та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку при звільненні. Щодо розрахунку суми середнього заробітку, колегія зазначає наступне. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №100 (далі - Порядок №100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Так, оскільки позивач звільнився у жовтні 2015 року, розрахунки мають бути проведені на основі виплат, що були вчинені за два попередні місяці, що передували звільненню, тобто, серпнень та вересень. Всупереч цьому районний суд помилково провів свої розрахунки. За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно наданого відповідачем розрахунку середньоденної заробітної плати, який вчинено відповідно до вимог закону, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 190,42 грн. (а.с. 46). За таких обставин, колегія приймає доводи апеляційної скарги ТОВ «Гулянецький щебзавод», щодо наявності підств для скасуваання рішення суду першої інстанції в частині розрахунку середньої заробітної плати. При цьому, доводи ОСОБА_1 , що розмір середнього заробітку встановлено під час судового розгляду справи №520/8148/16 не заслуговують на увагу, оскільки законодавством чітко визначено порядок обчислення вказаних сум, а також, з огляду на те, що з постанови Апеляційного суду Одеської області від 21.12.2017р. не вбачається за який саме період було стягнуто відповідну суму та не вказано середньоденний заробіток. Позивач отримав дублікат трудової книжки від відповідача 10.05.2018р., про що сам зазначив у позові. Період затримки видачі трудової книжки становить 454 дні (16.07.2016р. по 10.05.2018р.). Середній заробіток за вказаний період складає 86 450,68 грн. (454х190,42 грн.), при цьому з цієї суми відповідачем сплачено позивачеві 10061,75 грн. Отже з позивача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 76 388, 99 гривень. За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Гулянецький щебзавод» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у відповідній частині в частині розразхунку середньої заробітної плати. Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині незаконності відмови у задоволенні позовних вимог по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зазначити наступне. Так, згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто відповідно до норм чинного законодавства роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок та видати трудову книжку. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто невиплата роботодавцем належних сум працівникові у вище зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме: виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, - середній заробіток обраховуватиметься до моменту фактичного розрахунку. Окрім того, відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Тобто у разі нездійснення розрахунку з працівником у день звільнення та невидачу трудової книжки передбачається відповідальність за двома статтями ( стаття 117 і частина п`ята статті 235) КЗпП у вигляді виплати середнього заробітку. Однак Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року № 6-2912цс16 дійшов висновку, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Гулянецький щебзавод» частково спростовують оскаржуване рішення, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити в частині розрахунку суми середнього заробітку. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право Європейського Суду з прав людини є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов`язане з тлумаченням права національними судами. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД з прав людини оцінює «розумність» тривалості провадження з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед інших джерел, рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII). Українські справи: «Світлана Науменко проти України», рішення від 09 листопада 2004 року; «Меріт проти України», рішення від 30.03.2004 року; «Єфименко проти України», рішення від 18 липня 2006 року, «Івань та інші проти України», рішення від 12 січня 2017 року, п.п.7, 8; «Аніфер проти України», рішення від 26 липня 2018 року п.6, та інші. В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу. У пункті 33, 35 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати. У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал. Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв`язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством. З урахуванням надмірного навантаження, яке виходить за межі фізичних можливостей, недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.), суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, призначити справу до розгляду, вирішити інші процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи, та розглянути справу у строки, передбачені національним законом. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2019 року - в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гулянецький щебзавод» (ЄДРПОУ 33201062) на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час затримки у видачі трудової книжки змінити - зменшити суму стягнення до 76 388 (сімдесят шість тисяч триства вісімдесят вісім) гривень 99 копійок. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 06 травня 2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе