Постанова 4855 № 320/14621/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14621/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про стягнення податкового боргу, - ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 131325,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як платник податку перебував на обліку у Переяславській державній податковій інспекції (м. Переяслав) ГУ ДПС у Київській області. Посадовими особами ГУ ДПС у Київській області встановлено, що відповідач, за результатами господарської діяльності заборгував до бюджету 131325,00 грн. З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст. 42 та ст. 59 ПК України направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №50555-13 від 24.11.2020. Вищезазначена вимога отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 0840004290362 від 14.12.2020, яке наявне в матеріалах справи. Однак, у встановлений ПК України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб сплачено не було. Станом на день звернення до суду відповідачем вимога не оскаржувалася, не скасована та не відкликана, а відтак податкова вимога форми «Ф» № 50555-13 від 24.11.2020 являється узгодженою. Оскільки відповідачем не сплачено суму податкового боргу, Головне управління ДПС у Київській області звернулось до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Узгодження грошового зобов`язання здійснюється шляхом надіслання контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення - рішення та можливістю оскаржити таке рішення платником податку в адміністративному чи судовому порядку. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України). Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно п.1 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків №610 від 30.06.2017, податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. П.3 вказаного Порядку передбачено, що після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в контролюючому органі та направляється (вручається) платнику податків. Отже, вищевказаним пунктом встановлюється обов`язок для контролюючого органу в той самий день після формування вимоги зареєструвати її, та направити особі відповідно до вимог п.1. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером 0840004290362 від 14.12.2020, яке наявне в матеріалах справи. Отже, податкова вимога форми «Ф» № 50555-13 від 24.11.2020, відповідно до статті 42 ПК України, вважається врученою відповідачу, проте, сума податкового боргу останнім сплачена не була. Оскільки відповідачем отримано податкову вимогу і остання ним не оскаржувалась, тому визначена у ній сума є узгодженою. При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом даного спору є саме стягнення податкового боргу, а не правомірність податкової вимоги форми «Ф» № 50555-13 від 24.11.2020. Таким чином, виходячи з наведеного вище правового регулювання, доводи апелянта про порушення податковим органом приписів Порядку №610 від 30.06.2017 щодо порушення строку направлення податкової вимоги не 24.11.2020 (у день її реєстрації), а 14.12.2020, колегія суддів вважає необґрунтованими. Колегія суддів зауважує, що доказів оскарження податкової вимоги відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Судом першої інстанції вірно встановлено, що сума податкових зобов`язань станом на момент звернення до суду із даним позовом є узгодженою та набула статусу податкового боргу. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення службою податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко