Ухвала КЦС ВС № 686/2073/17

Ухвала 04 травня 2020 року м. Київ справа № 686/2073/17-ц провадження № 61-45292св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, третя особа - ОСОБА_7 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Хмельницького бюро технічної інвентаризації, третя особа - ОСОБА_7 , про визнання дій незаконними, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_8 , який заповів йому квартиру АДРЕСА_1 . Після смерті діда, він проживав у зазначеній квартирі протягом 5 років та через зловживання алкогольними напоями покинув це місце проживання. Повернувшись у вересні 2016 року у квартиру, виявив, що в ній проживають інші люди. Він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та оформлення спадкових прав на спірну квартиру, але йому відмовлено у вчинені відповідних нотаріальних дій з посиланням на те, що відсутня реєстрація права власності на цю квартиру за спадкодавцем. У БТІ м. Хмельницького він отримав відомості, згідно з якими у 2008 році право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2008 року (суддя Романішин В. Л.). 24 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру. 03 червня 2009 року ОСОБА_4 відчужив на підставі договору купівлі-продажу квартиру ОСОБА_5 . Вказана квартира 07 грудня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу відчужена ОСОБА_6 , який 31 травня 2016 року продав її ОСОБА_3 . Відповідно до листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, за 2008 рік цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про визнання договору укладеним та визнання права власності на квартиру до Хмельницького міськрайонного суду не надходила та не розглядалась. Тобто, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2008 року, яке було підставою для проведення реєстрації Хмельницьким БТІ права власності за ОСОБА_2 є підробленим, а отже, і відповідна реєстрація права власності проведена з порушеннями вимог законодавства. Оскільки право власності на спірну квартиру набуто ОСОБА_2 незаконно, то наступні договори купівлі-продажу цієї квартири є недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Так як договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого ОСОБА_3 придбав спірну квартиру, є недійсним, квартира знаходиться у його володінні незаконно. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії Хмельницького БТІ щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 на підставі документа «рішення суду» від 11 квітня 2008 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладеного між ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 від 24 лютого 2009 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03 червня 2009 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 07 грудня 2010 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у своєму позові позивач зазначив, що спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8 , він прийняв шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном (спірною квартирою). Разом з тим жодних належних і допустимих доказів цьому факту позивач суду не надав і такі докази у матеріалах справи відсутні. Так, згдіно з довідкою № 3271, виданою комунальним підприємством, яке обслуговує будинок АДРЕСА_2 , встановлено, що станом на 17 жовтня 2002 року у квартирі був зареєстрований і проживав ОСОБА_8 один. Доказів того, що після смерті ОСОБА_8 у фактичне володіння спірною квартирою вступив ОСОБА_1 (довідка про фактичне проживання у цій квартирі, квитанції на сплату комінальних послуг, тощо) позивачем суду не представлено, як і не представлено відповідного рішення суду про встановлення відповідного факту. Із заявою про принйняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори лише у грудні 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Стець О. М. 24 лютого 2009 року, зареєстрований у реєстрі за №

396. Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що помилковими є висновки суду про відсутність доказів прийняття позивачем спадщини, оскільки доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном є наявність у ОСОБА_1 документів на квартиру, виданих на ім`я спадкодавця. ОСОБА_2 із позовом про визнання права власності на квартиру не звертався, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2008 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру не ухвалювалось. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 на законних підставах набув право власності на квартиру, що є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного 24 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивач є спадкоємцем ОСОБА_8 , а тому до нього перейшли усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, у тому числі і право вимоги щодо витребування майна на підставі статті 338 ЦК України. Спірна квартира вибула з володіння позивача на підставі підробленого рішення суду та недійсного договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а тому вважається такою, що вибула з володіння ОСОБА_1 поза його волею. Оскільки спірна квартира вибула поза волею спадкоємця ОСОБА_1 , то він має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України. Про відчуження квартири позивач дізнався у вересні 2016 року, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи У жовтні 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2018 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що пункт 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 1994 року жодним чином не вказує, що доказом прийняття спадщини може бути технічний паспорт на квартиру або свідоцтво про право власності на неї. Натомість, вказана інструкція вказує на те, що доказом прийняття спадщини на житло можуть бути документи, які свідчать про користування ним, як то: довідка ЖЕКу, виконкому місцевої ради, запис в паспорті або в будинковій книзі який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. У цій справі єдиним поясненням позивача з приводу пропуску ним позовної давності було те, що він, внаслідок зловживання спиртними напоями, покинув своє місце проживання, внаслідок чого не міг у належний час дізнатись про порушення свого права. Вважає, що «зловживання спиртними напоями» не може вважатись поважною причиною пропущення строку позовної давності більше ніж на 7 років. У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2018 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що із заявою про прийняття спадщини, позивач звернувся через 14 років. На час придбання ним квартири будь-яких обтяжень за майном не було, не було судових чи інших спорів щодо квартири. Позивач не мав і не має правовстановлюючих документів на спірну квартиру, так як у позовній заяві у прохальній частині просив витребувати з Хмельницького БТІ інвентаризаційну справу з правовстановлюючими документами. Він є інвалідом другої групи, а тому суд апеляційної інстанції не мав права стягувати з нього судовий збір. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким у касаційній скарзі ОСОБА_3 так і не зазначив, чим саме порушено судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права, адже ті факти про які зазначав ОСОБА_3 є перекрученими, такими, що спростовуються матеріалами справи. У грудні 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6 , у якому зазначено, що він отримав квартиру як добросовісний набувач, сплатив за неї дуже великі кошти, які є його заощадженнями за багато років, із грудня 2017 року він пенсіонер МВС по інвалідності (ІІ група довічно), що підтверджується пенсійним посвідченням та довідкою Хмельницької обласної МСЕК. Також у своїй касаційній скарзі ОСОБА_3 просив проводити розгляд справи за його участі. Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалами судді Верховного Суду Стрільчука В. А. від 25 жовтня та 06 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за касаційними скаргами, витребувано справу та надано строк для подання відзивів на касаційні скарги. 23 листопада 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції. Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках. На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Хмельницького бюро технічної інвентаризації, третя особа - ОСОБА_7 , про визнання дій незаконними, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2018 року призначити до судового розгляду на 20 травня 2020 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик