Постанова КЦС ВС № 522/20475/16-ц

Постанова Іменем України 06 травня 2020року м. Київ справа № 522/20475/16-ц провадження № 61-22729св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Виконавчий комітет Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Кононенко Н. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - ВК Одеської міської ради), Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - Приморської РА Одеської міської ради), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними розпорядження та рішення, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07 визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення горища загальною площею 120,1 кв. м, що знаходиться у спірному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого ВК Одеської міської ради прийнято оскаржуване рішення від 25 грудня 2009 року за № 1229, згідно з яким ОСОБА_2 надані містобудівні умови та обмеження з реабілітації квартири АДРЕСА_2 , з пристосуванням горища під мансардне приміщення. Згодом, Приморською РА Одеської міської ради прийнято розпорядження, згідно з яким реконструйованому ОСОБА_2 нежитловому приміщенню горища під квартиру надано статус квартири, з присвоєнням цій квартирі номера 9а. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2011 року скасоване рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07 та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на горище. Проте на час набуття права власності, ОСОБА_2 відчужила спірну квартири ОСОБА_3 Спірне приміщення є допоміжним приміщенням будинку АДРЕСА_1 , та належать всім співвласникам, які є рівними у праві володіння, користування і розпорядження цим майном. Посилаючись на викладене, позивач просиввизнати незаконними розпорядження Приморської РА Одеської міської ради від 12 березня 2011 року № 237 «Про присвоєння номеру квартирі, яка розташована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 » та рішення ВК Одеської міської ради від 25 грудня 2009 року № 1229 «Про надання громадянці ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень з реабілітації квартири АДРЕСА_2 , з пристосуванням горища під мансардне приміщення», визнати незаконним і скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_3 , від 30 червня 2011 року, видане ОСОБА_2 ВК Одеської міської ради. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним розпорядження Приморської РА Одеської міської ради від 12 березня 2011 року № 237 «Про присвоєння номеру квартирі, яка розташована в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним рішення ВК Одеської міської ради від 25 грудня 2009 року № 1229 «Про надання громадянці ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень з реабілітації квартири АДРЕСА_2 , з пристосуванням горища під мансардне приміщення». Визнано незаконним та скасовано видане ВК Одеської міської ради ОСОБА_2 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 30 червня 2011 року на квартиру АДРЕСА_4 . Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Апеляційного суду Одеської області встановлено, що горищне приміщення внутрішньодворового флігелю житлового будинку АДРЕСА_1 , є допоміжним для обслуговування димовентиляційних каналів та проведення поточного ремонту даху, оскільки у цьому флігелі є лише один вихід на дах - через горищне приміщення. Частина житлового комплексу, яка складається з допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку, є неподільним майном. ОСОБА_2 не є такою особою, яка у встановленому законом порядку набула право власності на нежитлове приміщення горища загальною площею 120,1 кв. м, що розташоване у будинку АДРЕСА_1 . Постановою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що власники спірного майна ( ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , компанія Стетфорд Венчерс ЛТД) до участі у розгляді справи в якості співвідповідачів не залучались. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою судді Верховного Суду Стрільчука В. А. від 01 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 31 серпня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції. Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках. На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог частини першої статті 367 ЦПК України, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції неправомірно вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги. Суд вказав на позбавлення права власності осіб та права його захищати. Як можна позбавити особу права ( ОСОБА_2 ), якого вона вже позбавлена? He може бути відповідачем особа, яка не приймала незаконні рішення не видавала незаконні документи. Не можуть бути відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ці особи не приймали незаконних рішень. Суд розглядав апеляційну скаргу більше ніж дев`ять місяців.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. Встановлені судами обставини Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про визнання права власності на горище житлового будинку, за ОСОБА_2 визнано право власності на горище загальною площею 120,1 кв. м, що розташоване у будинку АДРЕСА_1 , та на підставі цього судового рішення, КП «ОМБТІ та РОН» зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на вказане нежитлове приміщення горища (номер запису: 1 у книзі: 66неж-174). Рішенням ВК Одеської міської ради від 25 грудня 2009 року № 1229 надані ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження з реабілітації квартири АДРЕСА_2 (604/1000 частини цієї квартири ОСОБА_2 придбала на підставі нотаріально посвідченого договору від 19 квітня 2002 року), з пристосуванням горища (право власності на це горище зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07) під мансардне приміщення. Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 березня 2011 року № 237 реконструйованому ОСОБА_2 нежитловому приміщенню горища (право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Приморського районного суду м Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07) під квартиру надано статус квартири, з присвоєнням цій квартирі номера 9а. 30 червня 2011 року ВК Одеської міської ради, зокрема, на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 12 березня 2011 року № 237, замість рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_4 . Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2015 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2007 року у справі № 2-5571/07 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про визнання права власності на горище житлового будинку, та у задоволенні цього позову ОСОБА_2 відмовлено. Вказаним судовим рішенням встановлено, що горищне приміщення внутрішньодворового флігелю житлового будинку АДРЕСА_1 , є допоміжним для обслуговування димовентиляційних каналів та проведення поточного ремонту даху, оскільки у флігелі є лише один вихід на дах - через горищне приміщення. 14 червня 2012 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування відчужила квартиру АДРЕСА_3 , ОСОБА_18 , яка 13 травня 2016 року за договором купівлі-продажу ј частини квартири продала компанії Стетфорд Венчерс ЛТД. Нормативно-правове обґрунтування Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на розгляду справи судом першої інстанції). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Установивши, що ОСОБА_2 , після отримання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , на підстав договору дарування відчужила квартиру ОСОБА_18 , яка 13 травня 2016 року за договором купівлі-продажу ј її частини продала компанії Стетфорд Венчерс ЛТД, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справіОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Стетфорд Венчерс ЛТД як співвідповідачів. Відповідачами у справі є лише ВК Одеської міської ради та Приморська РА Одеської міської ради, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Стетфорд Венчерс ЛТД не залучено до участі у справі як вдповідачів, тоді як рішення суду у спірних правовідносинах впливає на права та обов`язки цих осіб. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучені до участі у розгляді справи як треті особи, тоді як мають брати участь у розгляді справи як відповідачі. Отже, встановивши, що суд першої інстанції у порушення вимог закону не залучив до участі в справі як співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Стетфорд Венчерс ЛТД, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав. Твердження заявника про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучені до участі у розгляді справи як треті особи, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки права відповідача є значно ширшими ніж права третьої особи. Доводи заявника про те, що суд розглядав апеляційну скаргу більше ніж дев`ять місяців, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи убачається, що апеляційне провадження у справі відкрито 13 жовтня 2017 року. ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції проживає у м. Нью Йорк, США, а отже, для належного її повідомлення про розгляд справи, знадобилося більше часу. З 26 грудня 2017 року по 26 січня 2018 року суддя-доповідач перебувала у відпустці. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог частини першої статті 367 ЦПК України, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції неправомірно вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки відповідно до вимог частини четвертої цієї ж статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України. Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик