Постанова Луганський апеляційний суд № 417/3860/17

Справа № 417/3860/17 Провадження № 22-ц/810/173/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2020 року Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Назарової М.В., суддів Лозко Ю.П., Стахової Н.В., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк», відповідачі - Приватне підприємство «Динамакс», ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019 року, постановлену Марківським районним судом у складі: судді Дідоренко А.Е. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» до Приватного підприємства «Динамакс», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013, в с т а н о в и в: У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Динамакс», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013, посилаючись на те, що між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та відповідачем Приватним підприємством «Динамакс» був укладений договір банківського рахунку № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013 року, відповідно до якого банк надав боржнику кредит у сумі 3000000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23 % річних за користування кредитними коштами до 20.10.2016 року. Відповідно до договору відповідач щомісяця в період сплати повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості, відсотків, а також інших витрат згідно з кредитним договором. Для забезпечення гарантії повернення кредиту 21.10.2013 року між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 04-П/13-ЛУГ, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність по зобов`язанням відповідача в повному обсязі. Відповідачем порушено п.3.2.3. Кредитного договору та не сплачено відсотки за користування кредитними коштами. Через неналежне виконання умов кредитного договору № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013 року заборгованість за кредитним договором станом на 02.03.2017 року складає 1074863,82 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів як солідарних боржників. Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 09 червня 2017 року позов задоволено та стягнуто в солідарному порядку з Приватного підприємства «Динамакс» та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» заборгованість за Договором банківського кредиту № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013 в сумі 1074863,82 грн та вирішено питання судових витрат. Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення. Заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні. 18 липня 2019 року до суду від представника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» надійшла заява, в якій він просить замінити Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК» на його правонаступника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ», оскільки 13 червня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів UA-EA-2019-05-15-000013-b від 24.05.2019 року, було укладено договір № 66 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» отримав право вимоги до Приватного підприємства "Динамакс" та ОСОБА_1 . Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» про залучення правонаступника задоволено. Здійснено процесуальне правонаступництво позивача, замінивши Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ». В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 вважає оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права (ст. 10, 11, 55, 260, 263, п. 28 ч. 1 ст. 352 ЦПК України), при неправильному застосуванні норм матеріального права (ст. 512, 514, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст. 2, ч. 2 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 6 ст. 40, п. 6 ч. 2 ст. 46, п. 9 ч. 1 ст. 48, ч. 9 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») та просить скасувати ухвалу та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що відступлення права вимоги здійснено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кічуком О.І., яка діяла від імені ПАТ «Укргазпромбанк», на користь іншої фізичної особи - ТОВ «Профріелтінг», яке в силу відсутності у нього спеціальної правоздатності банку чи фінансової установи не може бути набувачем за договором відступлення права вимоги, оскільки не є банком або фінансовою установою, які мають право на здійснення фінансових операцій, та не внесені до реєстру фінансових установ, його видом діяльності не є надання фінансових послуг, кредитування, діяльність на ринку фінансових послуг; відсутність у ТОВ «Профріелтінг» будь-яких доказів спеціалізованої правосуб`єктності, зокрема ліцензій, є підставою для визнання договору недійсним, який містить ознаки договору факторингу і для укладення якого ТОВ «Профріелтінг» також потрібно було мати спеціальну правосуб`єктність банку чи фінансової установи, якої воно на момент укладання договору не мало, крім того, порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу, оплатності договору факторингу відповідно до ст. 203 ЦК України зумовлює його недійсність з неможливістю використання у якості підстави процесуального правонаступництва за ст. 55 ЦПК України, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 і що судом помилково не взято до уваги; наявність у складі зобов`язальних грошових вимог майбутніх грошових вимог не передбачено ст. 514 ЦК України та не зазначено сума вимоги до поручителя ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність дійсного права вимоги у сумі 1074863,72 грн в силу припинення поруки, що виключає процесуальне правонаступництво до поручителя; ухвалу винесено без повідомлення скаржника як відповідача по справі. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» вважає скаргу необґрунтованою та просить залити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін. У судовому засіданні представник ТОВ «Профріелтінг» заперечував проти задоволення скарги. Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_1 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. Законність і обґрунтованість судового рішення базується на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, і що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга вказаної норми). Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. В обґрунтування заяви про заміну сторони позивача Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» на його правонаступника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» останній посилається на укладення 13 червня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2019-05-15-000013-b від 24.05.2019 року, договору № 66 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» отримав право вимоги до Приватного підприємства «Динамакс» та ОСОБА_1 . До заяви про заміну сторони та підтвердження вказаного права своєї вимоги ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» надав роздруківку протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-05-15-000013-b від 24.05.2019 року, копію договору № 66 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 13.06.2019 року з додатком № 1 до Договору № 66; копію акту прийому-передачі № 1 до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 66 (а.с. 34). Згідно з додатком № 1 до договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 13.06.2019 року до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами під порядковим номером 25 включено Приватне підприємство «ДИНАМАКС» за договором банківського кредиту № 04- КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013 року з балансовою вартістю кредиту 1074863,72 грн, з сумою права вимоги - 1074863,72 грн, та ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 04-П/13-ЛУГ від 21.10.2013 року (а.с. 190-191). На підставі вказаного судом зроблений висновок про заміну позивача у спірних правовідносинах, оскільки ТОВ «Профріелтінг» набуло право вимоги до боржника за Кредитним договором та договором поруки на підставі Договору відступлення. Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України). Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України). Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається. Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". При цьому Суд резюмував, що факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність. Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у цій справі. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профріелтінг» із ПАТ "Укргазпромбанк" 13.06.2019 р. Договору факторингу, оскільки Договір № 66 є договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а посилання скаржника на відсутність у ТОВ «Профріелтінг» спеціальної правоздатності банку чи фінансової установи є помилковими. Як помилковим є і довід скарги про незазначеність суми вимоги до поручителя ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність дійсного права вимоги у сумі 1074863,72 грн в силу припинення поруки, оскільки за змістом розділу 2 Договору № 66 відступається і право вимоги до поручителів згідно Додатку № 2, в якому вказана і відповідач ОСОБА_1 і укладення окремого нотаріально посвідченого договору в цьому випадку не вимагається (абзац третій п. 2.1.). Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як свідчать матеріали справи, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора (права вимагати належного виконання боржниками зобов`язань) з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до пункту 4.1., яким визначено, що Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 4 841 459,81 грн у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до п. 6.5 цього Договору і відповідно до якого Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами. Докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час його укладення, як це передбачено умовами Договору, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 січня 2020 року (справа № 916/2286/16) зазначено, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором, та зроблено висновок про те, що наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони, і подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 910/16109/14. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи відсутність доказів здійснення повної оплати за Договором відступлення прав вимоги на час його укладення, неподання їх ТОВ «Профріелтінг» разом із відзивом на апеляційну скаргу та обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття та дослідження нових доказів відповідно до вимог частини другої статті 367 ЦПК України, колегія суддів погоджує вказаний довід апеляційної скарги. Крім того, справа наразі перебуває на розгляді в суді першої інстанції, дискреційними повноваженнями якої є визначення суб`єктного складу учасників справи, що також унеможливлює вирішення цього питання судом апеляційної інстанції. Вказане неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідно до п. 1 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 26 грудня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, цей строк продовжується на строк дії такого карантину. Дата складення повного тексту постанови - 08 травня 2020 року. Головуючий Судді: