Постанова 4807 № 336/7754/18

Дата документу 06.05.2020 Справа № 336/7754/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/7754/18 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А. Провадження №22-ц/807/878/20 Суддя-доповідач:Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кримської О.М., Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 2018 року ОСОБА_1 дізнався, що 24 жовтня 2018 року постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 57502907 з виконання виконавчого напису № 2879 вчиненого 12 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Відповідача за Кредитним договором в розмірі 1 027 678,13 грн., з яких заборгованість за кредитом - 962 924,33 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 61 013, 80 грн., плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 3740,00 грн. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 57502907, позивач вважає, що виконавчий напис № 2879 від 12 серпня 2014 року вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, державним виконавцем відкрито неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на Предмет іпотеки, належний Позивачу на праві власності. Посилаючись на те, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення не була безспірною, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не перевірено законність вимог відповідача, а саме у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а торму припиняється право на їх стягнення. Із урахуванням зазначеного позивач просив суд: Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2879, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем від 12 серпня 2014 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 12 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем зареєстрований в реєстрі за № 2879 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є предметом Іпотеки на підставі Договору іпотеки № SMERS00723/1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О.О, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 по договору про надання траншу № SMERS00723 укладеним із Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», таким, що не підлягає виконанню. Не погодившись з рішенням суду, АТ "Альфа-Банк" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, наданого ОСОБА_1 , зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній не відповідають чинному законодавству, рішення суду першої інстанції прийняте з урахуванням всіх фактичних обставин справи. У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Запорізького районного суду Запорізької області Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року залишити без змін. В суд апеляційної інстанції представник АТ "Альфа-Банк" та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. не з`явились, про місце та час апеляційного розгляду учасники справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток: уповноваженим особам АТ "Альфа-Банк" 14.04.2020 та нотаріусу ( а.с. 95 т.2). Справа в провадженні апеляційного суду знаходиться з 07 лютого 2020 року. Розгляд справи було призначено на 01 квітня 2020 року, проте на адресу апеляційного суду від учасників справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.Клопотання судом було задоволено . 04 травня 2020 року від АТ «Альфа-Банк» на електронну адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням епідеміологічної ситуації, яка викликана через загрозу поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 (коронавірус). Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції протягосм тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки справа за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» знаходиться в провадженні Запорізького апеляційного суду з 07 лютого 2020 року, тобто більше двох місяців. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом, фактично працює 18 суддів), тому призначити розгляд справи в строки, передбачені ч. 1 ст. 371 ЦПК України не має можливості. Суд ухвалив розглядати справу у відсутність указаних учасників справи, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір заборгованості за кредитним договором № SME0009472 від 12 березня 2008 року не є безспірним, у зв`язку із чим, виконавчий напис не міг бути вчинений нотаріусом. Крім того, було порушено процедуру вчинення виконавчого напису, у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять підтвердження отримання вимоги про усунення порушень. Однак, з висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного. Судом правильно встановлено, що 12 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено Договір про надання траншу № SME0009472 (надалі Кредитний договір), відповідно до якого Відповідачем надано Позивачу кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 100 000,00 доларів США, під 13,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами, строком користування 180 місяців. (а.с. 8-10). На забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, 12 березня 2018 року між Позивачем ОСОБА_1 та Відповідачем ЗАТ « Альфа-Банк» укладено Договір іпотеки № SMERS00723/1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О.О, згідно якого ОСОБА_1 передано в іпотеку ЗАТ « Альфа -_Банк» об`єкт житлової нерухомості: квартиру АДРЕСА_2 . (а.с. 13-15). 03 липня 2014 року АТ "Альфа-Банк" направило ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, у якій вказано, що станом на дату розрахунку 01 липня 2014 року сума заборгованості за Кредитним договором становить: 968 942,95 грн.- заборгованість за кредитом; 58 851,68 грн. - заборгованість за відсотками; 57 593, 735 грн.- заборгованість по пені. (т.1 а.с. 143 148). 12 серпня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 2879, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , яка є предметом Іпотеки на підставі Договору іпотеки № SMERS00723/1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Китаєвою О.О, в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 по договору про надання траншу № SMERS00723 укладеним із Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі заборгованості, що виникла неналежним виконанням боржником ОСОБА_2 умов кредитного договору за період з 13 січня 2014 року по 08 липня 2014 року, а саме заборгованість за кредитом 962924.33 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 61013.80 грн (а.с. 7). 24 жовтня 2018 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57502907.(т.1 а.с. 6). Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"), у тому числі, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Згідно пунктів 1.1, 1.2, глави 16 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат"). Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Зі статті 88 Закону України "Про нотаріат" випливає, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звертається до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю або в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 61-84цс19). Так, згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (підпункт 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість не є безспірною виходячи з наступного. В заяві про вчинення нотаріальної дії, поданої до нотаріуса 11 серпня 2014 року вказано, що станом на 08 липня 2014 року за кредитним договором № SME0009472 від 12 березня 2008 року укладеним між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 заборгованість станом на 08 липня 2014 року становить 1 023 938, 13 грн. та складається з тіла кредиту 82214, 85 доларів США, що за курсом НБУ становить 962924,33 грн., заборгованість за відсотками 5209,38 доларів США, що за курсом НБУ становить 61013,80 грн.(т.1 а.с. 88-90). В довідці розрахунку заборгованості за кредитним договором сформованому 08 липня 2014 року (т.1 а.с. 91) заборгованість станом на 08 липня 2014 року становить 1 023 938, 13 грн., складається з тіла кредиту 82214, 85 доларів США, що за курсом НБУ становить 962924,33 грн., заборгованість за відсотками 5209,38 доларів США, що за курсом НБУ становить 61013,80 грн., заборгованість за пенею за прострочення платежу 5424,46 доларів США, що за курсом НБУ становить 63532,84 грн., вказані дані також містяться в розрахунку сформованому станом на 01 липня 2014 року (т.1 а.с. 115-140). Вимога про усунення порушень, що була направлена на адреси ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазначено, що заборгованість за кредитним договором № SME0009472 від 12березня 2008 року станом на 01 липня 2014 року становить за кредитом 968 942,95 грн., за відсотками 58 851, 68 грн., пені 57 593,735 грн. Виконавчим написом від 20 серпня 2014 року пропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечної квртири задовольнити вимоги ПАТ « Альфа Банк» у розмірі заборгованості, що виникла в наслідок неналежного виконгання боржником ОСОБА_2 умов кредитного договору за період з 13 січня 2014 року по 08 липня 2014 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 962924.33 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 61013.80 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції не взяв до уваги, що різниця розміру відсотків за користування кредитом за Кредитним договором, яка становить 2162.12 грн, оскільки у Виконавчому написі їх сума становить 61013,80 грн, у вимозі про усунення порушення становить 58 851, 68 грн ( 61013.80-58851.68)викликана тим, що розрахунок заборгованості у виконавчому написі було зроблено станом на 08 липня 2014 року, а у вимозі - станом на 01 липня 2014 року, тобто період нарахуваання збільшено на 8 днів, вказані розбіжності викликані також коливанням поточного курсу. Відповідно до Виконавчого напису та вимоги про усунення порушення, заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню за виконавчим написом становить 962924.33 грн, тобто є меншою на 6018.62 грн, ніж у вимозі, яка становить 968 942,95 грн. Зменшення заборгованості за тілом кредиту виникло у зв`язку з частковим погашенням заборгованості боржником, що не заперечувалося в суді апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 . З наведеного вбачається, що оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства та підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, за наведених позивачем підстав і обставин відсутні. Що стосується висновків суду першої інстанції про необхідність особистого отримання боржником вимоги відповідача про усунення порушень, проте матеріали справи таких доказів отримання не містять, отже, на думку суду, у даному випадку, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису Порядком вчинення нотарівальни дій нотаріусами України, то апеляційний суд зазначає наступне. Підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. З матеріалів справи вбачається, що вимогу про усунення порушення від від 03 липня 2014 року було направлено АТ "Альфа-Банк" на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначену в кредитному договорі від 12 березня 2008 року та в договорі іпотеки від 12 березня 2008 року, у якій вказано, що станом на дату розрахунку 01 липня 2014 року сума заборгованості за договором становить за кредитом 968942.95 грн, за відсотками 58851.68 грн, по пені 57593.735 грн Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром рекомендованих відправлень та копія реєстру № 267 рекомендованих поштових відправлень та фіскальні чеки поштового відділення від 07 липня 2014 року (т. 1 а.с.149-151), спірний виконавчий напис вчинено 12 серпня 2014 року, після спливу майже 39 днів. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про порушення нотаріусом Чуловським В.А. «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що в свою чергу призвело до недодержання нотаріусом тридцятиденного терміну для вчинення виконавчого напису є неправильними. Крім того, згідно з позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 30 червня 2015 року по справі 6-158цс15: відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. З матеріалів справи також вбачається, що з часу направлення вимоги позивач не звертався до кредитора для надання будь-яких заперечень щодо розміру кредитної заборгованості та протягом розгляду справи не надав свій розрахунок заборгованості на спростовування розрахунку заборгованості наданого Банком. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час вчинення виконавчого напису сума заборгованості була іншою, ніж та, що вказана нотаріусом у виконавчому напису, позивачем надано не було. Посилання позивача щодо спірності нарахування відсотків за період з 13.01.2014 по 8.07.2014, які нараховані на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а з 13.01.2014 року, на його думку, повинні нараховуватись за ч. 2 ст. 625 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки Банк направив вимогу про усунення порушень 03.07.2014 і саме з часу її направлення Банк має право захищати свої інтереси в порядку визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України. До такого висновку також прийшов суд першої інстанції, що було викладено в мотивувальній частині судового рішення, з чим погодився позивач, оскільки не оскаржив рішення суду до апеляційної інстанції. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, якими урегульовано порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами України. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису АТ "Альфа-Банк" до заяви були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені саме Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та дотримано тридцятиденний строк після направлення вимоги про усунення порушення. За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на викладене, оскаржуване рішення не можна вваджати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Аргументи апеляційної скарги є виправданими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58). Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи убачається, що АТ "Альфа-Банк" за подачу апеляційної скарги було сплачено 1152,60 грн. судового збору (т.2 а.с.51), які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку. Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 рокуу цій справі скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 грн.60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 08 травня 2020 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кримська О.М.