Постанова 4855 № П/320/139/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/139/20 Головуючий у І інстанції - Горобцова Я.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Форум Брандіг" про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И Л А: Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Форум Брандіг", в якому просило стягнути з рахунків Відповідача у банках, що обслуговують боржника 47 600,09 грн., в рахунок погашення податкового боргу. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю позовної заяви вимогам 160,161 Кодексу адміністративного судочинства. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Київській області повернуто Позивачеві з усіма доданими до неї документами. Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви та направити позовну заяву для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення суддею суду першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно системного аналізу Закону України «Про судовий збір» випливає, що ні вказаний закон, ні КАС України не встановлює вимоги до графи «Призначену платежу», а конкретно до зазначення назви «Відповідача», при зверненні до суду першої інстанції. Також, Позивач звертає увагу на те, що ні КАС України, ні Законом України «Про судовий збір» не встановлено часових обмежень щодо факту сплати судового збору. Так в оскаржувані ухвалі суддя суду першої інстанції зазначає, як «недолік», що надана на усунення недоліків платіжне дорученнясвідчить про сплату судового збору за 7 місяців до звернення до суду. Однак, суддя суду першої інстанції не бере до уваги, той факт, що таке платіжне доручення свідчить про сплату судового збору на реквізити чинні на момент сплати до Київського окружного адміністративного суду, до вказаного суду не надавалося та в іншій справі не використовувалося. Відповідачем не подано відзив на апеляційну скаргу. За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи позовну заяву суддя суду першої інстанції виходив з того, що Позивач подав до Київського окружного адміністративного суду докази про сплату судового збору по іншій адміністративній справі, що може свідчити про дії, вчинені з метою ведення суду в оману щодо наміру Позивача виконати ухвалу суду та усунути зазначені в ній недоліки. Оскільки зазначені у мотивувальній частині ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року недоліки у встановлений строк, а саме, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, Позивачем не усунуті в повному обсязі, то суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути Позивачу з усіма доданими до неї документами. Колегія суддів погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, і зазначає таке. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Пунктом 1 частини 4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено Позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії зазначеної ухвали, а саме подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та доказів направлення копії позовної зави та доданих до неї документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Форум Брандіг». 24 січня 2020 року Позивач отримав копію вказаної ухвали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36). 10 лютого 2020 року, на виконання вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, Позивачем до Київського окружного адміністративного суду надано докази направлення копії позовної зави та доданих до неї документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Форум Брандіг», а також документ про сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Разом з тим, суддею суду першої інстанції вірно встановлено, що долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 3451, не може бути доказом виконання Позивачем вимог ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, оскільки, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн., за даним платіжним дорученням був сплачений Позивачем 12 липня 2019 року, тобто за сім місяців до звернення Головного управління ДПС у Київській області із зазначеним адміністративним позовом до суду. Також, в графі призначення платежу платіжного доручення вказано «судовий збір за позовом до ТОВ «Фортуна-Інвест-Групп», яке не є учасником виниклих спірних правовідносин. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Головне управління ДПС у Київській області вказувало на те, що ні Законом України «Про судовий збір», ні КАС України не встановлено вимоги до графи «Призначення платежу», та конкретного зазначення назви «Відповідача» при зверненні до суду першої інстанції. На думку Позивача, у судді суду першої інстанції не було підстав не приймати платіжне доручення № 3451 від 12 липня 2019 року у якості доказу сплати судового збору. Перевіряючи обґрунтованість зазначених доводів Позивача, колегія суддів враховує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Зважаючи на викладені норми, колегія суддів зазначає, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що судовий збір, за платіжним дорученням від 12 липня 2019 року № 3451, зарахований на розрахунковий рахунок Київського окружного адміністративного суду при розгляді іншої адміністративної справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду із позовною заявою, Головне управління ДПС у Київській області зобов`язане було сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у справі № П/320/139/20. Отже, колегія суддів погоджується з суддею суду першої інстанції, що Позивачем не було сплачено судовий збір за звернення до суду з адміністративним позовом у справі № П/320/139/20 що свідчить про невиконання вимог ухвали судді суду першої інстанції від 13 січня 2020 року про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. На підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. (рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", N 23436/03, пункти 22-23). У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування суддею суду першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала судді суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко