Постанова 4803 № 208/6862/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2964/20 Справа № 208/6862/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Каратаєвої Л.О. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: 14 листопада 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 13657,52 грн. за кредитним договором № б/н від 30.05.2010 року, яка складається з: 344,90 грн. - заборгованість за кредитом; 9186,07 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 626,55 грн. - штраф (процентна складова), а також судові витрати (а.с.2-5). Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 344 грн. 90 коп. заборгованості за тілом кредиту; 1378 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору. Усього: 1722 грн. 90 коп. В іншій частині позовних вимог, відмовлено (а.с.152-155). Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося з апеляційною скаргою. Просить, скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені, штрафів та задовольнити вимоги банку в цій частині. Вирішити питання судових витрат (а.с.159-161). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2010 між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ Приватбанк, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 16). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк» ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті позивача Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 23.10.2016 року становить 13657,52 грн., яка складається з: 344,90 грн. - заборгованість за кредитом; 9186,07 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 626,55 грн. - штраф (процентна складова). Судом першої інстанції встановлено, що у заяві позичальника від 30.05.2010 року процентна ставка не зазначена. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використані кошти позичальником в добровільному порядку не повернуті, тому наявні підстави для стягнення з відповідача непогашену суму тіла кредиту в розмірі 344, 90 грн. Відмовляючи у задоволені інших позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності. В частині задоволених позовних вимог, сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції і відхиляє доводи апелянта щодо того, що при підписанні анкети-заяви сторони досягли згоди стосовно всіх істотних умов договору, з наступних підстав. Як вбачається з позову, між сторонами укладено договір № б/н від 30.05.2010 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн., однак, з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписаної ОСОБА_1 , неможливо встановити, яку саме останній отримав картку. Безпідставними є доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що вказаний договір був оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача 30.05.2010 року, яка містить підпис останнього про ознайомлення її з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" і "Тарифами Банку". Колегія суддів не може прийняти до уваги витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку як належний, допустимий та достатній доказ, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Тобто, відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не долучено до позовної заяви Умови та правила про надання банківських послуг, які б містили підпис позичальника, колегія суддів приходить до висновку, що АТ КБ "ПриватБанк" не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до позову. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Крім того, анкета-заява, яка підписана відповідачем про ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить зазначений позивачем у позові кредитний ліміт у розмірі 2000 грн., а також номер, строк дії платіжної картки, яка була видана банком відповідачу відповідно до його заяви, не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачкою в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості. Жодних обґрунтувань, з яких саме причин вказані докази не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не містить. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 259, 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року в оскаржуваній частині, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: