Постанова 4812 № 481/948/19

04.05.20 22-ц/812/638/20 Єдиний унікальний номер судової справи 481/948/19 Номер провадження 22-ц/812/638/20 22-ц/812/723/20 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 04 травня 2020 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Гавор В.Б., за участі: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача - Сімцис Ю.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» рішення, яке ухвалено Новобузьким районним судом Миколаївської області 04 лютого 2020 року, під головуванням судді Ціпивко І.І. в приміщені цього ж суду о 17 год. 20 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання дій неправомірними та покладення обов`язку вчинити певні дії, УСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Миколаївгаз»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання дій неправомірними та покладення обов`язку вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 червня 2019 року ОСОБА_1 отримав лист від АТ «Миколаївгаз» разом із рахунком на оплату вартості необлікованих об`ємів природного газу на суму 28 988 грн. 44 коп., протоколом щодо направлення ЗВТ (засіб вимірювальної техніки) на експертизу від 21 березня 2019 року, витягом із особового рахунку, актом про порушення №00001138 від 21 березня 2019 року, актом про виявлення порушення №2761 від 21 березня 2019 року, актом демонтажу лічильника газу для проведення експертизи №2769 від 21 березня 2019 року. Після ознайомлення із змістом вказаного листа та доданими до нього документами, позивач вважає дії відповідача щодо демонтажу лічильника та нарахування необлікованих об`ємів природного газу неправомірними та такими, що порушують його права, як споживача, оскільки: відповідачем при перевірці лічильника було порушено строки періодичної повірки лічильника та строки перебування вимірювальної техніки на повірці; позивача не було повідомлено про розгляд акту про порушення, та він був позбавлений права бути присутнім на засіданні комісії з розгляду цього акту; позивача не було повідомлено письмово про результати повірки. Крім того, працівник відповідача, який демонтував лічильник, прийшов до домоволодіння позивача без наказу або доручення на виконання будь-яких дій (робіт), та, демонтувавши лічильник, не опломбував його в присутності дружини позивача, а також не встановив іншого приладу обліку з обмінного фонду. Також, з 01 січня 2019 року АТ «Миколаївгаз» є правонаступником Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі ПАТ «Миколаївгаз») проте, усі документи складено у 2019 році саме від імені ПАТ «Миколаївгаз», яке припинило свою дію. Посилаючись на викладені обставини, позивач ОСОБА_1 просив: визнати неправомірними дії відповідача АТ «Миколаївгаз» з незаконного демонтажу газового лічильника типу «ВІЗАР G-4» в будинку АДРЕСА_1 та нарахування необлікованих об`ємів природного газу на суму 28 988 грн. 44 коп.; скасувати рішення відповідача про нарахування необлікованих об`ємів природного газу на суму 28 988 грн. 44 коп.; зобов`язати відповідача встановити безкоштовно газовий лічильник в будинку АДРЕСА_1 за рахунок газорозподільного підприємства. Представник відповідача АТ «Миколаївгаз» надав до районного суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що позивача ОСОБА_1 було повідомлено про дату проведення та запрошено на проведення засідання комісії, однак останній на засідання 26 квітня 2019 року не з`явився, не з`ясував наступну дату його проведення, про яку міг дізнатися за номером телефону вказаному у акті про порушення №00001138. Пояснював, що посилання позивача на те, що відповідач зобов`язаний письмово повідомити споживача про результати повірки є невірним, оскільки газовий лічильник було демонтовано для проведення експертизи ЗВТ, а не на повірку. Відповідно до вимог Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті (наказ Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року №619 «Про затвердження Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті»), результати експертизи споживач зможе одержати не пізніше ніж за три дні від дня її проведення. Позивач не звертався для отримання цих результатів. Також представник відповідача вважав безпідставними доводи позивача про розрахунки, передбачені Главою 3 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), за актом про порушення не здійснюються у випадку недотримання з вини Оператора ГРМ строків періодичної повірки лічильника газу, адже відповідно до Постанови НКРЕКП від 14 грудня 2018 №1916 «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», пункт 11 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу ГРМ (у разі виявлення у побутового споживача пошкодження лічильника газу та/або пломб на ньому та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу розрахунки, передбачені цією главою, за актом про порушення не здійснюються за період після дати прострочення періодичної повірки лічильника у випадку недотримання з вини Оператора ГРМ строків періодичної повірки лічильника газу) виключений. Доводи позивача про встановлення Оператором ГРМ лічильника газу з обмінного фонду на період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки відповідач вважає безпідставними, адже відповідно до вимог п.5 Глави 8 Розділу Х Кодексу ГРМ, на період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки Оператор ГРМ встановлює лічильники газу з обмінного фонду. У разі якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців. Щодо вимоги позивача про скасування рішення відповідача про нарахування необлікованих об`ємів природного газу на суму 28 988 грн. 44 коп., представник відповідача зазначав, що рішення комісії з розгляду актів про порушення щодо визначення позивачу норм фактичного об`єму спожитого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням та факт донарахування об`ємів спожитого природного газу чи направлення рахунку про його оплату, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, є внутрішніми документами підприємства і не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити вартість донарахованого об`єму та, відповідно, не належать до актів у розумінні ст.16 ЦК України. Такі документи не є обов`язковими до виконання ненормативними актами, вони лише фіксують факти, а отже, певних обов`язків на позивача вони безпосередньо не покладають, а відтак не порушують його права та інтереси. Щодо вимоги ОСОБА_1 безкоштовно встановити лічильник газу за місцем його проживання зазначено, що якщо за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки ЗВТ підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, у всіх випадках витрати, пов`язанні з демонтажем, транспортуванням, монтажем ЗВТ, та витрати, пов`язані з експертизою або позачерговою чи експертною повіркою ЗВТ, компенсуються за рахунок споживача. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії АТ «Миколаївгаз» щодо демонтажу газового лічильника типу «ВІЗАР G-4» у будинку АДРЕСА_1 , та нарахування боргу в сумі 28 988 грн. 44 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто із АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору в розмірі 256 грн. 13 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення, не надав правого обґрунтування та не врахував допущенні відповідачем порушення Кодексу газорозподільних систем. В апеляційній скарзі АТ «Миколаївгаз», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга АТ «Миколаївгаз» мотивована тим, що дії відповідача щодо проведення перевірки, складення актів про виявлення порушень, проведення експертизи і нарахування необлікованих об`ємів природного газу відповідають чинному законодавству, зокрема, вимогам Кодексу газорозподільних систем. При цьому, у справі достатньо доказів на підтвердження наведеного та втручання у роботу лічильника (мався доступ до відлікового механізму). Окрім того, частина позовних вимог, що заявлені позивачем, не відповідають способам захисту порушеного права, визначеним ст.16 ЦК України. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що демонтаж лічильника, та донарахування обсягу необлікованого природного газу є неправомірними, оскільки проводилися на підставі акта про порушення від 21 березня 2019 року, який був складений з чисельними порушеннями. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Миколаївгаз» не зобов`язане за власний рахунок встановлювати позивачу газовий лічильник, оскільки в силу вимог п.8 Глави 9 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем витрати, пов`язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), та витрати, пов`язані з експертизою або позачерговою чи експертною повіркою ЗВТ, компенсуються за рахунок споживача, якщо за результатами експертизи або позачергової чи експертної повірки ЗВТ буде підтверджений факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання, які АТ «Миколаївгаз» постачає до будинку АДРЕСА_1 . 27 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», як постачальником, та ОСОБА_1 , як споживачем, у простій письмовій формі було укладено договір про надання послуг з газопостачання №8100103853 (том 1 а.с.146-150). З письмових пояснень відповідача убачається, що в березні 2016 року останнім було сформовано та направлено споживачу ОСОБА_1 заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу. За наслідками направлення Оператором ГРМ заяви-приєднання до договору, з боку позивача таку заяву на адресу Оператора ГРМ повернуто не було, але протягом наступних років споживач користувався наданою послугою з газопостачання, що відповідно до положень п.7 Глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС свідчить про приєднання споживча до умов договору розподілу природного газу. Оператором газорозподільної системи є відповідач. За місцем проживання позивача встановлений лічильник газу типу «ВІЗАР G-6» заводський №0152009, 2004 року випуску. Таким чином між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Миколаївгаз» склалися правовідносини щодо постачання природного газу. Відповідно до акту про порушення №00001138 від 21 березня 2019 року, складеного представником Оператора ГРМ слюсарем ОСОБА_3 , у домоволодінні АДРЕСА_1 виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме пошкодження пломби заводу виробника, у зв`язку з чим проведено демонтаж лічильника газу для проведення експертизи, знято показники лічильника, які на день перевірки становили 32392,82 куб.м. та зазначено про те, що такий акт буде розглядатися комісією 26 квітня 2019 року у місті Баштанка по вулиці Гладкова, №1 (том 1 а.с.63). Згідно акту про виявлені порушення №2761 від 21 березня 2019 року встановлено, що на газовому лічильнику типу «ВІЗАР G-6» заводський №0152009 на обліковому механізмі вдавлена мастична пломба і не видно тавра заводу виробника (том 1 а.с.10). Відповідно до акту №2769 демонтажу лічильника газу для проведення експертизи від 21 березня 2019 року, газовий лічильник типу «ВІЗАР G-6» заводський №0152009, який встановлено за адресою: АДРЕСА_1 , демонтовано на підставі акту про порушення, який поміщено до пакету та опломбовано за № НОМЕР_1 , пакет С 48616733 (том 1 а.с.11). Згідно акту №222 експертизи лічильника газу від 02 квітня 2019 року, який складений представниками ПАТ «Миколаївгаз» та Державного підприємства «Миколаївстандартметрологія», встановлено пошкодження пломби заводу виробника, що дає змогу доступу до відлікового механізму. На відліковому механізмі та корпусі лічильника пошкодження відсутні. Висновком комісії встановлено, що мався доступ до відлікового механізму та за результатами повірки прилад не придатний до подальшого використання (том 1 а.с.64). На підставі вищевказаного акту складена довідка про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №310/143 від 04 квітня 2019 року (том 1 а.с.65). 27 травня 2019 року на засіданні постійно діючої робочої комісії по розгляду актів про порушення фізичними особами споживачами природного газу розглянуто акт про порушення №00001138 від 21 березня 2019 року, прийнято рішення про його задоволення та нарахування споживачу ОСОБА_1 необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу (том 1 а.с.238-240). Листом за вих.№119/10 позивачу ОСОБА_1 направлено рахунок на оплату вартості необлікованих об`ємів природного газу на суму 28 988 грн. 44 коп. (том 1 а.с.6). 03 липня 2019 року ПАТ «Миколаївгаз» складено акт про припинення газопостачання до будинку ОСОБА_1 (том 1 а.с.15). Взаємовідносини оператора газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем врегульовано спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом ГРС, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494, який розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», іншими нормативними актами та умовами укладених між сторонами договорів. Так, Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу. Пунктами 27,28 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачальник природного газу суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу та постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів. Пунктом 35 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. Пунктами 23,37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність та споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно із ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Пунктом 1 Глави 9 Розділу Х Кодексу Газорозподільних систем передбачено, що суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо: 1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Оператор ГРМ повинен здійснювати контрольний огляд вузла обліку у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з п.6 Глави 6 Розділу X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає: 1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання. Відповідно до п.7 Глави 9 Розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в Розділі ХІ цього Кодексу. При виявленні ознак пошкодження пломб (крім факту їх відсутності чи розірвання пломбувального матеріалу, на якому встановлено пломбу) та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що має бути зазначено в акті про порушення, за домовленістю сторін або за ініціативою Оператора ГРМ чи споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) може бути ініційована їх експертиза у порядку, визначеному цим розділом. Згідно з положеннями п.п.3,4 Глави 10 Розділу Х Кодексу ГРС експертизу ЗВТ та/або пломби проводить комісія, до складу якої має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів. Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику від метрологічної організації та територіального органу Регулятора. У разі відмови метрологічної служби або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі таких представників. Остаточний склад комісії з проведення експертизи ЗВТ та пломб затверджується наказом Оператора ГРМ. За вимогою однієї зі сторін до проведення експертизи в конкретному випадку можуть бути додатково залучені представники виробника ЗВТ чи виробника пломби. Уповноважені особи при собі повинні мати документ, який посвідчує їх особу, та оригінал листа від виробника за підписом керівника, завірений печаткою (за наявності), в якому чітко зазначені уповноважені від виробника особи для участі в експертизі та їх кваліфікація. Споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) зобов`язаний бути присутнім під час проведення експертизи. Під час проведення експертизи комісія проводить зовнішній огляд пакувального пакета (тари), в який було запаковано ЗВТ та/або пломбу. Результати огляду фіксуються в акті експертизи. Акт експертизи підписується всіма членами комісії, а також споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) або його уповноваженою особою. Якщо споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) або його уповноважена особа чи член комісії мають окрему думку з приводу експертизи, вона має бути відображена в акті експертизи. У разі відмови від підпису будь-кого з членів комісії або споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) чи уповноваженої ним особи в акті експертизи про це робиться відповідний запис (п.п.5,8 Глави 10 Розділу Х Кодексу ГРС). Пунктом 3.1.3 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року №619 (далі Положення) встановлено, що лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації: невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача; ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника; ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника; пристроїв, які застосовані для навмисного заниження показів лічильника газу. За змістом пункту 3.2.2 Положення у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 цього Положення, складається акт про виявлені порушення. Акт про виявлені порушення складається у двох примірниках та підписується представником газопостачальної (газотранспортної) організації та споживачем, що є підставою для проведення експертизи лічильника газу та відшкодування збитків. Демонтаж лічильника газу проводиться у присутності споживача представником газопостачальної (газотранспортної) організації, якому в установленому порядку надано право виконувати монтажні роботи (абзац перший пункту 3.2.4 Положення). Згідно з пунктом 3.3.1 Положення експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. До складу комісії повинні входити представники газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Споживач має право бути присутнім під час проведення експертизи лічильника газу. При неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач має право дати письмову згоду на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. У разі відсутності споживача або вповноваженої ним особи при проведенні експертизи (у визначених в акті про демонтаж лічильника газу місці, даті та часі) така експертиза проводиться без присутності споживача або вповноваженої ним особи (пункт 3.3.2 Положення). Пунктом 1 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. Згідно пунктів 1,2 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Відповідно до п.8 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості (п.11 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС). Отже, встановивши, що акт про порушення №00001138 від 21 березня 2019 року є недійсним, оскільки він підписаний лише одним працівником АТ «Миколаївгаз», а відмова позивача від підпису цього акта у порушення наведених норм Кодексу газорозподільних мереж не підтверджена відео-зйомкою та не засвідчена підписом незаінтересованої особи, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що демонтаж лічильника для проведення експертизи та нарахування обсягу необлікованого природного газу, який проводився на підставі вказаного акту, є неправомірним. Відмовляючи у задоволенні позову у частині покладення обов`язку на відповідача встановити позивачу газовий лічильник за власний рахунок, суд першої інстанції із посиланням на положення п.8 Глави 9 Розділу 10 Кодексу газорозподільних систем дійшов правильного висновку, що витрати, пов`язані із встановленням нового лічильника, мають бути компенсовані за рахунок позивача, оскільки за результатами проведення експертизи комісією представників АТ «Миколаївгаз» та Державного підприємства «Миколаївстандартметрологія» підтверджено факт несанкціонованого втручання позивача у роботу лічильника. При цьому, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції у цій справі визнані неправомірними дії відповідача щодо демонтажу лічильника та нарахування необлікованим об`ємів природного газу через порушення процесуального порядку фіксації правопорушення, а саме порядку оформлення акта про порушення, проте це не спростовує правильність висновку експертизи, за результатами якої підтверджено факт несанкціонованого втручання у роботу газового лічильника. Щодо посилання позивача на ухилення відповідача від встановлення замість демонтованого лічильника іншого лічильника газу із обмінного фонду, то колегія суддів виходить з того, що відсутність лічильника газу на період його зняття виконавцем послуг у випадку відсутності лічильників в обмінному фонді не є порушенням прав споживача, оскільки в даному випадку передбачено механізм розрахунку із споживачем залежно від фактичного періоду споживання за аналогічний період попереднього року. Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав правового обґрунтування щодо незаконності припинення постачання природного газу до його будинку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане не було предметом розгляду у суді першої інстанції. Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про нарахування необлікованих об`ємів природного газу, з огляду на наступне. За змістом ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст.8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13. Ефективність як критерій способу захисту цивільного права полягає у тому, що його реалізація призведе до відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Здебільшого такий спосіб прямо визначений спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Так, за змістом п.12 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільних систем, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. Якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Таким чином, зазначеними положеннями законодавства прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку. Вимога ОСОБА_1 про скасування рішення відповідача про нарахування необлікованого об`єму природного газу фактично є способом захисту прав та інтересів позивача. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19). Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення відповідача про нарахування необліковних об`ємів природного газу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії відповідача щодо складання такого рішення визнанні неправомірними, а тому таке рішення безпосередньо не встановлює для позивача будь-яких обов`язків, а є лише фіксацією певних обставин. Отже, виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Наведенні в апеляційних скаргах доводи сторін, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення суду першої інстанцій є достатньо мотивованим та таким, що відповідає нормам закону. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржене рішення без змін. За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу позивача та апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» залишити без задоволення. Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 12 травня 2020 року