Постанова 4824 № 755/18748/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/18748/19 Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В. № апеляційного провадження: 22-ц/824/5102/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Волошиної В.М. Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, - в с т а н о в и л а : У листопаді 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відповідно до укладеного між банком та відповідачем договору б/н від 18 травня 2011 року. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачеві на підставі пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що за пред`явленим позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» справа є малозначною. Позовна заява по малозначній справі подається представником на підставі ч. 2 ст. 60 ЦПК України. Позовну заяву підписано представником позивача Гаренко Н.В. , яка має процесуальну дієздатність, на підставі довіреності №2166-К-Н-0 від 02.05.2019, яка є дійсною та відповідає вимогам ст. 246 ЦК України, та якою передбачено право останньої підписувати та подавати позовні заяви до судів. Посадове становище підписанта зазначено у довіреності. Довіреність є чинною до 31.12.2021. Тобто до суду надана довіреність повноважного представника з відповідними повноваженнями. Дійсність вказаної довіреності можливо перевірити на офіційному інтернет-сайті Банку, про що зазначено на зворотній сторінці довіреності. Вважає, що на момент подання позовної заяви вимоги цивільного процесуального законодавства позивачем дотримано в повному обсязі. Отже, підстави для повернення позовної заяви відсутні. Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення позовної заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 110 634,68 грн. відповідно до укладеного між банком та відповідачем договору б/н від 18 травня 2011 року. Позовна заява від імені позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підписана та подана Гаренко Надією Володимирівною , як представником позивача. На підтвердження своїх повноважень Гаренко Н.В. долучила до матеріалів заяви засвідчену копію довіреності № 2166-К-Н-0 від 02 травня 2019 року, якою передбачено право останньої підписувати та подавати позовні заяви в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до судів. Повертаючи позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», суд першої інстанції виходив із того, що заява підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для повернення заяви позивачеві у порядку, визначеному пунктом 1 частиною 4 статті 185 ЦПК України. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що представництво за довіреністю у малозначних справах хоча й допускається, проте позов від імені юридичної особи має бути підписаний та поданий до суду керівником юридичної особи, членом виконавчого органу або адвокатом, який діє від імені юридичної особи. Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого. Право на звернення до суду реалізується особою у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено право сторони, третьої особи, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника - частина 3 статті 58 ЦПК України. Представництво за своєю правовою природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника. За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення без довіреності. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Для засвідчення повноважень представника перед третіми особами в процесі здійснення представництва довірителем видається письмовий документ - довіреність (стаття 244 ЦК України). Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами - частина 1 статті 246 ЦК України. Специфіка представництва за довіреністю в цивільному судочинстві визначена відповідними нормами ЦПК. Так, згідно з частиною другої статті 15 ЦПК України представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" - частина 4 статті 62 ЦПК України. Статтею 60 ЦПК України визначено винятки із загального правила щодо представництва у суді виключно адвокатом. Відповідно до частини другої зазначеної статті, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Статтею 62 ЦПК України визначено документи, що підтверджують повноваження представників. Зокрема, передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Відповідно до частини 1 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Отже, слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи щодо підписання та подання до суду позов від імені довірителя, якщо право цього представника випливає зі змісту виданої довіреності. Встановлених обмежень щодо кола осіб, які мають право підписувати та подавати до суду позов від імені юридичної особи не містить і Конституція України на яку послався суд першої інстанції, аналізуючи норму статті 131-2, підпункт 11 пункт 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, в обґрунтування висновку про те, що позовна заява від імені юридичної особи може бути подана лише керівником юридичної особи, членом виконавчого органу або адвокатом, який діє від імені юридичної особи. Так, 02 червня 2016 року за № 1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України. Згідно із Законом № 1401-VIII від 02 червня 2016 року Конституцію доповнено статтею 131-2, норма якої передбачає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Частиною четвертою статті 131-2 Конституції України визначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані питання представництва, який передбачає, зокрема, що представництво відповідно до 131-2 Конституції України виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (абзац перший 11 пункту). Наведений підпункт розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовує питання запровадження представництва, що здійснюється адвокатами, та не охоплює відносини, пов`язані із застосуванням представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Про самопредставництво юридичної особи в Конституції України також не йдеться. Оскільки «Перехідні положення» закону за обсягом і предметом регулювання не можуть бути більшими (ширшими) ніж сама норма закону, тому виникнення представництва на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, регулюється лише відповідними положеннями процесуальних кодексів. Не узгоджується з нормами цивільного процесуального законодавства і висновок суду першої інстанції про те, що представництво юридичної особи на підставі довіреності без надання доказів адвокатської діяльності у спорах, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах, допускається в суді лише під час розгляду справи по суті. Судом першої інстанції не враховано, що позовна заява є видом заяви по суті справи ( статті 174 ЦПК України), а додержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом передує стадії розгляду справи по суті. Так, загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК України. Частиною 7 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Таким чином, передумови права на пред?явлення позову конкретної особи та дотримання останньою порядку її подання, що визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, у тому числі перевірка повноважень представника позивача на вчинення процесуальної дії з`ясовується судом першої інстанції на стадії пред?явлення позову, відкриття провадження у справі. Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що підписання позовної заяви представником позивача допускається чинним цивільним процесуальним законодавством, за умови долучення до матеріалів позовної заяви належних документів, що підтверджують право представника на вчинення такої процесуальної дії. Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, що подана до суду першої інстанції позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в особі Гаренко Надії Володимирівні містить завірену копію довіреності № 2166-К-Н-0 від 02 травня 2019 року, що була видана головою правління АТ КБ «ПриватБанк» (керівник АТ КБ «ПриватБанк») Крумханзл П . юрисконсульту Департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження АТ КБ «ПриватБанк» Гаренко Надії Володимирівні для представництва інтересів банку, зокрема, в загальних та спеціалізованих судах окремих судових юрисдикцій всіх інстанцій (додаток до матеріалів справи). У вказаній довіреності, крім іншого, зазначено, що Гаренко Надії Володимирівні надаються права, передбачені законодавствам для позивача, включаючи право подавати, підписувати, пред`являти та підтримувати позови в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». З огляду на наведений зміст довіреності № 2166-К-Н-0 від 02 травня 2019 року, долученої до заяви, з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (малозначний спір) слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи Гаренко Надії Володимирівні щодо підписання та подання до суду позову від імені Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про підписання позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які за приписами статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: