Постанова 4852 № 160/11940/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11940/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В., суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 (головуючий суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до відповідача Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - ВСТАНОВИВ: Позивач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, звернувся із адміністративним позовом до відповідача Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 22.11.2019 року № 57730307, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Позов обґрунтовано тим, що не враховуючи отриману інформацію про добровільне виконання рішення суду, державним виконавцем 22.11.2019 року винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. за невиконання без поважних причин боржником судового рішення. При винесенні постанови державним виконавцем порушені норми п. 1 ст. 75 Закону, яка передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На думку державного виконавця, Головним управлінням рішення суду виконане частково, але при цьому, Законом не передбачено накладення штрафу за часткове невиконання рішення, як це зазначено в обґрунтуванні постанови про накладення штрафу. Відтак, накладення штрафу на Головне управління за невиконання рішення суду без поважних причин є неправомірним, оскільки суперечить нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 в задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Судом першої інстанції установлено, що станом на час винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Тетяною Петрівною постанови про накладення штрафу у розмірі 10 200грн., рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в повній мірі виконано не було. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем судове рішення виконано в добровільному порядку. Посилається на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію з урахуванням постанови КМУ №103, оскільки перерахунок пенсії за рішенням суду від 18.04.2018 року не призводить до підвищення розміру пенсії. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Позивачем до суду апеляційної інстанції направлено клопотання про долучення доказів виконання судового рішення від 31.03.2020 року (надані розрахунки виплати доплат пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення суду). Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року (суддя Жукова Є.О. - справа №804/1529/18) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 р. протиправною та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії - задоволено: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року, відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23 грудня 2015 р., ст.63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 р. №268" та довідки №83/31470 від 29.06.2017 р. про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 р., яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Дніпропетровській області протиправною; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей №900 від 23 грудня 2015 р., ст.63 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 р. №268" та довідки №83/31470 від 29.06.2017 р. про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 р., яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Дніпропетровській області, з наступними показниками: посадовий оклад - 3 250 грн.; оклад за званням підполковник міліції - 2 200 грн.; надбавка за стаж служби (40 %) - 2 180,00 грн.; премія (3,11 %) - 237, 29 грн.; всього - 7 867,29 грн., починаючи з 1 січня 2016 р. без обмеження граничного розміру та виплатити різницю донарахованої суми з цієї дати. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 704,80 грн. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року по справі №804/1529/18 набрало законної сили 28.05.2018 року, однак не виконане, у зв`язку з чим Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України за невиконання рішення суду, про що прийнято державним виконавцем постанову від 22.11.2019 року № 57730307. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року, норми Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Матеріалами справи підтверджується, що 19.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання виконавчого листа №804/1529/18, який направлено позивачу судом 25.10.2018 року. 22.11.2018 року на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ріга М,М. відкрито виконавче провадження № 57730307 з примусового виконання виконавчого листа №804/1529/18. Водночас, Листом від 18.03.2019 за №504/08-01/26 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області на ім`я начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В. (на виконання вимоги державного виконавця № 02.1-33/3224 від 06.03.2019) повідомило про те, що відповідно до п. 5 Постанови № 103 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цієї постановою або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку №

45. Таким чином, питання перерахунку пенсії особам звільненим з органів внутрішніх справ (міліції), з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" врегульовано на законодавчому рівні. Кабінетом Міністрів разом із прийняттям рішення про перерахунок з 1 січня 2016 року пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу внутрішніх справ міліції одночасно врегульований порядок виплати перерахованих пенсій починаючи з 01.01.2018 року та порядок поетапної виплати доплати перерахованих сум пенсій з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 у розмірі 5252,88 грн. ОСОБА_1 виплачена у квітні 2018 року. Доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 31 517,28 грн. ОСОБА_1 виплачується в порядку, встановленому постановою кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 починаючи з 01.01.2019 - між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії. З 01.05.2018 пенсію ОСОБА_1 отримує з рахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, так як перерахунок пенсії за рішенням суду від 18.04.2018 року не призводить до підвищення розміру пенсії. Натомість, 22.11.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. - за повторне невиконання рішення суду (а.