LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855580/3994/19

від 12.05.2020 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3994/19 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в особі Уманської державної податкової інспекції Уманського управління Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в особі Уманської державної податкової інспекції Уманського управління Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області у вигляді відповіді №980/23-00-52-5130 від 27.11.2019 на заяву від 31.10.2019 року щодо постановки неповнолітньої ОСОБА_2 на податковий облік за раніше встановленими формами; - визнати протиправною бездіяльність Уманської державної податкової інспекції Уманського управління Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області щодо вказаного у заяві до неї від 31.10.2019 року прохання постановки ОСОБА_2 на податковий облік за раніше встановленими формами. - зобов`язати Уманську ДПІ Уманського управління Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області здійснювати податковий облік моєї дитини ОСОБА_2 за раніше встановленими формами без застосування будь-яких ідентифікаторів, виключно на основі прізвища, ім`я та по батькові, дати та місця народження, місця проживання. - зобов`язати Уманську державну податкову інспекцію Уманського управління ГУ ДПС у Черкаській області під час подальшого здійснення податкового обліку ОСОБА_2 не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків чи до його окремого реєстру та не присвоювати їй будь-якого ідентифікатора, у тому числі на основі серії та номера паспорта. - зобов`язати Уманську ДПІ Уманського управління Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області зробити на 7 або 8 або 9 сторінці паспорта громадянина України неповнолітньої ОСОБА_2 запис наступного змісту «Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора», вказати дату здійснення запису та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку зі своїми релігійними переконаннями позивач та її законний представник звернулися до відповідача із заявою у якій просили здійснювати облік неповнолітньої ОСОБА_2 виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження, проставити у її паспорті відмітку про наявність права вчинення платежів без присутності цифрового кодифікатора - ІНП; серії та номеру паспорту, не вносити про неї інформацію до Державного реєстру фізичних осіб -платників податків чи до його окремого реєстру. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 позовні вимоги залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження. Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Уманським РВ Управління ДМС України в Черкаській області 29.10.2019. Місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 30). 31.10.2019 позивач та її законний представник звернулись до Уманської державної податкової інспекції Уманського управління Головного управління ДПС у Черкаській області із заявою, в якій просили не вносити інформацію про ОСОБА_2 до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків чи до його окремого реєстру та не присвоювати будь-якого ідентифікатора, у тому числі на основі серії та номера паспорта. Просили здійснювати облік ОСОБА_2 за раніше встановленими формами платників податків без застосування цифрових ідентифікаторів, виключно на основі прізвища, ім`я та по батькові, дати та місця народження, місця проживання та внести до паспорта громадянина України на сторінці 7 або 8, або 9 запис наступного змісту «Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора» та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою. Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області листом від 27.11.2019р. №980/23-00-52-5130 на вказану заяву позивача надано відповідь, в якій позивачу повідомлено, що порядок обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори визначається Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Облік платників податків виключно на основі прізвища, імені, по батькові, дати та місця народження, місця проживання нормативними документами не передбачено. Враховуючи те, що позивачем не заповнено Повідомлення за формою №1П, інформація про заявника не буде внесена до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Стосовно внесення до паспорта запису «Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора» повідомлено, що діючими нормативними документами така форма запису не передбачена. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ведення податкового обліку позивача виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без зазначення будь-яких ідентифікаторів, є неможливим, оскільки норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», які передбачали таке право позивачів, втратили чинність із набранням чинності ПК України з 01.01.2011. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Згідно статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. У відповідності до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Частинами 2 та 10 статті 5 Закону № 987-XII передбачено, що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку. За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. До 1 січня 2011 року порядок реєстрації фізичних осіб - платників податків та присвоєння їм ідентифікаційних номерів регулювався Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів" від 22 грудня 1994 року №320/94. Зокрема, статтею 1 та абзацом 3 статті 5 вказаного Закону було передбачено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов`язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. У зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів» з 1 січня 2011 року втратив чинність. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Пунктами 63.3, 63.5 статті 63 ПК визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 63.6 статті 63 ПК, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з пунктом 63.7 статті 63 ПК, контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому. Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Згідно з пунктом 70.5 статті 70 ПК, фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою. Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта. Форма облікової картки фізичної особи-платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. З метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Положення №822). Згідно із пунктом 1 розділу ІІ цього Положення, усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням. Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта). Пунктом 1 розділу IV Положення №822 передбачено, що Державний реєстр формується на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта. Розділом VIII Положення №822 передбачено Порядок обліку фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру. Відповідно до п.1, 2, 3 Положення №822 вказаного розділу фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою №1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред`явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред`являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності). Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта. Фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання. Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення (п.7 Положення №822). З урахуванням аналізу вищезазначених положення законодавства, суд приходить висновку, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. При цьому законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації. Норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів», які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року. Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків. Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року №40010/04 у справі « Тамара Скугар та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції. Зміна діючого порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання не бажають користуватися ідентифікаційним номером, не зменшує обсягу прав зазначених осіб, і, з урахуванням позиції ЄСПЛ, не є порушенням статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (справа №803/1203/17), від 25 липня 2018 року (справа № 823/198/16), від 29 липня 2019 року (справа № 816/957/16), від 25 жовтня 2019 року (справа №806/2355/15), від 11 грудня 2019 року (справа № 440/1066/19). Позивач з відповідною заявою у встановленому порядку до податкових органів не звертався, відомості про зворотнє в матеріалах справи відсутні, а подав лише заяву про відмову від здійснення обліку за серією та номером паспорта, та отримав відповідь про відсутність у податкових органів повноважень щодо обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами та видами, ніж передбачено чинним законодавством України. Водночас, чинне законодавство України передбачає можливість вилучення вже існуючих облікових карток з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Права осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, захищені шляхом надання їм (їхнім представникам) звертатися до уповноважених органів із Повідомленням форми № 1П, на підставі якої формується окремий реєстр Державного реєстру про фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Однак, нормативно правові акти, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обліку таких осіб інакше ніж за серією та номером паспорта. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відмова відповідача у здійсненні обліку позивача як платника податків без зазначення серії та номера паспорту є правомірною, оскільки відповідає приписам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в особі Уманської державної податкової інспекції Уманського управління Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко Повний текст постанови виготовлено 12.05.2020

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»