Постанова Харківський апеляційний суд № 621/900/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 травня 2020 року м. Харків справа № 621/653/20 провадження № 22-ц/818/653/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміна О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О., сторони справи: позивач - Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича, відповідач - ОСОБА_1 , інші учасники справи: третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш», Державний реєстратор Зміївської районної державної адміністрації Харківської області Штефан Олександр Анатолійович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Елеватормаш» на рішення Зміївського районного суду Харківської області, ухвалене 17 жовтня 2019 року у складі судді Вельможної І.В., - УСТАНОВИВ: У квітні 2019 року Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича (надалі ФГ) звернулося до суду з позовом, після уточнення якого у травні 2019 року (т.1 а.с. 49-52) просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6321755600:02:003:0629 ( надалі Земельна ділянка), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод Елеватормаш» (надалі ТОВ ) та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі прав 11.10.2018 за № 28411724; скасувати державну реєстрацію права оренди Земельної від 11.10.2018, номер запису про право 28411724; визнати договір оренди Земельної ділянки від 03.01.2005 укладений між ФГ та ОСОБА_1 поновленим на 10 років на умовах визначених в договорі оренди Земельної ділянки від 03.01.2005 та додатковій угоді від 29.11.2017; стягнути з відповідачів понесені судові витрати. Позов обґрунтований тим, що 03 січня 2005 року між ФГ та ОСОБА_3 було укладено договір Земельної ділянки, розташованої та території Комсомольської селищної ради Зміївського району з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (надалі Договір оренди). 8 листопада 2007 року Договір зареєстровано в Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040769100209. Тобто строк дії Договору оренди був визначений до 08.11.2017. Орендар належним чином виконував умови Договору оренди й до закінчення строку його дії направив ОСОБА_1 листи - повідомлення з пропозицією поновлення Договору оренди, до яких був наданий проект додаткової угоди. В листопаді 2017 року ФГ повторно звернулося до відповідача з указаною пропозицією, однак ОСОБА_1 повідомила, що Земельна ділянка буде використовуватися нею для власних потреб. У 2018 році ФГ дізналося, що між ОСОБА_1 та ТОВ був укладений договір оренди Земельної ділянки, що перебувала в законному володінні позивача. Дата державної реєстрації права ТОВ «Харківський завод Елеватормаш» на Земельну ділянку в державному реєстрі прав - 11.10.2018. Укладений між ОСОБА_1 та ТОВ договір оренди порушує переважне право позивача на поновлення Договору оренди землі, оскільки ним були повністю дотримані вимоги, зазначені у статті 33 Закону України "Про оренду землі". ФГ не надавало ОСОБА_1 згоди про відмову від свого переважного права на укладення договору оренди з іншим орендарем. Після закінчення строку дії Договору оренди продовжувало користуватися Земельною ділянкою і сплачувати обов`язкові податки та збори. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року позовну заяву ФГ Строгого О.Ф. задоволено. Визнано недійсним договір оренди Земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ», дата державної реєстрації права оренди 11.10.2018, номер запису про право 28411724. Скасовано державну реєстрацію зазначеного права оренди Земельної ділянки. Визнано Договір оренди Земельної ділянки поновленим на 10 років (з дня державної реєстрації права оренди) на умовах визначених в договорі оренди земельної ділянки від 03 січня 2005 року та додатковій угоді від 29 листопада 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ на користь ФГ витрати по оплаті судового збору по 960 грн 50 коп., з кожного, а всього 1921 грн. Рішення мотивоване тим, що згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивач є добросовісним орендарем. Протягом строку дії Договору оренди Земельної ділянки належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконував свої обов`язки орендаря, використовував Земельну ділянку за призначенням, за що сплачував відповідачу орендну плату. Бажаючи скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди ФГ завчасно, з дотриманням вимог п. 5 Договору оренди та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» направив ОСОБА_1 повідомлення з пропозицією поновлення Договору оренди, до якого був доданий проект додаткової угоди. Проте ОСОБА_1 на зазначену пропозицію не відповіла та уклала договір оренди належної їй Земельної ділянки з іншим орендарем. В супереч вимог процесуальних норм, відповідачка не надала суду доказів того, що вона повідомила ФГ про свій намір укласти договір оренди з іншим орендарем, що свідчить про її недобросовісну поведінку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дав належної оцінки тому факту, що ФГ постійно порушував строки розрахунків за договором оренди. Виплачував орендну плату та передавав продукцію не в повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач не мала наміру продовжувати дію укладеного з ним договору. Протягом 2015-2016 років відповідач взагалі не отримувала доходів від оренди Земельної ділянки. З наданих позивачем відомостей про виплату грошових коштів убачається, що підпис ОСОБА_1 відрізняється від її підпису на Договорі оренди, акті приймання-передачі Земельної ділянки. У 2017 року між сторонами у справі була тривала переписка, що не заперечується й самим позивачем, під час якої ОСОБА_1 повідомила позивача про свій намір використовувати Земельну ділянку для власних потреб. За цей час між апелянтом і ФГ не була досягнута згода щодо істотних умов Договору оренди внаслідок недобросовісної поведінки позивача, тому вона не бажає продовжувати невигідні для неї договірні відносини, які порушують її права. