Постанова 4803 № 199/10335/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4581/20 Справа № 199/10335/19 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року про передачу справи для розгляду по підсудності у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, в якій просив про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2020 року цивільну справу передано по підсудності на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передано на розгляд Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська (а.с.137). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу, справу направити до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 94-96). Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Встановлено, що у січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, в якій просив про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2019 року заяву задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 199 856 грн. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2019 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою провадження за заявою ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду закрито та направлено заяву ОСОБА_1 до суду першої інстанції для розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2020 року цивільну справу передано по підсудності на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Постановляючи ухвалу про передачу справи до іншого суду, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підсудна даному суду та дійшов висновку про необхідність передачі справи за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, оскільки, ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим в Дніпропетровській області, тоді як місцезнаходженням відповідача - Державного казначейства України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Дніпра. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. На підставі ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч.4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. В наданій до суду позовній заяві, позивач зазначає своє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , яке територіально відноситься до Новокодацького району м.Дніпра. До апеляційного суду, ОСОБА_1 надано довідку від 13 березня 2017 року № 0000137391 про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи. З вказаної довідки вбачається, що фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.144, т.2). Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру. У ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечать цьому Закону. Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Аналізуючи вищевказане можна зробити висновок про наявність у позивача ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , права на звернення із позовом з метою захисту своїх прав до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська на підставі ч.4 ст. 28 ЦПК України . Враховуючи зазначене, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку не оскаржується. Судді: