Постанова 4855 № 580/1692/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1692/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Ключковича В.Ю., Лічевецького І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - УМВС України в Черкаській області про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за його заявою стосовно призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності; - визнати протиправними дії відповідача щодо повернення без розгляду документів стосовно призначення і виплати йому такої одноразової грошової допомоги; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 26.02.2019 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" та відповідно до п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 №850. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача законодавство не передбачає обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного встановлення втрати працездатності. Разом з тим, позивач стверджує, що перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, такої підстави не передбачає. Також, позивач вважає порушенням видачу відповідачем листа без прийняття рішення за наслідками розгляду його документів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Міністерством внутрішніх справ України подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухвалені рішення у даній справі не правильно застосовано положення п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

850. Посилаючись на вказану норму законодавства, апелянт наголошує, що позивач втратив право на нарахування одноразової грошової допомоги через сплив часу більше двох років від первинного огляду МСЕК. Разом з цим, відповідач звертає увагу суду, що положення п. 14 Порядку № 850, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, регламентує відносини сторін під час первинного призначення та виплати одноразової грошової допомоги, та при цьому, не поширюється на спірні правовідносини. За наведених обставин, апелянт стверджує, що прийняте судом першої інстанції рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам права, а тому відповідно до приписів ст. 317 КАС України підлягає скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 17.06.1994 до 28.09.2012. У зв`язку з втратою позивачем 10% працездатності внаслідок травми, отриманої в період проходження служби, за наслідками огляду МСЕК він 18.02.2004 отримав від НАСК "Оранта" страхову виплату в розмірі 800,00 грн. 01.02.2019 Черкаською обласною МСЕК №2 позивачу встановлена ІІ група інвалідності безтерміново у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (виписка з акта огляду МСЕК від 01.02.2019 серії 12 ААБ №134091 долучена до матеріалів справи), та визначено 70% втрати працездатності (довідка від 01.02.2019 серії 12 ААА №033095). Позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області з заявою від 26.02.2019 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ. До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП, довідок МСЕК, довідки з НАСК "Оранта", індивідуальної програми реабілітації та свідоцтва про хворобу, довідку з банку. 14.03.2019 УМВС України в Черкаській області складено висновок, погоджений заступником голови ліквідаційної комісії, про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності на підставі п.3.2. Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок №850). Вказаний висновок з доданими позивачем документами направлений Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. За наслідками розгляду відповідних документів, відповідач листом від 26.04.2019 №15/2-1672 повернув матеріали до УМВС України в Черкаській області, зазначивши про неможливість прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Вказано, що при первинному огляді МСЕК за державним обов`язковим страхуванням позивачу 18.04.2004 НАСК "Оранта" виплачено страхову суму 800,00 грн. у зв`язку з втратою позивачем 10% працездатності, внаслідок травми отриманої в період проходження служби. Оскільки повторний огляд МСЕК щодо встановлення 70% втрати працездатності та 2 групи інвалідності відбувся 01.02.2019, перевищено передбачений п.4 Порядку №850 дворічний термін. Не погоджуючись з такими висновками та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не прийнявши за результатом розгляду отриманих від третьої особи документів жодного з рішень та повернувши листом від 26.04.2019 №15/2-1672 третій особі матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач діяв всупереч вимогам ст.23 Закону №565-XII та п.9 Порядку №

850. Крім того, суд першої інстанції вказав про те, що відповідачем не правильно трактовано положення п. 4 Порядку № 850, оскільки ця норма стосується розміру допомоги до виплати та не встановлює строку, протягом якого чинне відповідне право. Також, судом першої інстанції було встановлено, що підстави, з якої виходив відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги нормами чинного законодавства не передбачено. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.6 ст.23 Закону №565-XII(пункти 19-20 постанови ВС від 13.02.2018). Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №850. Відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №

850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 816/1699/18, від 28 березня у справі №296/10138/16-а, від 15 квітня 2020 року № 806/3247/18 та інших. Разом з цим колегія суддів враховує, що згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення. З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: В.Ю. Ключкович І.О. Лічевецький