Постанова 4801 № 148/252/19

Справа № 148/252/19 Провадження № 22-ц/801/994/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 рокуСправа № 148/252/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 16 вересня 2019 року у м. Тульчині суддею цього суду Ковганичем С. В., зі складанням його повного тексту 20 вересня 2020 року , В С Т А Н О В И В: В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, мотивуючого його тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_3 . Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2009 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. ОСОБА_2 аліменти сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, офіційно не працював, що створювало додаткові труднощі у стягненні аліментів, тому позивач звернулась до суду з позовом про зміну розміру аліментів та рішенням суду від 29 вересня 2016 року змінено розмір аліментів і стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. На даний час відповідач проживає у Республіці Польща та відповідно до інформації, розміщеної на його сторінці у соціальній мережі " Facebook ", він з 15 лютого 2017 року офіційно працює в компанії "Stelweld Sp. z o.o.", яка спеціалізується на виробництві складних зварних конструкцій. Донька навчається в шостому класі, стоїть на диспансерному обліку з приводу вегетосудинної дистонії змішаного типу, функціонального порушення роботи жовчного міхура, що потребує коштів на її лікування та спеціальне харчування. Пославшись на вказані обставини та на те, що стан здоров`я позивача погіршився, в зв`язку з чим погіршилось і її матеріальне становище, а відповідач працездатний, офіційно працевлаштований, його стан здоров`я та матеріальне становище дозволяють підтримувати дитину, ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року, з 1000,00 грн місяць до 2000,00 грн щомісяця, починаючи стягнення з дня набрання рішенням чинності і до досягнення дочкою повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, усі судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, стягнути з відповідача. Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року у справі № 148/2494/15-ц, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності цим рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні позову в частині негайного виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору. Фактично не погодившись з ухваленим рішенням в частині вимог, які задоволено, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. У частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, рішення ніким не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України у цій частині апеляційним судом не перевіряється щодо його законності та обґрунтованості. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Пленум Верховного Суду України у п. 23 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звертав увагу судів, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням, або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. У ст. 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів за рішенням суду: а) зміна матеріального стану; б) зміна сімейного стану; в) погіршення або поліпшення здоров`я. Вказані обставини можуть стосуватися платника або одержувача аліментів. Одержувач аліментів може звернутися з позовом про збільшення розміру аліментів, наприклад, у випадку погіршення свого стану здоров`я або стану здоров`я дитини, оскільки зазначені обставини, звичайно, позначаються на матеріальному становищі сім`ї. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 липня 2019 року становить 2118 грн. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 березня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6). Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 07 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 27 січня 2010року (а. с. 7). Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з 1/4 частини від заробітку (доходу) до 1000 (однієї тисячі) гривень на місяць у твердій грошовій сумі (а. с. 24-25). 11 січня 2019 року Комунальним підприємством «Тульчинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_3 видано довідку № 1 про те, що вона знаходиться на диспансерному обліку з приводу ВСД по змішаному типу, потребує додаткових коштів на лікування (а. с. 11). 15 січня 2019 року Кирнасівською селищною радою Тульчинського району Вінницької області видано ОСОБА_1 довідку про те, що вона зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входить дочка ОСОБА_3 , 2007 року народження (а. с. 8). Також, 15 січня 2019 року Кирнасівською селищною радою Тульчинського району Вінницької області видано ОСОБА_1 довідку про те, що її дочка - ОСОБА_3 , 2007 року народження, знаходиться на її утриманні (а. с. 9). Відповідно до довідки № 21, виданої Кирнасівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Тульчинської районної ради Вінницької області 18 січня 2019 року, ОСОБА_3 , 2007 року народження, навчається у шостому класі цієї школи (а. с. 10). Згідно з довідкою № 9, виданою Кирнасівською дитячою музичною школою Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області 07 червня 2019 року, ОСОБА_3 навчається у цій школі по класу фортепіано і класу хореографії (а. с. 56). На підтвердження доводів позовної заяви про офіційне працевлаштування ОСОБА_2 у Республіці Польща в компанії "Stelweld Sp. z o.o." позивачем надано інформацію (роздруківку скріншоту) з соціальної мережі " Facebook " (а. с. 17). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 листопада 2019 року № 190600888 відомості щодо нерухомого майна ОСОБА_2 відсутні (а. с. 89). Встановивши вказані обставини, керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши необхідність якнайкращого забезпечення інтересів дитини та факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для збільшення розміру стягуваних на користь позивача аліментів з 1000,00 грн до 2000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не перевірено динаміку погіршення стану здоров`я дитини, що є ключовою і обов`язковою обставиною для вирішення питання про збільшення розміру аліментів, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься довідка, видана лікарем закладу охорони, про те, що станом на січень 2019 року дитина все ще знаходиться на диспансерному обліку і потребує додаткових коштів на лікування, отже зазначені обставини позначаються на матеріальному становищі одержувача аліментів. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки ним не надано жодного належного доказу про його доходи або їх відсутність, що позбавляє суд можливості врахувати такі доводи при визначенні розміру аліментів. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що визначення судом аліментів у твердій грошовій сумі не потребує встановлення мінімального розміру аліментів, який зазначається судом у разі стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів, оскільки при присудженні аліментів незалежно від способу стягнення аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК. Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до іншого тлумачення норм матеріального права, ніж допущене судом та до переоцінки доказів, а на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, тому апеляційним судом відхиляються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. Б. Сало М. М. Якименко Текст постанови виготовлено 12 травня 2020 року.