Ухвала КЦС ВС № 389/3197/18

Ухвала 05 травня 2020 року м. Київ справа № 389/3197/18 провадження № 61-7345ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2018 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя. Позов мотивований тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 91 917 821,84 грн, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 9 626 230,50 грн - три проценти річних та інфляційні втрати. Вказані судові рішення набрали законної сили. Заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» у межах відкритого виконавчого провадження від 30 листопада 2017 року № 55279016 не погашена. Згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 має земельну ділянку кадастровий номер 3522281500:53:000:0015 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельне ділянка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя як майно набуте за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд виділити у власність ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер 3522281500:53:000:0015 за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, у задоволенні позову АТ «Ощадбанк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , а тому є її особистою власністю. 23 квітня 2020 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ). Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Враховуючи те, що касаційна скарга подана 23 квітня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що вартість спірної земельної ділянки складає 132 638,00 грн. Предметом позову у цій справі є виділення 1/2 частки у спільній сумісній власності подружжя, тобто ціна позову складає 66 319,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює ціну позову у даній справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження. Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державного ощадного банку України» на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділення частки у спільній сумісній власності подружжя відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик