Ухвала КЦС ВС № 235/4593/19

У х в а л а 07 травня 2020 року м. Київ справа № 235/4593/19 провадження № 61-7349ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази від 03 червня 2019 року акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - АТ «ДАК «Автомобільні дороги України») та від 04 червня 2019 року дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» (далі - ДП «Донецький облавтодор») про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з ремонтів та утримання автомобільних доріг з 04 червня 2019 року у зв`язку з ліквідацією посади за пунктом першим статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді у дочірньому підприємстві «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»). Стягнуто з ДП «Донецький облавтодор» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення з 04 червня 2019 року по день ухвалення рішення суду у розмірі 225 697 грн 90 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 56 424 грн 48 коп. та поновлення на роботі. Постановою Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задоволено. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року скасовано, й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 22 квітня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що надійшла 27 квітня 2020 року, в якій заявник просить суд рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року скасувати, й передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки за її подання заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж це встановлено законом. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (або затримки розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (або за весь час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлено законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви, де містяться окремі вимоги немайнового характеру (визнання наказу незаконним та його скасування), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином ((225 697 грн 90 коп. *1%)+704 грн 80 коп.*200%=5 923 грн 50 коп.). Заявником сплачено судовий збір за подання даної касаційної скарги у розмірі 4 513 грн 94 коп. Ураховуючи характер спору заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409 грн 60 коп. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України та Законом № 540-IX,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян