Постанова Одеський апеляційний суд № 500/882/18

Номер провадження: 22-ц/813/1848/20 Номер справи місцевого суду: 500/882/18 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П. Доповідач Дрішлюк А. І. Категорія: 27 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 19 лютого 2018 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.03.2012 року ОСОБА_1 підписав заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач умови договору виконав належним чином, проте відповідач не здійснював належним чином платежі, у зв`язку з чим станом на 31.12.2017 року за ним виникла заборгованість у загальній сумі 111 873,92 грн., яка не була сплачена. Тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 111 873,92 грн. та сплачений ним судовий збір (а.с. 1-4). 14 травня 2019 року відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, посилаючись на правову позицію ВСУ за якою відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (а.с.127). 14 листопада 2019 року рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області (головуючий - суддя Пащенко Т.П.) в задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення сум заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с. 144-147). 11.12.2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції надіслав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що він не згодний з зазначеним судовим рішенням та вважає, що воно є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, висновок суду, зокрема в частині пропуску позивачем строку позовної давності, є таким, що не відповідає дійсним обставина справи, оскільки, на думку апелянта, судом не було перевірено строк дії картки, що свідчить про однобічність та неповноту судового розгляду, а рішення суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 6, ст. 81 ЦПК України. Скаржник також зазначає, що судом не було враховано висновки Верховного суду, чим він порушив формування єдиної правозастосовної практики. Таким чином, скаржник зазначає, що строк дії картки встановлено до 09/15 року, тобто до 30 вересня 2015 року, а з позовом Банк звернувся до суду в лютому 2018 року, то, на його думку, строк позовної давності, щодо повернення кредиту в повному обсязі позивачем не пропущено. Тому скаржник просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі (а.с 150-158). 29 січня 2019 року ОСОБА_1 засобами кур`єрської доставки направив до Ізмаїльського районного суду м. Одеси апеляційну скаргу на рішення від 14 листопада 2019 року. ОСОБА_2 частково погоджується з оскаржуваним рішенням. В частині стягнення непогашеного тіла кредиту в сумі 7902, 43 грн не погоджується з підстав неповноти встановлення обставин. Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції відносно мотивів незадоволення вказаних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи. Скаржник вважає мотивувальну частину оскаржуваного рішення такою, що підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні стягнення непогашеного тіла кредиту в сумі 7902,43 грн. ОСОБА_1 зазначає, що не отримував ніяких коштів, та кредитних карток з будь-яким лімітом за заявою б/н від 04.03.2012 року. У заяві позичальника від 04.03.2012 року не зазначені ні номер банківської карти, ні номер карткового рахунку, ні розмір кредитного ліміту будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній. На думку скаржника, обов`язок повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ним виникає лише у випадку отримання готівки або використання іншим способом кредитних коштів. Шляхом встановлення кредитного ліміту та видачі платіжної картки, банк лише надає своїм клієнтам право отримати кредит. З урахуванням наведеного АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не довів належними та допустимими доказами виконання Банком своїх зобов`язань, немає підстав задоволення позову. Тому апелянт просить змінити оскаржуване рішення суду в його мотивувальній частині - щодо правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 у стягненні непогашеного тіла кредиту в сумі 7902, 43 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні провадження за апеляційними скаргами АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року були відкриті в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходили. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він не отримував кредитні кошти, а позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу виконання АТ КБ «ПриватБанк» своїх зобов`язань, проте апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відповідач після отримання карти за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався картою та отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору. З виписки по рахункам карти відповідача вбачається, що він користувався кредитними коштами, знімав готівку у банкоматі, розраховувався за товари та послуги, оплачував комунальні послуги. Крім того, відповідач частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній карті. Факт користування відповідачем кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення вбачається з розрахунку заборгованості, руху коштів та їх витрачання з подальшим поповненням рахунку. Відповідач про втрату картки не заявляв, з заявами щодо несанкціонованого використання коштів до банку не звертався, кредитні кошти знімалися за допомогою банкомату, а також здійснювалися розрахунки за товари та послуги, відповідно відповідач мав в наявності платіжну карту, знав ПІН - код властивий даній карті, який видавався в спеціальному конверті при отриманні картки і відомий тільки держателю картки. Відповідач також частково погашав наявну заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують. Щодо доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», то апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки останній платіж за кредитом був сплачений відповідачем згідно розрахунку заборгованості за договором (а.с.5-6, 86-89) 25.09.2014 року в сумі 600 грн., ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом в лютому 2018 року, тобто більше ніж через три роки. Щодо збільшення строку позовної давності до 50 років суд першої інстанції вказав, що Умови не містять підпису позичальника, суду не надано належних та допустимих доказів, які би підтверджували, що саме ці Умови мав на увазі позичальник, підписуючи анкету-заяву від 04.03.2012 року, а також те, що на момент підписання вказаної заяви Умови містили положення про збільшену позовну давність, або що у подальшому Умови, зокрема щодо збільшення позовної давності, не змінювались, а анкета-заява позичальника не містить домовленості сторін щодо збільшення позовної давності. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Банку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.03.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки вони відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Проте щодо застосування відповідно до ст. 267 ЦК України строку позовної давності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за кредитним договором. З матеріалів справи вбачається, 04.03.2012 року Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дій картки до 30.09.2015 року (а.с. 90). 19.02.2018 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором (а.с.1). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. За п. 1 ч. 1 цієї статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (Велика палата Верховного Суду, постанова від 28.03.2018 року, справа № 444/9519/12). Враховуючи вищевикладене висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності не відповідає матеріалам справи та положенням діючого цивільного законодавства. Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасовує в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості по тілу кредиту та ухвалює в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 рах. № НОМЕР_2 МФО № 305290) 7 902,43 грн заборгованість за тілом кредиту. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 06.05.2020 року м. Одеса