с. 10-11). При винесенні постанови про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. (за повторне невиконання рішення суду) державний виконавець діяв у відповідності до вимог ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження". Підставою для винесення постанови про накладення штрафу від 22.11.2019 року слугувало те, що 22.12.2018 в зв`язку із невиконанням рішення суду була винесена постанова про накладення штрафу на Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Боржника повідомлено про необхідність виконати рішення протягом 10 робочих днів з моменту винесення даної постанови. Копія постанови вручена боржнику 26.12.2018 із супровідним листом №02.1-33/19892. Боржника було повідомлено про відповідальність за невиконання рішення суду. Станом на 22.11.2019 рішення суду залишилося невиконаним. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, вважає постанову про накладення штрафу від 22.11.2019 безпідставною та протиправною. При цьому, Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області вважає постанову від 22.11.2019 про накладення штрафу на ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, такою, що прийнята у відповідності до норм законодавства. Даючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Розглядаючи спір, що стосується виконання судового рішення, слід зазначити, що в разі не виконання рішення суду, яке набуло законної сили, підривається авторитет судової гілки влади і в цілому авторитет демократичної держави. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду. Оскільки довіра людини до суду формується не тільки через прийняття судом справедливого рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Натомість невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Слід взяти до уваги, що частини 1 та 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" вказують на те, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Отже, норми частини 1 та 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" дають підстави державному виконавцю виносить постанову про накладення на боржника штрафу (з урахуванням поважності причин невиконання боржником рішення). Зокрема, частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. При цьому, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону). Аналізуючи наведені положення законодавства слід взяти до уваги, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Водночас, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Натомість, матеріали справи не містять підтверджень, що на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем були встановлені факти невиконання боржником судового рішення з поважних причин. Слід зазначити, що у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18.03.2019 за №5804/08-01/26, вказано, що: - доплата за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 у розмірі 5 252,88 грн. виплачена у квітні 2018 року; - доплата за період 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 31 517, 28 грн. виплачується в порядку, встановленому постанвою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 починаючи з 01.01.2019 - різниця між місячним розміром пенсії та місячним розміром отриманою особою пенсії. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною першою статті 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону). Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Відповідно до пунктів 5, 6, 7, 8 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року "Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: -документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; -копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; -розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5). Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (пункт 6). Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України. Засідання комісії є правоможним за умови присутності на ньому не менше двох третин її складу і проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на місяць (пункт 7). Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання (пункт 8). З наведеного можливо зробити висновок, що виплата коштів, визначених судовим рішенням, яке до того ж набрало законної сили, фізичній особі залежить від певних дій та рішень органу Пенсійного фонду (боржника) та Комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в Пенсійному фонду України. Крім того, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №804/1529/18 боржника зобов`язано здійснити не лише перерахунок пенсії, але й виплату її. При цьому, а ні резолютивна частина судового рішення, а ні його

мотивувальна частина не містять посилань на будь-які обмеження чи способи виконання таких виплат. Матеріалами справи підтверджується, що станом на час винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П. постанови про накладення штрафу у розмірі 10 200грн., рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в повній мірі виконано не було. Таким чином, державний виконавець мав правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу на ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а. Посилання позивача на відсутність підстав для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України"). Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд. Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що держаному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні рішення суду, надано право накладати відповідні штрафи на боржника за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду, у порядку та розмірі визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (№1404). За таких умов, дії відповідача щодо накладення на позивача відповідної суми штрафу узгоджуються із приписами норм Закону України "Про виконавче провадження", при цьому матеріали справи не містять будь-яких порушень відповідачем порядку прийняття постанови про накладення штрафу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на результати розгляду справи, судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину. В повному обсязі постанова виготовлена 30.04.2020. Головуючий суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова