Постанова 4810 № 415/2078/20

Справа № 415/2078/20 Провадження № 33/810/78/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Чобур О.В., за участю секретаря Шопіної А.М., розглянувши в присутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Будника М.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 17.04.2020 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Троїцьке Луганської області, працюючого начальником відділу контрольної перевірки ГУ ПФУ в Луганській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, В С Т А Н О В И В: 16.03.2020 року о 19 годині 25 хвилин на вулиці Ломоносова в районі будинку №2А у м.Лисичанську Луганської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом «SEAT Cordoba» державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і на місці зупинки працівниками поліції йому не пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» у присутності двох свідків, чим було порушено вимоги ст. 266 КУпАП. Вважає, що суд припустився помилки, не визнавши цей огляд недійсним і проігнорував допущені працівником поліції порушення законодавства при його огляді на місці, відповідно протокол про адміністративне правопорушення суд мав визнати недопустимим доказом. В матеріалах справи відсутнє належним чином оформлене працівниками поліції направлення його на огляд до медичного закладу, у зв`язку з чим вважає, що результати огляду, проведеного у медичному закладі, не можуть бути покладені в основу його притягнення до адміністративної відповідальності. У висновку щодо результатів його медичного огляду зазначено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, проте не вказано ступінь сп`яніння у цифрових показниках, тоді як за умови, що цей показник менше ніж 0,2 промілє кваліфікуючі ознаки ст. 130 КУпАП в його діях були би відсутні. Крім того, відеофіксація не велася безперервно і працівники поліції не повідомляли його про те, що ведеться відеофіксація. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 і його представник адвокат Будник М.В. підтримали доводи апеляційної скарги і надали аналогічні її змісту пояснення. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що вважає упередженим ставлення до нього лікаря, який проводив його медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у зв`язку з тим, що він працює в органах пенсійного фонду, з цього приводу проводить перевірки, до того ж лікар є людиною похилого віку. Вислухавши пояснення ОСОБА_2 і адвоката Будник М.В., дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до таких висновків. Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, повно й всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 16.03.2020, доданим до нього відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції, поясненням у судовому засіданні працівника поліції Горбачова О.Ю. , висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння №198 від 16.03.2020, яким встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Згідно пояснень працівника поліції Горбачова О.Ю., автомобіль під керуванням ОСОБА_2 був зупинений на законних підставах, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, а саме державний номерний знак на автомобілі був неосвітлений. Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим суд обґрунтовано визнав його допустимим доказом. Перегляд відеозапису з нагрудних камер працівників поліції свідчить про те, що ОСОБА_2 не погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, зазначивши, що згоден пройти такий огляд виключно у закладі охорони здоров`я. Відповідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, у присутності двох свідків поліцейським проводиться огляд водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. В нашому випадку ОСОБА_2 відразу повідомив працівників поліції про незгоду пройти такий огляд і висловив бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я, що відповідає вимогам ч.3 ст. 266 КУпАП. Статтею 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, не передбачено залучення свідків з метою зафіксувати незгоду водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки. Таким чином, не залучивши свідків після незгоди ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, працівники поліції не порушили вимог закону і суд надав цій обставині правильну оцінку. Також не порушено працівниками поліції порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, куди ОСОБА_2 було доставлено за його згоди. На відеозапису зафіксовано факт заповнення працівником поліції бланку направлення ОСОБА_2 на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, це направлення само по собі не є доказом вини чи невинуватості особи і долучення його до матеріалів справи не є обов`язковим. Суд цілко слушно зазначив, що форма висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння є додатком до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 і цією формою не передбачено внесення відомостей щодо цифрових показників алкоголю в промілє. Таким чином, відсутність цифрових показників алкоголю в промілє у висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння №198 від 16.03.2020 не є порушенням закону, не тягне за собою визнання недійсними результатів медичного огляду і не свідчить про невинуватість ОСОБА_2 , суд надав цим обставинам правильну оцінку. Всупереч доводам апелянта, йому було відомо про проведення відеофікасції працівниками поліції, про що свідчать його пояснення у судовому засідання суду першої інстанції. Суд обґрунтовано визнав допустимим доказом диск з відеофайлами подій, оскільки відеофіксацію проведено відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» і без порушення конституційних прав ОСОБА_2 , про які він зазначає в апеляційній скарзі. Переривання відеозапису складає незначний проміжок часу, при цьому на відеофайлах в повній мірі зафіксовані всі процесуальні дії, які мали вчинити працівники поліції в даному випадку. Із пояснень ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду очевидно, що раніше він не був знайомий з лікарем, який проводив його огляд на стан алкогольного сп`яніння, а тому версія щодо упередженості цього лікаря є лише припущенням ОСОБА_2 , яке не має належного підтвердження. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані докази, доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і його захисника, детально проаналізував законодавчі акти, якими регулюється порядок притягнення водія до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порядок освідування водіїв на стан алкогольного сп`яніння і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 17.04.2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Луганського апеляційного суду О.В. Чобур