Постанова 4818 № 638/2198/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «05» травня 2020 року м. Харків справа № 638/2198/20-ц провадження 22ц/818/2472/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря - Колосовської А.Р., учасники справи: заявник - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Ю.Д., заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року в складі судді Цвірюка Д.В. в с т а н о в и в: У лютому 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника з метою виявлення, опису та арешту майна боржника. Подання мотивоване тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 58484248 з примусового виконання наказу № 911/3639/17 від 12 червня 2018 року, виданого Господарським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» суми боргу в розмірі 8221,30 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2019 року направлено боржнику поштою рекомендованим листом. Таким чином боржнику відомо, що відносно нього відкрито виконавче провадження та сума заборгованості, яка станом на 14 лютого 2020 року залишається не сплаченою. Зазначив, що згідно відповідей з МВС, ПФУ та ДФС у боржника не має транспортних засобів, відсутній дохід у вигляді заробітної плати чи пенсії та відкрито рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», однак кошти на ньому відсутні. 25 лютого 2019 року ним винесено постанову, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, а 26 лютого 2019 року - постанову про накладення арешту на кошти боржника. Із інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що у ОСОБА_1 відсутнє право власності на будь-яке нерухоме майно. Із відповідей банків вбачається, що у боржника рахунки відсутні. Як вбачається з відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що неодноразово на адресу боржника направлено виклик з вимогою з`явитись на прийом до приватного виконавця та надати достовірні відомості про майновий стан та доходи боржника, однак боржник за викликами не з`являвся, пояснень не надавав, про що складено відповідні акти. 11 березня 2019 року та 02 квітня 2019 року приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, в результаті яких складені акти про те, що боржник за вказаною адресою відсутній, перевірити його майновий стан не вдалось. Зазначив, що перевіркою Державного реєстру актів цивільного стану з`ясовано, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , якій на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , та яка зареєстрована за вказаною адресою. 06 грудня 2019 року та 10 грудня 2019 року ним здійснені виходи за зазначеною адресою для перевірки майнового стану боржника, в результаті яких встановлено, що боржник з дружиною проживав за цією адресою, але наразі відсутній. Двері у квартиру відчинив чоловік, який представився прізвищем « ОСОБА_3 ». Він отримав виклик боржника на 09 грудня 2019 року, а також поставив свій підпис про отримання. Впустити до квартири відмовився, мотивуючи це тим, що приватний виконавець не надав ухвалу суду щодо проникнення до житлового приміщення квартири № 18 . У зв`язку з цим встановити майновий стан боржника неможливо. Під час спілкування з сусідами встановлено, що квартира № 18 разом з майном боржника тривалий час орендується невстановленими особами. Вказав, що повторні виходи за цією адресою здійснені 12 грудня 2019 року, 19 грудня 2019 року та 24 грудня 2019 року, однак двері ніхто не відчинив, встановити майновий стан боржника не вдалося. Вважав, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться майно боржника, оскільки боржник перебуває у шлюбі з власницею цієї квартири. Зазначив, що в добровільному порядку боржником вимоги виконавчого документа не виконуються, декларацію про доходи та майно боржника не подано, майно боржник здає в оренду та отримує від цього постійний прибуток, в добровільному порядку не надає допуску приватному виконавцю до квартири для опису майна, що свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення та станом на 14 лютого 2020 року борг залишається не сплаченим. З метою проведення виконавчих дій по перевірці та встановленню майнового стану боржника та складання постанови про опис та арешт майна боржника, необхідне примусове проникнення до житла. Просив надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Пашкову Ю.Д. про примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_2 з метою проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 58484248. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року в задоволенні подання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Пашкову Ю.Д. про примусове проникнення до житла боржника - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Ю.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав вимоги подання. При цьому зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що він вичерпав усі можливості виконати судове рішення без примусового проникнення до житла. Проте, це не дало результатів та дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документу (рішення суду), що тягне за собою порушення строків виконання та порушує вимоги чинного законодавства щодо обов`язковості та остаточності судових рішень. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, доказів того, що боржник ухиляється або перешкоджає виконавцю у його вільному доступі до житла чи іншого володіння з метою провести виконавчі дії, приватний виконавець не надав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.М. перебуває виконавче провадження № 58484248 з примусового виконання наказу № 911/3639/17, виданого 12 червня 2018 року Господарським судом Київської області про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 7328,23 грн інфляційних втрат, 765,95 грн - трьох процентів річних, 127,12 грн - судового збору. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.М. ВП № 58484248 від 25 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження, копія якої 27 лютого 2019 року відправлена на адресу боржника, яка вказана у наказі (а. с.6,7,8). За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 15 травня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.18). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.М. ВП № 58484248 від 25 лютого 2019 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, за виключенням рухомого майна, яке не підлягає державній реєстрації, що належить боржнику ОСОБА_1 (а. с.14). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.М. ВП № 58484248 від 26 лютого 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с.13). З повідомлення Регіонального сервісного центру в Харківській області № 31/20-1071 від 15 березня 2019 року вбачається, що згідно бази даних НАІС ГСЦ МВС України транспортні засоби за ОСОБА_1 не зареєстровано (а. с.17). З повідомлення Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-20190313/2031 від 19 березня 2019 року вбачається, що на рахунках відсутні кошти для виконання постанови від 26 лютого 2019 року (а. с.20). Як вбачається з відповідей Пенсійного фонду України № 1054162802 , № 1054171963 від 04 липня 2019 року про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, а також про осіб-боржників, які отримують пенсії інформацію щодо ОСОБА_1 не знайдено (а. с.10, 11). Із відповіді Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб № 1054217627 від 05 липня 2019 року вбачається, що інформація щодо ОСОБА_1 щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня (а. с.9). З відповідей Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 6301.6.5.1-12703/63.3-19 від 04 червня 2019 року та № 6301.6.5.1-29586/63.2-19 від 17 грудня 2019 року вбачається, що за обліками ГУ ДМС України в Харківській області та системи ЄІАС УМП ОСОБА_1 не значиться (а. с.15,16). Із відповіді на запит про реєстраційні номери облікових карток платників податків та/або джерела отримання доходів від 20 січня 2020 року вбачається, що інформація щодо джерел отримання доходів ОСОБА_1 в ДРФО відсутня (а. с.12). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 200156182 від 13 лютого 2020 року вбачається, що відомості про нерухоме майно за ОСОБА_1 відсутні (а. с.23-24). Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00024807765 від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_1 з 08 серпня 2008 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а. с.25-26). Із інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова № 12-0009204-2019 від 13 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с.27). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 200280498 від 14 лютого 2020 року вбачається, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 (а. с.28-29). 11 березня 2019 року та 02 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Ю.М. складено акти, якими встановлено, що виходом приватного виконавця за останнім відомим місцем проживання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявити боржника не вдалось, у зв`язку з тим, що двері ніхто не відчинив (а. с.30,31). 26 квітня 2019 року за № 249, 09 жовтня 2019 року за № 628, 08 листопада 2019 року за № 789, 19 листопада 2019 року за № 873, 10 грудня 2019 року за № 1018, 23 грудня 2019 року за № 1058 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Ю.М. здійснено виклики державного/приватного виконавця, яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до виконавця відповідно 10 травня 2019 року о 17-00 годині, 15 жовтня 2019 року о 13-00 годині, 14 листопада 2019 року о 12-00 годині, 26 листопада 2019 року о 11-00 годині, 13 грудня 2019 року о 10-00 годині, 27 грудня 2019 року о 10-00 годині та які направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, боржник на прийом за викликом до приватного виконавця не з`явився, пояснень не надав, про що складені відповідні акти (а. с.32, 33, 34, 35, 37, 42, 44, 45, 47, 48). Матеріали справи містять копію конверту, направленого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Ю.М. 08 листопада 2019 року, який повернутий без вручення з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а. с.43). 04 грудня 2019 року за № 986 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Пашковим Ю.М. здійснено виклик державного/приватного виконавця, яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до виконавця 09 грудня 2019 року о 10-00 годині, який направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, боржник на прийом за викликом до приватного виконавця не з`явився, пояснень не надав, про що складено відповідний акт (а. с.40, 41). Із актів виходів приватного виконавця від 06 грудня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 12 грудня 2019 року та 24 грудня 2019 року вбачається, що приватний виконавець неодноразово намагався проникнути до місця проживання боржника, яке йому відомо. Однак, в квартирі АДРЕСА_2 , в якій повинен проживати боржник разом з дружиною, проживають невідомі особи, які пояснили, що боржника та його дружину вони вже не бачили більше трьох років. При опитуванні сусідів, стало відомо, що особи, які перебувають у квартирі № 18 , - це орендарі. В який спосіб та кому вони сплачують орендну плату невідомо. (а. с. 36, 46, 49, 50, 51). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-18/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦПК України роз`яснено, що Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України). Кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини перша, друга статті 30 Конституції України). Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року). Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Права і обов`язки виконавця визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини 1 цієї статті виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктами 4, 13 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Відповідно до частини 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Згідно до пунктами 4, 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх. Частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частинами 2, 5-8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі, на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з поданих до суду матеріалів не вбачається, що приватним виконавцем вжито всі заходи в рамках цього виконавчого провадження, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо встановлення відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для виконання наказу суду. Зокрема, приватним виконавцем виявлено відкриті на ім`я боржника банківські рахунки та накладено арешт на кошти, що наявні на них, в межах суми стягнення. З відповіді банку від 19 березня 2019 року вбачається, що на рахунках відсутні кошти для виконання постанови приватного виконавця. Матеріали справи свідчать про те, що приватний виконавець здійснював перевірку щодо виявлення рахунків боржника лише у вересні 2019 року, а щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника лише у липні 2019 року та у січні, лютому 2020 року, тобто з порушенням вимог частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що боржник ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання судового рішення. Також, пунктом 14 частини 3 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Як вбачається з матеріалів справи приватний виконавець неодноразово здійснював виклики боржника, зокрема, 26 квітня 2019 року, 09 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 19 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року відповідно на 10 травня 2019 року о 17-00 годині, 15 жовтня 2019 року о 13-00 годині, 14 листопада 2019 року о 12-00 годині, 26 листопада 2019 року о 11-00 годині, 13 грудня 2019 року о 10-00 годині, 27 грудня 2019 року о 10-00 годині, які направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_1, а 04 грудня 2019 року здійснено виклик на 09 грудня 2019 року о 10-00 годині, який направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_2 . З вказаних викликів вбачається, що приватний виконавець здійснював їх з проміжком часу, який не є достатнім навіть для того, щоб відповідна кореспонденція надійшла до поштового відділення боржника. Також, матеріали справи свідчать про те, що деякі виклики щодо вимоги про явку до приватного виконавця взагалі не направлялись боржнику, у зв`язку з чим боржник не міг виконати обов`язок, передбачений пунктом 5 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого він зобов`язаний своєчасно з`являтися на вимогу виконавця. З актів приватного виконавця від 06 грудня 2019 року, 10 грудня 2019 року, 12 грудня 2019 року, 19 грудня 2019 року, 24 грудня 2019 року вбачається, що боржник ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 не проживає. Крім того, доказів того, що майно боржника знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 матеріали справи не містять, таких доказів приватним виконавцем не надано і до суду апеляційної інстанції. Встановивши, що приватним виконавцем не надано до суду належних доказів ухилення боржника від виконання судового рішення та перешкоджання ним у здійсненні виконавчих дій, не направлено боржнику належним чином викликів, не вчинено всіх дій, спрямованих на перевірку його майнового стану та виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника з метою виявлення, опису та арешту майна боржника. Доводи приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. щодо того, що не виключено, що в квартирі АДРЕСА_2 , в якій повинен проживати боржник разом з дружиною знаходиться і особисте майно боржника, ґрунтуються на припущенні, оскільки доказів щодо цього ним не надано. Посилання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. на те, що матеріали справи містять складені ним акти про його не допуск до квартири; що те, яка саме особа не допустила його до опису і арешту майна (власник майна, його орендар чи наймач, охоронець тощо) не має правового значення, а правове значення має факт неможливості вчинення виконавчих дій у зв`язку із не допуском до майна, колегія суддів до уваги не бере, оскільки як вбачається з матеріалів справи боржник за цією адресою не проживає та не зареєстрований. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Докази та обставини, на які посилається приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Ю.Д. в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича - залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 06 травня 2020 року.