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 не довела того, що направляла на адресу ФГ відмову від продовження договору оренди оскільки не надала копію такої відмови не відповідає встановленим у справі обставинам. Позивач не заперечував факт відмови відповідачки від продовження строку дії договору оренди у своїх запереченнях від 23.07.2019, а саме повідомив суд що ОСОБА_1 листами 09.09.2017 та 12.11.2017 повідомила ФГ про свій намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Договір з ТОВ укладений 20.08.2018 і на момент його державної реєстрації жодних обтяжень чи інших речових прав третіх осіб на Земельну ділянку зареєстровано не було. В апеляційній скарзі ТОВ, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки зроблені судом не відповідають дійсним обставинам у справі. При укладені договору оренди сторони домовилися про його строк дії 5 років , а в наданій суд копії договору внесені виправлення і зазначено - 10 років. Договір містить інші виправлення, які з відповідачкою не узгоджувалися, що містить ознаки підробки. Орендодавець ОСОБА_1 повідомляла позивача про відмову від поновлення Договору оренди Земельної ділянки у зв`язку з неналежним його виконанням. Між позивачем та ОСОБА_1 не було досягнуто згоди щодо істотних умов Договору оренди й додаткова угода до Договору оренди про його поновлення в місячний термін укладена не була. Отже, на підставі ч.4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення Договору оренди припинилося. На момент державної реєстрації оскаржуваного договору від 20.08.2018 жодних обтяжень чи інших речових прав третіх осіб на Земельну ділянку зареєстровано не було. У відзиві на апеляційну скаргу ФГ просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення суду - залишити без змін. Посилається на те, що апеляційна скарга не обґрунтована, а рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права. Відповідач ОСОБА_1 в листах, надісланих на адресу позивача, зазначала, що буде використовувати земельну ділянку для власних потреб, про намір укласти договір оренди з іншим орендарем не зазначала. Відповідач не намагалася узгодити з позивачем умови укладання додаткової угоди до Договору оренди землі, оскільки з пропозиціями щодо істотних умов договору до орендаря не зверталася. З клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи у зв`язку з неналежністю свого підпису ОСОБА_1 не зверталася. Крім того, під час дії Договору оренди відповідач не заявляла будь-яких претензій щодо неотримання нею орендної плати. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справ; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (п.п. 1,4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України). Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,34 га, розташованої на території Комсомольської селищної ради Зміївського району, кадастровий номер 6321755600:02:003:0629, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується даними державного акту на право власності серії ХР № 123193, виданого 26.02.2004 року (надалі Земельна ділянка (т. 1 а. с. 16)). За змістом пунктів 1, 2, 5, прикінцевих положень договору оренди землі, укладеного 03.01.2005 між ОСОБА_1 та ФГ Строгого О. Ф. , відповідач передала Земельну ділянку в оренду на строк 10 років. Договір оренди землі договір набував чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (надалі Договір оренди (т.1 а. с. 8-11)). Даними акту прийому-передачі Земельної ділянки від 03.01.2005 підтверджується, що ОСОБА_1 передала Земельну ділянку ФГ Строгого О.І. за Договором оренди (т. 1 а.с. 12). Згідно з даними Договору оренди він був зареєстрований у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 08.11.2007 за № 040769100209 (т.1 а.с. 11). Тому судом першої інстанції був зроблений обґрунтований висновок про дію Договору оренди з 08.11.2007 по 08.11.2017. Зазначений висновок відповідає вимогам ст. 125, 125 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у цивільній справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19). Відповідно до пункту 5 Договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Даними листа ФГ № 61 від 27.01.2017 підтверджується, що орендар з метою реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк направив ОСОБА_1 за адресою її місця проживання пропозицію поновлення Договору оренди, до якої був доданий проект додаткової угоди від 21.01.2017 (т. 1 а. с. 26, 27). Згідно з проектом вищезазначеної додаткової угоди ФГ запропонувало ОСОБА_1 продовжити строк дії Договору оренди Земельної ділянки, грошова оцінка якої станом на дату укладення додаткової угоди становить 96795,90 грн на 10 років, та викласти пункт 6 Договору оренди в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем грошовими коштами у розмірі, що становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується на підставі витягів органів Держгеокадастру». 28.07.2017 ФГ повторно направило на адресу відповідачки лист (вихідний номер 239) аналогічного змісту та додало іншу редакцію додаткової угоди до Договору оренди без зазначення дати її укладення,строку дії договору, нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та з доповненнями до пунктів 19, 20, 32 Договору оренди, що встановлюють порядок реалізації орендарем переважного права на придбання Земельної ділянки (т. 1 а. с. 28, 29). За змістом листа ФГ від 30.11.2017 № 397 на адресу ОСОБА_1 ФГ 28.11.2017 отримало від орендодавця відповідь від 23.11.2017 за результатами розгляду пропозиції ФГ про поновлення договору оренди. З урахуванням побажань орендодавця до цього листа додано виправлений проект додаткової угоди від 29 листопада 2017 року, що за змістом відповідає проекту додаткової угоди від 21.01.2017 (т. 1 а. с. 24, 25 ). Згідно з довідкою ФГ Строгого О.Ф. від 16.05.2019 Земельна ділянка знаходиться у користуванні останнього, з листопада 2017 по травень 2019 року було проведено сезонні польові роботи ( т.1 а.с. 53). Факт перебування Земельної ділянки у користуванні позивача також підтверджується наданими суду відомостями про наявність земельних ділянок за 2017, 2019 роки (т. 1 а.с. 59 - 83, 86 - 101). Згідно з даними копії відомості про виплату грошей № 3 від 17.07.2016 ОСОБА_1 отримувала орендну плату за Договором оренди у 2015 - 2017 роках ( т.1 а.с. 178 - 182, 155 - 157, т.2 а.с. 94 - 95), Проте під час дії Договору оренди між ОСОБА_1 та ПАТ «Мосьпанівське» був укладений договір оренди землі від 28.07.2016, предметом якого була Земельна ділянка (т.1 а.с. 130 - 131). Запис про реєстрацію права оренди Земельної ділянки ПАТ «Мосьпанівське» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблений 22.08.2016 державним реєстратором Печенізької РДА за індексним номером 31068597 ( т. 1 а. с. 134-136). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 та задоволений адміністративний позов ФГ про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31068597 (т.1 а. с. 198 - 204). Підставами для задоволення позову був установлений адміністративним судом факт реєстрації речового права оренди на Земельну ділянку за ПАТ «Мосьпанівське» під час існування іншого зареєстрованого права оренди на спірну Земельну ділянку за ФГ. 20.08.2018 ОСОБА_1 передала Земельну ділянку в оренду ТОВ "Харківський завод ЕлеваторМаш", що підтверджується копією договору оренди та даними актів визначення меж та акту приймання - передачі Земельної ділянки від 20.08.2018. Право оренди зареєстровано в реєстрі за № 28411724 (т.1 а. с. 126 - 128). Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права. Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця. Стаття 33 Закону України від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у частинах першій-п`ятій статті 33 цього Закону України від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (надалі Закон №161-XIV) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону №161-XIV , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Таким чином, згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону №161-XIV у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону №161-XIV передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: -з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; - у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; - укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб. Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15. Справа з подібними фактичними обставинами також була предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду, за результатом якого була прийнята постанова від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18). Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону №161-XIV, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.ч. 1-5 Закону № 161-XIV, то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки ч. 6 статті 33 Закону № 161-XIV: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судова колегія погоджується з висновком суду про доведеність того, що ФГ належним чином та відповідно до умов Договору оренди виконувало свої обов`язки орендаря, в тому числі, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, сплачувало відповідачці орендну плату. При цьому колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги щодо помилкового неврахування судом того, що 12.11.2017 ОСОБА_1 відповіла орендарю на його пропозицію укласти додаткову угоду до Договору оренди, викладену у листі від 28.07.2017 №

239. Факт направлення ОСОБА_1 зазначеної відповіді був встановлений судом першої станції, проте її зміст суд не досліджував тому, що вона не була надана суду сторонами у справі. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції з метою встановлення істини у справі було задоволене клопотання представника ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи відповіді ОСОБА_1 від 12.11.2017 на адресу ФГ Строгого О.Ф. з приводу пропозиції продовження дії Договору оренди на новий строк та підписання додаткової угоди. За змістом листа - пропозиції від 28.07.2017 та доданої до нього Додаткової угоди до договору оренди вбачається, що орендар запропонував відповідачці укласти додатковий договір до Договору оренди без зазначення умови про строк дії договору, збільшив розмір орендної плати до 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому не зазначив розмір цієї нормативно - грошової оцінки (т.1 а.с. 28 - 29). З відповіді ОСОБА_1 на зазначену пропозицію від 12.11.2017 вбачається, що остання згоди на продовження договору оренди на запропонованих позивачем умовах не надала, оскільки в проекті додаткової угоди графа строк дії договору не була заповнена, відповідачці не був зрозумілий розмір орендної плати та орендар неналежно виконував умови Договору оренди щодо страхування об`єкту оренди. Крім цього, ОСОБА_1 повідомила, що бажає використовувати земельну ділянку особисто ( т.2 а.с. 77). З метою усунення недоліків запропонованої Додаткової угоди ФГ 30.11.2017 звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору оренди в редакції від 29.11.2017, відповідно до якої строк дії Договору оренди продовжується на 10 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки дорівнює 96795,90 грн. Орендна плата складає 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( т.1 а.с. 24, 25). Оскільки строк дії Договору оренди сплив 08.11.2017, судова колегія не погоджується з висновком суду про необхідність врахування змісту зазначеної пропозиції при вирішенні спору. Матеріали справи свідчать, що позивач відповідно до вимог п.5 Договору оренди та ч.ч. 1 - 3 статті 33 Закону № 161-XIV вперше направив відповідачці пропозицію про продовження строку дії договору оренди листом від 27.01.2017 № 61 з проектом додаткової угоди від 21.01.2017, що підтверджується поштовою квитанцією ( т.1 а.с. 26 - 27, 36 - 37 ), потім листом від 27.07.2017 направив інший проект додаткової угоди без дати, що підтверджується поштовою квитанцією від 27.07.2017 ( т.1 а.с. 28 - 29, 35). Таким чином, на час спливу строку Договору оренди сторони не досягли згоди з приводу продовження дії Договору оренди землі, а відповідачка протягом місяця після спливу строку договору відповіла на направлену їй пропозицію від 27.07.2017. Судова колегія вважає необґрунтованим посилання суду на те, що позивачу не був відомий зміст листа ОСОБА_1 від 12.11.2017 тому, що це спростовується змістом листа ФГ від 30.11.2017, що є відповіддю на зазначений лист (т.1 а.с. 24). Факт укладення що під час дії Договору Оренди між ОСОБА_1 та ПАТ «Мосьпанівське» договору оренди Земельної ділянки від 28.07.2016 не може бути врахований при розгляді дійсної цивільної справи. Оскільки реєстрація права оренди Земельної ділянки ПАТ «Мосьпанівське» була скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 у справі № 820/4959/16 (т.1 а.с. 130 - 131, 198 - 203). 20.08.2018 ОСОБА_1 передала Земельну ділянку в оренду ТОВ "Харківський завод ЕлеваторМаш", що підтверджується копією договору оренди та даними актів визначення меж та акту приймання - передачі Земельної ділянки від 20.08.2018 (т.1 а. с. 127 - 129). За змістом вищезазначеного договору з ТОВ "Харківський завод ЕлеваторМаш" він укладений на строк 15 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена у розмірі 108714,33 грн. Орендна плата складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно з листом - відповіддю ОСОБА_1 від 12.11.2017 остання повідомила орендаря про своє небажання укладати додаткову угоду від 28.07.2017 не тільки у зв`язку з бажанням особисто обробляти земельну ділянку, а насамперед у зв`язку з відсутністю визначення в ній строку дії договору та розміру орендної плати, що була запропонована орендарем у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки без зазначення розміру такої оцінки. Тому судова колегія не погоджується з висновком суду про порушення переважного права ФГ при укладенні оспорюваного договору оренди від 20.08.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ "Харківський завод ЕлеваторМаш" як такого, що укладений на тих самих або гірших умовах, ніж ті, що були запропоновані позивачем у додатковій угоді від 28.07.2017. З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд не повно встановив обставини у справі, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову ФГ. Тому апеляційні скарги ОСОБА_1 ТОВ «Елеватормаш» підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову ФГ Строгого О.Ф . Відповідно до ч.ч. 1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Неділько В.П. при подачі апеляційної скарги сплатила 8644 грн 50 коп. судового збору (т.2 а.с. 1, 15), ТОВ «Харківський завод Елеватормаш» - 8645 грн 25 коп. (т.2 а.с. 18, 51). З огляду на визнання їх судом обґрунтованими, з позивача на користь апелянтів належить стягнути вказані вище суми. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Елеватормаш» - задовольнити. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2019 року - скасувати. У задоволені позову Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди, визнання договору оренди земельної ділянки укладеним - відмовити. Стягнути з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 8644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) гривні 50 (п`ятдесят) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Стягнути з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод «Елеватормаш» 8645 (вісім тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 7 травня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук