Постанова 4820 № 686/27880/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/27880/19 Провадження № 22-ц/4820/845/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В., секретар судового засідання Гриньова А.М., з участю представника ГУНП в Хмельницькій області Гринишина І.П. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/27880/19 за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2020 року (суддя Чевилюк З.А., повне судове рішення складено 14 лютого 2020 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд у с т а н о в и в : 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що всупереч вимогам закону старший слідчий СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Паюк О.Ф. 30 вересня 2019 року прийняв незаконне рішення про відмову у наданні йому копії постанови про закриття кримінального провадження №12016240010003173. Таким незаконним рішенням йому заподіяна матеріальна та моральна шкода. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях і переживаннях, які переніс під час отримання відмови у видачі копії постанови, оскільки законом передбачено як право на її отримання, так і право заявника на оскарження. Незаконне рішення старшого слідчого викликало відчуття душевного болю, розчарування у правоохоронних органах, посилювало відчуття несправедливості та негативні емоції, що призвело до хронічного стресу. Змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, захисту порушених прав у суді, що вимагає додаткових матеріальних витрат і часу. З урахуванням затраченого часу, електроенергії, витрат на проїзд, папір і фарбу для принтера матеріальна шкода складає 50010 грн. Тому, позивач просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу один мільярд гривень на відшкодування моральної шкоди і 50010 грн на відшкодування майнової шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 500 грн моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції (фактично в частині вимог про відшкодування моральної шкоди), в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Зазначені позивачем обставини не вказують на наявність в діях працівників органів поліції ознак заподіяння йому моральної шкоди, відповідальність за яку повинна нести держава. Факт відмови старшого слідчого в наданні копії постанови не свідчить про заподіяння шкоди. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його змінити в частині вимог про стягнення моральної шкоди та збільшити суму відшкодування до 500 Євро по курсу НБУ на день ухвалення рішення та задовольнити вимоги про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі. Посилається на незаконність і необґрунтованість судового рішення. Відповідно до вимог закону він не повинен доводити вину відповідача, а відповідач має довести відсутність своєї вини. Відповідачі не надали жодного доказу на підтвердження заперечень, а суд ухвалив рішення на їхню користь, чим порушив право на рівність сторін. Вважає, що зазнав, моральних страждань і моральна шкода підлягає безумовному відшкодуванню. При ухваленні рішення суд не врахував постанови Верховного Суду в інших справах з тотожних правовідносин. У засіданні апеляційного суду представник ГУНП в Хмельницькій області апеляційну скаргу управління підтримав, апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнав. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу ГУНП в Хмельницькій області - задовольнити з таких підстав. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24 травня 2016 року старшим слідчим СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Паюком О.Ф. за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК України. Постановою старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Паюка О.Ф. від 25 січня 2017 року кримінальне провадження закрито №12016240010003173 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. У вересні 2019 року на звернення ОСОБА_1 старший слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Паюк О. Ф . відмовив у видачі копії постанови в кримінальному провадженні №12016240010003173. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відмову в позові про відшкодування майнової шкоди суд мотивував недоведеністю факту заподіяння позивачеві майнової шкоди внаслідок протиправних дій посадової особи органу досудового розслідування. Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону. При частковому задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що не надання слідчим постанови про закриття провадження у справі обмежило ОСОБА_1 у реалізації права на оскарження процесуального документа. Відшкодування моральної шкоди є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За положеннями частини першої і другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). В силу частини першої і другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. З огляду на положення статті 1174 ЦК України, що передбачають відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність факту завдання матеріальної і (або) моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пов`язує заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди з відмовою старшого слідчого у наданні копії постанови у кримінальному провадженні, в якому він є заявником. Таке ототожнення факту відмови у наданні процесуального документа слідчим із заподіянням майнової і моральної шкоди, безвідносно до наведених підстав і складових цивільно-правової відповідальності, суперечить її суті і вимогам закону. Позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між діями слідчого та настанням шкоди. Перераховані у позовній заяві особисті немайнові права ОСОБА_1 на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників правоохоронних органів, зокрема слідчого, не нівелюються, а забезпечені можливістю судового захисту шляхом оскарження у порядку, визначеному КПК України. А тому, направлення слідчим повідомлення про відмову у наданні процесуального документа не свідчить безпосередньо про заподіяння позивачеві шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення. На вказані обставини суд першої інстанції в повній мірі уваги не звернув та без достатніх на те підстав частково задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. З урахуванням наведеного, заслуговує на увагу посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про необхідність збільшення розміру морального відшкодування. Витрати ОСОБА_1 , пов`язані з написання заяви на видачу копії постанови та на проїзд до відділу ГУНП не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, а входять до процесуальних витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких врегульовано главою 8 КПК України. Витрати власного часу та зусилля позивача на складання заяви, її подання також не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а реалізацією права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування. Посилання ОСОБА_1 на необхідність звернення до суду, не є належною правовою підставою для відшкодування моральної і майнової шкоди. З урахуванням загальних підстав цивільно-правової відповідальності відсутні підстав для відшкодування моральної і майнової шкоди позивачеві у правовідносинах, що склалися між сторонами. Суд першої інстанції правомірно відмовив у позові про стягнення майнової шкоди. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі в частині вимог про відшкодування майнової шкоди. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові. В решті рішення суду необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2020 року в частині вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 травня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта