Постанова 4808 № 347/1073/19

Справа № 347/1073/19 Провадження № 22-ц/4808/331/20 Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О. секретаря Бойчука Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Косівського районного суду від 09 грудня 2019 року у складі судді Крилюк М.І., ухвалене в м.Косів, у справі за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Косівської райдержадміністрації про виселення з житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку та звільнення від особистих речей, в с т а н о в и в: У травні 2019 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно ст.37 ЗУ «Про іпотеку» право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було перереєстровано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що належала на праві власності ОСОБА_4 . Правовою підставою для реєстрації права власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на нерухоме майно, було відповідне застереження в Іпотечному договорі, яке передбачало передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.11.2018 № 143751421 право власності було зареєстровано за ТзОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43801576 від 01.11.2018 09:12:40, державний реєстратор - Попович Віталій Васильович, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська області. Оскільки законним власником вищевказаного нерухомого майна є ТзОВ «Кредитні ініціативи», то в силу дії ст. 317 ЦК України, відповідачі, втративши право власності на будинок, одночасно втратили право користування ним . Згідно довідки про склад сім`ї, в житловому будинку з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 власником якої є ТзОВ «Кредитні ініціативи», зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 . Малолітня особа ОСОБА_3 , зареєстрована в зазначеному житловому приміщенні після укладення договору іпотеки, тобто передача в іпотеку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи. Позивач звертався до Відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, зокрема, було надіслано вимогу про добровільне виселення. Проте, не зважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у будинку, колишній власник, продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії відповідача створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном. З наведених підстав позивач просив: 1.зняти з реєстрації громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового будинку з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 2 .зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити житловий будинокщо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від особистих речей; 3.виселити в примусовому порядку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового будинку з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 4 .стягнути з відповідачів судові витрати. РішеннямКосівського районного суду від 09 грудня 2019 року в позові ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Косівської райдержадміністрації про виселення з житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку та звільнення від особистих речей - відмовлено. ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення суду подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт не погоджується з аргументами суду про те, що оскільки спірний житловий будинок придбаний не за кредитні кошти, то виселення відповідачів з неповнолітньою дитиною без надання іншого житла є неможливим. Апелянт вважає, що судом не вірно дано оцінку існуючим між сторонами правовідносинам, оскільки на час подачі позову до суду спірне житлове приміщення вже не було предметом іпотеки, а відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нанерухоме майно з 01.11.2018 року є власністю ТзОВ «Кредитні ініціативи». Тобто на час подачі позову до суду позивач був власником, а не іпотекодержателем майна. Право власності позивач набув в порядку позасудового задоволення своїх вимог за кредитним та іпотечним договороми в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Правовою підставою для реєстрації права власності було відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачало передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідачі по справі є колишніми співвласниками та членами сім`ї колишніх власників, які після переходу права власності на житловий будинок до ТзОВ «Кредитні ініціативи» залишилися зареєстровані у житловому приміщенні. Посилаючись на положення ст.ст.369, 405 ЦК УКраїни, ст.64, 156 ЖК України та ст.18 Закону України "Про охорону дитинства", апелянт зазначив, що особистий сервітут на користування житлом виникає в особи, яка є членом сім`ї власника житла, тільки за умови, що вона проживає разом з власником в належному власникові житловому приміщенні. Тому умова проживання дитини, як члена сім`ї власника, разом з власником приміщення в належному власникові приміщенні - є єдиною і обов`язковою умовою для виникнення в дитини права на користування житлом. Апелянт посилається також на постанову Верховного суду від 06.02.2018 року №229/3757/15-ц, в якій сформовано правовий висновок, відповідно до якого малолітня особа позбавляється права користування житловим приміщенням, якщо вказане приміщення не є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Наявність реєстрації відповідачів в належному на праві власності позивачу житловому приміщенні, відповідно до норм чинного законодавства України, створює перешкоди у реалізації власнику квартири - позивачу, права на вільне розпорядження належним йому майном. Єдина можливість зняти зазначені обмеження - це зняття з реєстраційного обліку відповідачів з квартири шляхом визнання їх такими, що втратили право користування квартирою та виселення, що за відсутності добровільної згоди на це відповідачів, можливо виключно в судовому порядку. Апелянт також вказав, що згідно договору іпотеки на час його укладення ОСОБА_2 не мешкала у спірному будинку, а була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_4 , а згідно з даними Державних реєстрів права власності, які були долучені відповідачкою до матеріалів справи, у неї у власності перебуває додаткое житлове майно за адресою: АДРЕСА_5 та в АДРЕСА_6 . Також додаткова житлова нерухомість є у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 за адресою: АДРЕСА_8 . Крім того, відповідачі ще у 2011 році з метою погашення заборгованості зверталися до кредитора із нотаріально посвідченою заявою про добровільну реалізацію заставного майна, що свідчить про забезпеченість їх іншим житлом. З наведених підстав апелянт просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити. Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що вважає незаконною реєстрацію права власності за відповідачем в порядку позасудового задоволення вимог кредитора за кредитним та іпотечним договорами. Відповідачка вказала, що її не повідомляли про позасудовий порядок переходу права власності на іпотечне майно, а про перехід права власності вона дізналася при отриманні примірника позову з вимогою виселення її та її малолітньої дитини у серпні 2019 року. Здійснючи державну реєстрацію права власності за ТзОВ «Кредитні ініціативи» не було дотримано процедури державної реєстрації щодо отримання відповідачкою повідомлення, з`ясування кола осіб, які зареєстровані та проживають у спірному будину, в тому числі неповнолітніх. Реєстація майна за новим власником відбулася без з`ясування належності права власності земельної ділянки, на якій розміщений предмет потеки. Земельна ділянка не була предметом іпотеки та перебуває на праві часткової власності відповідачки та відповідача ОСОБА_1 в рівних частках. Оскільки майно, що було предметом іпотеки розташоване на земельній ділянці, яка належить відповідачці, то вона вважає, що має право користуватись майном, яке розташоване на її земельній ділянці, щодо якої немає обтяжень. Крім того, основне зобов`язання забезпечене договорами поруки, копії яких містяться у матеріалах справи. ОСОБА_2 вважає, що вона та її діти стали заручниками неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань по споживчому кредиту в іноземній валюті, позивач не надав суду жодних доказів здійснення нею перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Відповідачка вказує на те, що виселення із житлового будинку порушить її житлові права, права ОСОБА_1 , який проживає в іншій частині будинку, права неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тимчасово вибув із цього житла на навчання в Івано-Фраківський коледж електронних приладів та тимчасово зареєструвався у м.Івано-Франківську. В той же час, відповідачка зазначила, що не має зареєстрованого за нею права власності на інше житло. Посилання позивача на наявність у неї іншого житла не відповідає дійсності, оскільки у інформаційній довідці, на яку посилається позивач, значиться ОСОБА_4 , за якою зареєстронане право власності на майно у 2004 році. В той же час відповідачка у 2004 році мала прізвище ОСОБА_4 . Так само і відповідач ОСОБА_1 не має іншого житла. Щодо долученої до апеляційної скарги копії заяви ОСОБА_1 від 16.12.2011 року до Голови правління ПАТ "Сведбанк" про надання дозволу на добровільний продаж житлового будинку по АДРЕСА_1 , то ці документи не надавалися до суду першої інстанції та не долучалися до матеріалів справи. Крім того, відповідачка вказує на те, що їй невідомі правові підстави переуступки первинного боргу за кредитом та прав вимоги стосовно іпотечного майна до ТзОВ "Кредитні ініціативи", у зв`язку з чим просила витребувати оригінали документів, що підтверджують право вимоги ТзОВ "Кредитні ініціативи" про виселення. У засідання апеляційного суду сторони не з`явилися, судом повідомлені належним чином. Представник апелянта попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи встановлено, що 22.06.2006 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (іпотекодавці) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (іпотекодержатель) уклали іпотечний договір. Згідно п.1.1 договору іпотекодавці передають, а іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки, на забезпечення зобов`язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 22.06.2006 року №1/12-Ф, який укладено між ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" та ОСОБА_1 , згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користування кредитом у доларах США у розмірі 45 170 доларів США, що надається кредитодавцем для цілей: споживчі потреби в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 45 170,0 доларів США під проценти на строк до 21.06.2009 року (а.с.141). Відповідно до п.2.1 предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить іпотекодавцям в рівних частинах на праві власності на підставі договору дарування від 31.12.2004 року №2994, якийзареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10.03.2005 року №8256976. Земельна ділянка площею 1166 кв.м., на якій розташований предмет іпотеки знаходиться у користуванні іпотекодавців на підставі договору оренди, укладеного з Кутською селищною радою 25.01.2005 року. Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності, включаючи внутрішні системи, як і ті, що виникнуть в майбутньому, так і ті, що зазначені нижче і існують на момент укладання іпотечного договору. Згідно п.4.1 іпотечного договору, укладеного 22.06.2006 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (іпотекодавці) та ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" (іпотекодержатель), іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та (або) іпотечним договором, а також якщо у момент настання строку виконання зобовязань поичальника за кредитним договором ці зобов`язання не будуть виконані. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст.35 Закону України "Про іпотеку". За змістом п.4.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним з наступних методів: 4.2.1. шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку"; 4.2.2. шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку". У разі застосування іпотекодержателем пункту 4.2 іпотечного договору (п.4.3) на вимогу іпотекодержателя , у строк, доведений у письмовій формі іпотекодержателем, але не раніше дати, у яку іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний вивільнити предмет іпотеки та забезпечити його вивільнення орендарями (наймачами), (п.4.3.2). Згідно з п.4.3.3 іпотекодержатель протягом трьох робочих днів після реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки або після укладення з покупцем предмету іпотеки та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зобов`язаний надати іпотекодавцю завірену копію документу, що свідчить про перехід права власності. Відповідно до п.4.5 іпотечного договору, зазначене у п.4.2 іпотечного договору є застереженням про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідним та достатнім для звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки. На виконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 16.03.2020 року державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надано належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про право власності №28688485 від 30.10.2018 року; З наданих документів вбачається, що 28.11.2012 року між ПАТ "Сведбанк" (правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк") та ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" відступив ТзОВ "ФК "Вектор Плюс" свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. 28.11.2012 року між ТзОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до умов ТзОВ "ФК "Вектор Плюс" відступив ТзОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.11.2018 № 143751421 було зареєстровано право власності ТзОВ «Кредитні ініціативи» на житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43801576 від 01.11.2018 09:12:40, ОСОБА_8 , Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська області. Піставою для реєстрації права власності ТзОВ «Кредитні ініціативи» на нерухоме майно, житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є: повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: б/н, виданий 27.05.2018; видавник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (2шт.); опис вкладеного до листа з оголошеною цінністю, серія та номер:б/н, виданий 27.05.2018, видавник: відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (2шт.); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового перекладу, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 27.05.2018, видавник укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового перекладу, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 27.05.2018, видавник укрпошта; договір факторингу, серія та номер: б/н, виданий 28.11.2012, видавник: Сведбанк; кредитний договір, серія та номер:1/12-ф, виданий 22.06.2006, видавник: ЗАТ "ТАС-Інвестбанк"; іпотечний договір, серія та номер:29, виданий 22.06.2006, видавник: прватний нотаріус Ромовська О.В.; договір про передачу прав за іпотечним договором, серія та номер: 2187, виданий 28.11.2012, видавник: приватний нотаріус Мироник О.В. (а.с.5). 16.04.2019 року ТОВ "Кредитні ініціативи" направило на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вимогу про добровільне виселення, якою адресатів повідомлено, що відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку" банк 30.10.2018 року задовільнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки згідно Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.11.2018 року. Посилаючись на те, щоТОВ "Кредитні ініціативи" є власником житлового будинку, від адресатів вимагалось добровільне звільнення всіма мешканцями спірного житлового приміщення, із зняттям всіх мешканців з реєстраційного обліку (а.с.7-8). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що будинок, з якого позивач просить виселити відповідачів, та який був переданий в іпотеку банку відповідачами, був придбаний саме за кредитні кошти, що були надані банком позичальнику для купівлі цього будинку, адже в даному випадку, виселення з будинку можливе або у разі якщо будинок придбано за кредитні кошти, або у разі якщо будинок придбано не за кредитні кошти, виселення з нього можливе лише за умови надання особам, які там проживають, іншого житлового приміщення. При цьому, саме позивач мав довести належними доказами (поданням копії кредитного договору та копії іпотечного договору), що обраний ним спосіб захисту є законним та відповідає обставинам справи і вимогам чинного законодавства України, оскільки позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. За таких умов суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про виселення відповідачів, поскільки позивачем не доведено наявності в нього права на застосування обраного ним способу захисту своїх прав. Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Згідно з частиною четвертою статті 9, частинами першою, четвертою статті 156 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Частиною другою статті 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16.01.2020 року № 61-1906св19, 20.05.2019 року №61-44514св18, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно довідки Кутської селищної ради від 04.06.2019 року №172/02-24 ОСОБА_1 перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29). За даними довідок Кутської селищної ради від 13.06.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31,32). Згідно рішення Косівського районного суду від 20.12.2012 р (а.с.64) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано а неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишено на проживання з матір`ю, ОСОБА_2 . Із наданого суду рішення № 53/10-19 від 18.10.2019 року засідання комісії з питань захисту прав дітей Косівської РДА вбачається, вважати недоцільним надання дозволу на виселення з житлового приміщення , зняття з реєстраційного обліку та звільнення від особистих речей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 2007 року народження (а.с.107). Встановлено, що в житловому приміщенні, що в АДРЕСА_1 попередньо було також зареєстровано сина відповідачки, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тимчасово вибув на навчання в Івано-Франківський коледж електронних приладів. Як вбачається із долученого відповідачкою ОСОБА_2 копії договору дарування від 31.12.2004 року, ОСОБА_9 , від імені якої діяла ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_1 , ОСОБА_4 житловий будинок з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.74). Звернувшись до суду з даним позовом, ТзОВ «Кредитні ініціативи» ставило питання про виселення відповідачів з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення. Разом з тим, встановивши, що житловий будинок переданий в іпотеку набутий не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виселення відповідачів без надання їм іншого житла. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі втратили право власності на дім, то й втратили право користування ним, а тому правова вимога нового власника будинку про виселення колишніх власників (користувачів) квартири є законною та обґрунтованою в силу статті 346 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки позивач не аргументував ні мету, яку він переслідував, подавши позов про виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, ні співмірність такого виселення відповідній меті. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 січня 2020 року, провадження № 61-1906св19, втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ТзОВ «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення. Рішення Косівського районного суду від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 травня 2020 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.